Увага! В статті є спойлери! Рекомендується для прочитання в першу чергу тим, хто вже переглядав аніме.
«Єванґеліон» — історія, що на перший погляд скидається на класичний меха-шьонен, є визначною не лише для японської, а й для світової масової культури, оскільки порушує фундаментальні питання філософії та психології, надзвичайно проникливо інтерпретуючи їх через візуальні образи. Проблематика буття й небуття, що розкривається через особистісні пошуки головного героя Ікарі Шінджі (в деяких варіантах Сіндзі), втілюється в незвичайній концепції світу, виливається в глибинний психоаналіз і врешті у висновки про основоположну роль «Я» у формуванні реальності.
Значна кількість сюжетних та образних інтерпретацій «Єванґеліону» становлять інтерес для дослідників сучасної культури. Релігійні мотиви, фантастичні технології, розумові баталії, політичні ігрища, особистісні драми та дилеми зумовлюють зацікавленість глядача, стимулюють його до роздумів, дозволяють зосередитися на окремому аспекті наративу чи спонукають намагатися осягнути історію повністю.
Ця стаття дасть власну інтерпретацію реальності, що оточує головних героїв, використовуючи філософські концепції і проблематику як інструмент дослідження, а також висвітлить фундаментальні питання, закладені в аніме «Єванґеліон».
Сюжет
В 2001 році відбувається так званий «Другий удар» — катастрофа, що знищила дві третини населення Землі та, за офіційною версією, була викликана падінням гігантського метеорита. Оповідь розпочинається в 2015 році з нападу на Токіо-3 невідомої істоти, яку називають Ангелом (в деяких перекладах Апостолом [3]). Оскільки звичайне озброєння проти нього не ефективне, людство використовує біомеханічні машини, які називаються Єванґеліони чи Єви (мал.1).
Коротка рецензія та вплив на читача
Перед тим як починати аналізувати філософські концепції закладені в основу «Єванґеліону» та інтерпретувати реальність, створену режисером Анно Хідеакі, хотілося б звернути увагу на те, який вплив історія має на глядача.
Оскільки аніме-серіал можна сприймати крізь призму наукової фантастики, нерідко його намагаються надмірно раціоналізувати. Це помилка: в результаті ми не отримуємо відповіді на всі питання, адже вони належать світові, відмінному від науки. На нашу думку, цю оповідь потрібно сприймати на чуттєвому рівні пізнання, віддаючи перевагу радше інтуїції та відгукам почуттів, рефлексії, аніж логічній характеристиці механізмів побудови авторського всесвіту.
Характерно для шьонену, сюжет розгортається довкола Ікарі Шінджі та розвивається досить швидко. Перша частина аніме-серіалу рухається дуже динамічно, відтак персонажі розкриваються дуже поволі. Глядач занурюється в оповиту службовими таємницями роботу компанії NERV, спостерігає за повсякденним життям героїв поміж битвами з Ангелами та потроху формує власну картину бачення того, що відбувається. Його переслідує відчуття легкого нерозуміння, думки, що він знає все і водночас нічого.
І лише в другій частині серіалу як сніг на голову одна страшна правда звалюється на глядача за іншою. Герої раптом оголюються, розкладаються на молекули (спойлер: буквально) і поринають у світ власних страждань. Ангели викликають жах, подекуди огиду, відчуття релігійного благоговіння й меншості перед чимось великим. Втрачається розуміння того що насправді було ворогом — зовнішня навала чи внутрішні страхи. І тут акцент зміщується із захопливих боїв на психологічний стан героїв, героя (чи глядача? — про це пізніше); розкривається простір для інтерпретацій та аналізу.
Фільм на фоні серіалу сприймається як щось надто жорстоке. Тут режисер Анно Хідеакі заховав чи не найбільше філософських дилем, посилань та символів, які неможливо трактувати однозначно. Протягом перегляду глядача постійно супроводжує лише одне почуття — біль. Часом починає здаватися, що стає краще й сюжет починає рухатися до позитивної кінцівки. Короткочасні полегшення дозволяють видихнути, але не надовго. Чи не схоже це на реальне життя?
Філософська проблематика, закладена в оповідь
«Єванґеліон» настільки багатий філософськими концепціями, що деякі з них можна віднайти лише після повторних переглядів. Ми зупинимося лише на основних, найбільш очевидних, щоб статтю можна було надалі аналізувати, доповнювати й видозмінювати, нашаровуючи інформацію та шукаючи істину уподібнюючись героям серіалу.
Оскільки основним жанром «Єванґеліону» є фантастика, до того ж в класичному її розумінні, в першій частині сезону ключовою є гносеологічна та епістемологічна проблематика. Питання природи пізнання та причин потреби людини у пізнанні, відповідальності за результати наукової діяльності, значення знання та реальності цього знання в цілому, проблема досягнення істини відкриваються нам чи не з першої серії, коли ми вперше бачимо біомеханічну машину Єву.
