9 жовтня 1962 року в Польщі з різницею в кілька годин сталося дві трагедії. У першій з них абсолютна більшість загиблих - діти. Однак велика політика виявилася важливої за людське горе і тим більше дитячі життя. Тож другу катастрофу використали для блокади інформації про першу.
ПЕРША ТРАГЕДІЯ.
Спочатку близько 15 години на параді військ Варшавського договору в Щецині сталася трагедія. Семеро людей загинуло, а ще 43 отримали поранення, коли танк, над яким водій втратив контроль, в’їхав у натовп глядачів.
Парад був демонстрацією могутності союзних військ і найновішої техніки, що перебувала на їхньому озброєнні, після спільних військових навчань. Під час параду були представлені, зокрема: танки, бронетранспортери, ракетні установки, гаубиці. Присутніми були представники польської влади — перший секретар ПОРП Владислав Гомулка, міністр оборони Маріан Спихальскі та маршал Радянського Союзу Андрій Гречко. За парадом спостерігав натовп, який стояв вздовж маршруту проходження військової техніки. Серед глядачів були також школярі, яких влада направила на парад (для «забезпечення присутності»), щоб вони зустрічали солдатів союзних армій квітами.
Маршрут руху бронетехніки та танків погано охоронявся, і глядачі сходили з тротуарів на проїжджу частину, наближаючись до машин. Аварія сталася під час проїзду останнього польського танка Т-54А (тактичний номер 0165) з 23-го полку середніх танків із Слубіце. Водій втратив контроль на швидкості близько 25 км/год, і в’їхав у натовп дітей. Унаслідок цього загинуло семеро з них віком від 7 до 12 років. За свідченнями очевидців, загинули ще троє дорослих. Один із лікарів лікарні в районі Поможани, куди доставили всіх постраждалих, також гадував 9-річного хлопчика, який помер під час операції, і якого не було в офіційному списку жертв.
Тяжких поранень зазнала 21 особа, серед них також діти (багато з них залишилися інвалідами), а ще 22 людини постраждали внаслідок паніки, що виникла серед тих, хто стояв поруч із місцем трагедії. Свідками події були щонайменше кілька сотень осіб.
Інцидент намагалися замовчати, щоб зберегти імідж союзних військ. Про аварію повідомила лише коротка замітка в газеті «Głos Szczeciński». Дані про подію були вилучені з медичних документів постраждалих. Свідкам наказали мовчати, погрожуючи відповідальністю за розголошення військової таємниці. Слідство щодо аварії згодом було припинено — порушень в організації параду не виявили, а водія виправдали, оскільки під час інциденту він не виїхав на тротуар.
І вже коли увечері на засіданні ЦК партії польські товариші думали, як їм вийти з цієї ситуації, якраз сталася друга біда. Невдовзі після повідомлення про неї було вирішено направити фокус пропаганди так, щоб замовчати новину про трагедію у Щецині.
ДРУГА ТРАГЕДІЯ
За 7 кілометрів від залізничного вокзалу в м. Пьотркув-Трибунальскі, між селами Ярости та Мощеніца, внаслідок зіткнення двох пасажирських потягів загинуло 34 особи, а 67 отримали поранення(однак за повідомленням Польської кінохроніки №62/42A — загинуло 41, а близько 70 були поранені)
Зіткнулися два міжнародні швидкісні потяги: Софія-Варшава (через Белград, Будапешт і Зебжидовіце) та "Шопен" (Варшава-Будапешт). За кілька хвилин після відправлення з Пьотркува-Трибунальского, за кількасот метрів за селом Ярости, близько 21-ї години, три останні вагони потяга Софія-Варшава відчепилися і зійшли з рейок, заблокувавши паралельну колію. Крім відчепленої частини, кілька останніх вагонів також зійшли з рейок.
Кільканадцять хвилин потому на повній швидкості наближався потяг Варшава-Будапешт. Залізничники намагалися його зупинити, але через густий туман це не вдалося. Машиніст Вєслав Коларчик в останню мить помітив світло ліхтарів і почав гальмувати: зі швидкості 105 км/год він зміг знизити її до 90 км/год. Потяг врізався у відчеплену частину складу, що стояла на його колії; вагони нашарувалися один на одного, а металеві уламки були розкидані в радіусі ста метрів.
Для з’ясування причин аварії була створена спеціальна комісія, висновки якої, однак, ставляться під сумнів очевидцями. Офіційний звіт повідомляв про 34 загиблих і 67 поранених. Ці числа нерідко вважаються заниженими, оскільки поранених приймали лікарні в Пйотркові, Томашові-Мазовецькому, Раві-Мазовецькій, Радомську та Лодзі. У місцевій пресі того часу писали, що лише лікарня в Пйотркові прийняла 60 поранених.
Спочатку допомога була погано організована, не було налагодженого оповіщення рятувальних служб (перші карети швидкої з Пйотркува, що за 7 км, прибули лише через годину). Також відсутні будь-які відомості про катастрофу в державних, залізничних чи поліцейських архівах.
Через три дні роботи комісії були оголошені результати розслідування. Причиною сходження вагонів із рейок визнали рейку, що тріснула в кількох місцях на відрізку п’яти метрів, виготовлену з неякісної сталі.
У жовтні 2007 року, у 45-ту річницю трагедії, на місці події було відкрито пам’ятник на честь жертв катастрофи.
Серед загиблих було угорське подружжя Ласло та Єва Телекі. Народжений у 1912 році Ласло Телекі фон Сек походив із відомої в міжвоєнний період угорської родини. Родинне гніздо Телекі розташоване в місті Дьомрьо, де знаходиться палац, що належав цій сім’ї. Ласло Телекі, зокрема, був керівником угорського скаутського руху.
