Гучна справа у провінції, яка сколихнула комуністичну Польщу. Злочинці прагнули надати своїм звірячим вчинкам ауру боротьби проти режиму, а серед посібників був навіть суддя. Проте вже ніхто не збирався їм вірити.
У ніч із 2 на 3 листопада 1969 року в господарстві родини Ліпів у селі Жепін Друґі мешканці помітили пожежу. Частина з них кинулася на допомогу. Згоріла більша частина будинку, однак до того, як вогонь повністю охопив помешкання, із середини витягли тіла п’ятьох осіб:
● солтиса села, 45-річного Мечислава Ліпу
● його 27-річного племінника Владислава Ліпу
● 54-річну невістку Зофію Ліпу, яка була дружиною брата Мєчислава
● 81-річну Марію Ліпу - матір солтиса
● 18-річну Кристину Ліпу - дружину Владислава. Багато свідків стверджували, що вона була на пізньому терміні вагітності, однак у матеріалах справи та протоколі розтину такої інформації нема.
Спочатку вважалося, що стався нещасний випадок, однак незабаром виявилось, що причиною смерті родини Ліпів були не полум’я чи дим, а жорстоке вбивство. Усі загинули переважно уві сні від ударів тупим предметом, мали рубані й колоті рани — як з’ясувалося пізніше, завдані сокирою та мотикою. Злочинець або злочинці підклали в обійсті снопи соломи й підпалили їх, щоб замести сліди.
Слідчі почали розглядати версію пограбування як можливий мотив злочину. Мєчислав Ліпа був солтисом і мав при собі значну суму — близько 20 тисяч злотих, зібраних як податки. Іншим можливим мотивом могла бути помста.
Коло підозрюваних швидко звузилося приблизно до сорока осіб, серед яких на першому місці фігурувала родина Юзефа Закшевського. Його син Чеслав мав судимості за розбої, грабежі та інші злочини, а батько Юзеф перебував у конфлікті із солтисом через несплату податків і невиконання обов’язкових поставок сільськогосподарської продукції. У селі їх не надто любили, а Чеслава ще боялися, бо багато його вчинків залишалися безкарними.
ПЕРШИЙ АРЕШТ
Спочатку не було доказів для висунення звинувачень проти Закшевських. У лютому 1970 року було ухвалено рішення заарештувати Чеслава Закшевського (батька трьох дітей) за крадіжку деревини з лісу. Він не мав алібі, а його дружина свідчила, що тієї ночі, коли було скоєно злочин, він не ночував удома. Слідчі були майже впевнені, що він — головний винуватець убивства.
Отож, мєнти вдалися до хитрощів. У камеру до Чеслава підсадили агента, який мав витягнути з нього інформацію про вбивство родини Ліпів, а в будинку Закшевскіх установили прослуховування. У липні 1970 року, майже через п’ять місяців після арешту, настав переломний момент. Чеслав, котрий був людина проста, не надто кмітлива, піддався на вмовляння співкамерника — агента міліції — написати листа до радіо «Вільна Європа», у якому він описував свої злочини як боротьбу з владою комуністичної Польщі. Агент переконав його, що лише так він уникне «шибениці», а агенти «Вільної Європи» визволять його з рук міліції та переправлять на Захід.
ПОДАЛЬШІ АРЕШТИ І СТАРІ-НОВІ ЖЕРТВИ
Понад 60-річний Юзеф Закшевський та його сини виявилися справжніми злочинцями. Заарештували батька Чеслава — Юзефа — та його молодшого брата Адама. Чеслав детально розповів і описав три попередні, досі нерозкриті, убивства, які він скоїв разом із батьком у середині 1950-х і 1960-х років:
>Болеслав Хартунґ зі Стараховіц — убитий 7 червня 1954 року пострілом на лісовій дорозі.
> Ян Боровець, солтис села Жепін Друґі. Застрелений на початку 1960-х, коли намагався вирватися з рук убивць біля власного господарства.
> Солтиса Єжи Яна Жачкєвіча витягнули із дому 13 грудня 1957 року о 2-й ночі, після чого з обмотаною рушником головою та ланцюгом на шиї його вивели надвір біля криниці, стягнули штани до кісточок, оголивши сідниці, й убили ударами багнета в потилицю. Тіло кинули до криниці, де вранці його знайшла неповнолітня дочка загиблого.
Під час допитів з’ясувалося: Закшевські практикували цілий обряд. Тим, кого вони вважали винними перед собою і планували вбити, вони виносили смертний вирок перед хрестом і свічниками, поставленими на столі в кімнаті батька. У цьому, за словами свідків, брала участь і мати Чеслава та Адама — Хелена Закшевска, яка нібито тримала свічки й вимовляла слова на кшталт: «Niech Borowiec skapie»/"Хай Боровець згасне".
Через рік після винесення «вироку» батько й син здійснювали вбивство. Однак Хелена Закшевска не визнала висунутих проти неї звинувачень, а жодних інших доказів її обізнаності про злочини не було.
Чеслав Закшевскі зізнався у вбивствах, пограбуваннях, підпалах і розбоях. Під час убивств він завжди носив балаклаву, що закривала обличчя. Він показав, де сховав зброю, закривавлений одяг та інші докази своєї провини. Стверджував, що вбиті були «поганими людьми».
Оскільки жертви були пов’язані з державним адміністративним апаратом, свої злочини він наполегливо подавав як боротьбу з комунізмом. Здивування викликав той факт, що родині Закшевскіх так довго вдавалося уникати покарання. Виявилося, що їм допомагав суддя районного суду в Стараховіце, якого засудили до 4 років позбавлення волі. Цей суддя, за словами Чеслава, був агентом «Вільної Європи», якому він і батько присягнули на вірність на якомусь невизначеному предметі.
Під час слідства Юзеф Закшевскі і його двоє синів поводилися наче були несповна розуму. Однак це могла бути просто лінія захисту. Попри це, якісь вищі почуття були їм невластиві, а їхній рівень інтелекту був нижче середнього.
СУД, ВИРОК ТА ФІНАЛ
Суд над Закшевськими широко висвітлювався тодішніми медіа; під час слідчих експериментів натовп неодноразово вимагав самосуду. Чеслав Закшевскі майже до кінця вірив, що агенти «Вільної Європи» його визволять, і агенти міліції підтримували цю ілюзію. Він був головним виконавцем убивств — саме він добивав жертв мотикою і підпалив солому. Юзеф Закшевскі наприкінці слідства зламався: прокурор вимагав для всіх смертну кару, тож намагаючись врятувати молодшого сина, Юзеф узяв усю провину на себе. У залі суду, плачучи, заявляв, що вся вина його, а Адам пішов з ними «як корова на забій», і що «бідна дитина ні в чому не винна».
Суд над Закшевськими розпочався 22 березня 1971 року. Воєводський суд у Кельцях вироком від 28 червня 1971 року засудив:
Юзеф Закшевскі - смертна кара
Чеслав Закшевскі - смертна кара
Адам Закшевскі — до 25 років позбавлення волі (це був максимальний термін, можливий на той момент, адже довічне ув’язнення було скасоване Кримінальним кодексом 1969 року).
Верховний суд залишив вироки без змін. Рада Держави не скористалася правом помилування щодо засуджених до страти. Вироки виконали через повішення в лютому 1972 року у краківській в’язниці.
Наймолодший співучасник злочину, Адам Закшевскі через кілька років повісився у в’язничній камері.
