У мене закінчується повітря, легені як заклинило.
Запам‘ятай мене як, веселе видиво.
Коли дзеркало перестане відображати мене, перестань згадувати та зображати мене.
Вітер видує образ сміливого і нахабного дівчиська, та понесе у море,
Брудне, зухвале море. Ми з ним схожі характером.
Коли будеш закреслювати на сімейних фотографіях моє ім‘я коректором, не забувай про море.
Так, тебе вбиває горе,
Єдину мабуть, кого зворушило це…
Це що немає назви, що виливається за вінце.
