Уже зацвіла весна ..
І підвіконня нагрілося для нас,
Для кожної нашої частинки відколи ми стали одним цілим.
Відколи бузок врісся у грудну клітину, і не дає спокійно спати.
Та все ж прокинувшись одної ночі, я зрозумію, що це лише примари минулого.
Спокійного минулого, без миготінь, поспіхів та криків.
Зривів, вирваного волосся, без шрамів.
Нам уже не вибратися із цих кліток.
Я рабиня твого світу, продала душу ангелу із чорними крилами, не задумуючися ні на хвилину.
І зробила б це ще раз, якби знадобилось, адже хто як не я, повірить чорнокрилому?
І сонце гріє підвіконня де колись співали ми.. кохали ми.
