У мене закінчується повітря, легені як заклинило.
Запам‘ятай мене як, веселе видиво.
Коли дзеркало перестане відображати мене, перестань згадувати та зображати мене.
Вітер видує образ сміливого і нахабного дівчиська, та понесе у море,
Брудне, зухвале море. Ми з ним схожі характером.
Коли будеш закреслювати на сімейних фотографіях моє ім‘я коректором, не забувай про море.
Так, тебе вбиває горе,
Єдину мабуть, кого зворушило це…
Це що немає назви, що виливається за вінце.
Розпашілі лиця і очі горять
У вітальні сьогодні тихо.
Уже зацвіла весна ..
Історія розповідає про Максима, 25-річного хлопця, який мріяв про щасливе майбутнє з коханою та дитиною. Його життя обривається на війні, коли він гине від вибуху під час виконання бойового завдання. Історія показує трагічну втрату молодого життя та розбиті мрії.
В ночі - за склом - ще досі не війна. Із неба - грім, а не залізна напасть. І твій відбиток там, по той бік скла, Сидить
Уявіть собі, зараз ми знаходимося саме в тому місці, де рівно чотириста двадцять чотири роки тому відбулася наймасштабніша битва самурайського періоду.
Історія розповідає про Максима, 25-річного хлопця, який мріяв про щасливе майбутнє з коханою та дитиною. Його життя обривається на війні, коли він гине від вибуху під час виконання бойового завдання. Історія показує трагічну втрату молодого життя та розбиті мрії.
В ночі - за склом - ще досі не війна. Із неба - грім, а не залізна напасть. І твій відбиток там, по той бік скла, Сидить
Уявіть собі, зараз ми знаходимося саме в тому місці, де рівно чотириста двадцять чотири роки тому відбулася наймасштабніша битва самурайського періоду.
