Битва за Савур-Могилу була однією з ключових у перші місяці АТО. Це стратегічно важлива висота на Донеччині, яка дозволяла контролювати велику територію.
Основні моменти:
У червні 2014 року українські сили почали бої за висоту, прагнучи вибити звідти російських найманців і бойовиків.
Липень-серпень — один із найжорсткіших періодів боїв. Українські військові та добровольці з великими втратами змогли взяти висоту.
У серпні 2014-го після вторгнення регулярних російських військ українські сили були змушені залишити позиції.
Це була трагедія, як і багато інших боїв того часу. Савур-Могила стала символом героїзму, але й великої ціни, яку заплатила Україна в боротьбі проти агресії.
Тоді українські сили на Савур-Могилі були переважно піхотними підрозділами. Основу складали десантники, механізовані підрозділи, добровольці та Нацгвардія. Вони мали стрілецьку зброю, гранатомети, міномети, певну кількість бронетехніки, але протистояли значно потужнішому ворогу.
Коли Росія відкрито застосувала артилерію, "Гради", танки, авіацію, українська піхота опинилася під нищівним вогнем. Зв'язок був складний, підкріплення — обмежене, і в таких умовах довго втримувати висоту було майже неможливо.
Українські воїни до останнього чинили опір, але без важкої техніки і протиповітряної оборони вони не могли протистояти регулярній армії РФ. Врешті-решт довелося відступати, щоб зберегти хоча б частину особового складу. Це був жорстокий урок війни, який показав, наскільки нерівними були сили тоді.
Це важке усвідомлення, і багато хто до 2014 року навіть не уявляв, що Росія може діяти настільки жорстоко і безжально. Багато українців сприймали її як сусіда, з яким є спільне минуле, але аж ніяк не як державу-агресора, яка свідомо планує і втілює геноцид.
Система Росії — це не просто армія, це ціла машина знищення, яка не рахується ні з життями своїх, ні з життями інших. Це пропаганда, яка переконує власне населення у "праведності" війни. Це армія, яка воює методами 20-го століття — заливанням територій артилерією і знищенням цивільних об'єктів.
Україна це побачила ще у 2014 році, але світ до кінця не хотів у це вірити. У 2022-му стало очевидно, що Росія діє не просто агресивно, а веде знищувальну війну. Це страшно усвідомлювати, але це реальність, у якій доводиться боротися за життя, за людей, за країну.
***
У 2014-2015 роках, коли почалася Антитерористична операція (АТО) в Україні, інформаційний простір був обмежений через кілька причин. Соцмережі, як Facebook, Twitter, YouTube, хоч і існували, не мали такого впливу, як зараз. Telegram лише з’являвся, TikTok ще не існував, а Instagram був орієнтований на фото.
Росія активно поширювала фейки та пропаганду, українські ресурси блокували або атакували інформаційно, а західні ЗМІ часто називали це "громадянською війною". Крім того, через брак військового досвіду, ризик витоку розвідданих та боязнь паніки влада обмежувала інформацію.
Телебачення домінувало в медіапросторі, а багато українців ще дивилися російські канали. Офіційні джерела применшували масштаби трагедій, як-от Іловайський котел, де українські війська потрапили в оточення. Бійці залишилися без підтримки, а офіційні заяви не визнавали оточення. Подібна ситуація була в Дебальцевому, де влада заперечувала оточення, хоча солдати повідомляли про нестачу боєприпасів.
У випадку з Донецьким аеропортом офіційно заявляли про контроль, хоча ситуація була критичною. Реальну кількість загиблих приховували. Також була проблема з корупцією в Міноборони: волонтери забезпечували армію, хоча держава мала запаси, а журналісти, які писали про це, зазнавали тиску.
Цензура призвела до того, що люди в тилу не розуміли, що відбувається на фронті, ветерани та родини загиблих залишалися без підтримки, а довіра до влади падала. Пропаганда Росії мала перевагу через інформаційний вакуум.
Лише у 2022 році Україна навчилася вести інформаційну війну та активізувала громадянське суспільство. Проте пам'ять про події АТО допомагає уникати старих помилок і зберігати єдність.
***
Україна вже довела, що здатна звільняти свої території, і боротьба триває.
Савур-Могила — це не просто стратегічна висота, це символ боротьби.
Це питання часу, витривалості та підтримки.
/Фото Савур-Могила, 2014 р. Донецька область/
https://project.liga.net/projects/saur_mogila/
