I. «Тарас Бульба» і «козаки»
1. «Погані» «ляхи» vs. «Хороші» «козаки» (москалі — теж)
Яка «любов», Боже мій! Що тобі, правнуче польського (!) попа, зробили ті «чертов_ ляхи»? А втім, нічого дивного, по-моєму, тут нема. Запроданці були завжди. Та і як можна бути вільному, живучи під «царським» чоботом?
«На Вкраїні», однак, і тепер не краще. Хіба «революція» що-небудь поміняла? Чи «зелений» каблук м’якший за «триколорний»?
Що Гоголь, що Забужківна («patrz»: https://argumentua.com/stati/oksana-zabuzhko-ni-mi-ne-mozhemo-buti-takimi-yak-rosiya-todi-nas-ukraini-ne-bude) — все одно! Ця «патріотка» — не по́ймете віри! — не витерпіла і, правильно, втекла (!) за кордон! Їй, бачте, холодно! А ви, «кріпаки», далі мерзніть та «ро́дину» любіть! Поки Гоголí та Забужківни будуть робити це деінде — по Римах та New-York’ах.
«Путин»? Та ні! Це ж, мабуть, «Николай І»! Що ж, і знову те саме! «Православіе, самодержавіе, народность». А нічого, що «самодержецъ», насправді, — не «русскій, не «Романовъ», а «Holstein-Gottorp» — німець, так би мовити? «Умомъ Россіи не понять»…
2. 2019 рік, або як «Тарас Бульба» і «Янкель» віднайшли один одного
Керувати «інститутом національної пам’яті», не знаючи, що сині «виши́ванки» (не «вишива́нки»!) носили тільки жінки, — це «норма»? Ще б у шаровари убрався, clown!
Вище — що б ви думали? — ще один «козак» і, звісно, «потомственн_й россійскій (!) дворянинъ» «Александръ Алферовъ». Така собі Свириденківна з «jajami»!
А тут, «товариші», «Тарас(ъ) Бульба» віднайшов свого «Янкеля».
«Тю! — скажете ви. — Це ж було вже!»
Далі — тільки цікавіше!
Хіба не «Янкеля» вибрали собі «вітчизняні» «Тараси Бульби» 2019 року? Може, було не давати «шариковим» такого права? Що ж, навибирались!
«Алферов_» та Свириденківни — «патріоти» своєї країни?
3. «Патріотизм» / Пропаганда vs. Шизофренія
Внук польського попа, пишучи оди «русскому» цареві-німцеві, «патріотично» мандрує по Європах і, обернувши на попіл плоди свого ж труда, відходить, так і не зрозумівши, хто він.
Хіба не шизофренія?!
Татарин, «россійскій дворянинъ» і «österreichischer Graf» — венегрет «по-українськи»!
«Пани польські» (тобто «нації» польської, не тільки «крови»; див. Ільницькі, Кульчицькі, Яворські, Левковські etc.), по-моєму, були ліпші. І «Rzeczpospolita» — теж.
Утім, «співвітчизники» зробили свій «вибір», як завжди, «мудрий»…
P. S.
Нижче — «герб» «козацького» роду «Алферов_хъ».
Справа — куряче крильце? До пива, чи не так?
Господи! Як багато «понтов»! Сьогодні ти — «посполитий», такий, як усі! А завтра, дякуючи «царственной десницѣ», — уже «дворянинъ», несугірший (як тобі, хитруватому чи просто-напросто «naïv’ному», здається) за «лядських» «панів».