Фільм фактично зв’язує всі серії воєдино, прокладає між ними мости. Питання гносеології порушується знову і знову. Намагаючись зрозуміти реальність герої шукають істину і зауважують: «Ти не можеш подолати прогалину між власною істиною та реальністю інших». Істина розуміється як щось суб’єктивне. Те, що залежить від реальності окремої людини, а отже не буває загальним благом. «Єванґеліон» стверджує: наука та технології не можуть бути до кінця істинними, оскільки створені ненадійними людськими руками. Це твердження співзвучне з поглядами Шопенгауера, який вважав, що в об’єктивному світі людина не може мати об’єктивних знань [4].
Цікавим є епізод знайомства з Magi (рис.2). Це система з трьох комп’ютерів, названих на честь біблійських мудреців — Каспара, Мельхіора і Бальтазара. Вони також відомі як волхви, маги і жерці [5], що має символічний сенс в контексті оповіді. Не будемо зупинятися на тому, що число три є сакральним в багатьох культурах та знайшло відображення в інших елементах історії (наприклад, трійка головних героїв Рей, Аска та Шінджі за деякими гіпотезами нерідко трактуються як «Я» (Ego), «Над-Я» (Super-Ego) і «Воно» (Id) в контексті вчення Фройда [6]). Зараз важливіше наголосити: в кожну з частин комп’ютера було вкладено частинку душі розробниці Наоко Акагі як матері, науковиці і жінки.
Врешті, основним завданням Magi є прийняття статистично правильних рішень за принципом більшості. Алюзія на демократію порушує наступні питання. Наскільки правильними є рішення більшості? Чи може більшість знати, що дійсно є справедливим, а що ні?
Найбільш ілюстративними стосовно роздумів про “більшість”, вважаємо, є роздуми Сократа в «Діалогах» Платона. В діалозі з Крітоном філософ говорить наступне:
«Отже, дорогий мій друже, першою чергою ми повинні зважати не на думку більшості, а на судження людини, яка розуміє, що справедливе, а що несправедливе, одне слово, людини, яка знає істину. Отож твоя найперша помилка полягає в тому, що ти вважаєш, буцімто ми повинні зважати на думку більшості — і що справедливе, гарне, а що ні. Хоча можуть сказати, що більшість здатна нас убити» [7].
Демократія як ідеальна система з’являється тоді, коли населення має високий рівень освіченості, це закономірна частина розвитку інформаційного суспільства. «Єванґеліон» припускає: якщо люди недостатньо об’єктивні для того, аби приймати рішення, то чи не можуть це робити комп’ютери? Але це приводить нас до нових питань. А чи можуть комп’ютери керувати людським життям? Якщо вони створені людиною, то чи не призведе це до появи у них власного розуму й почуттів?
В аніме-серіалі частинку душі в обладнання було вкладено не метафорично, для цього використовувалися секретні технології, які так і не розкрилися до кінця серіалу. І саме цей нюанс зіграв ключову роль в завершенні історії.
Фільм показує: все створене людиною є суб’єктивним, адже із секретними технологіями чи без них містить частину людської душі. А душа, незрима енергія, нерідко керується нераціональними рішеннями. Це проявилося коли Ріцуко Акагі намагалася перепрограмувати Magi на знищення, однак, система просто перестала діяти. «Зрадила» науковицю саме частина жінки, Каспар, адже вона відмовилася вбити чоловіка, якого колись кохала власниця вкладеної всередину душі. Навіть незважаючи на те, що її тіла давно немає.
В другій частині сезону ми можемо спостерігати зміщення акценту з гносеологічної, характерної для наукової фантастики, на онтологічну та антропологічну проблематики. Це ж розвивається та продовжується у фільмі, який дехто трактує як канонічну кінцівку, а інші сприймають як щось альтернативне.
Важливо
серіал зупинився на цій темі лише мимохідь. Вперше роздуми про людське існування з’явилися тоді, коли Шінджі розклався на молекули всередині Єви 0.1, що стало метафоричним зображенням рефлексії та внутрішніх змін, які відбуваються під впливом самоаналізу. Надалі саме онтологічна та антропологічна проблематики набирають обертів і до 24-25 серії сприйняття «Єванґеліону» повністю змінюється. Відтепер ми спостерігаємо за внутрішньою боротьбою головного героя (або глядача).
Якщо розглядати аніме без контексту повнометражного продовження, то можна помітити, що воно цілком описує боротьбу людини з депресією. Ця кінцівка немовби витягує з глядача питання які він все життя намагався уникати. Самотність, байдужість, прагнення любові: тілесної і духовної, батьківської і романтичної, колективної та індивідуальної, танатосу й еросу. Загалом, питання боротьби між тілесною та душевною близькістю порушується досить часто й зводиться до того, що людина хоче бути потрібною, коли її атакують монстри ззовні та зсередини. Вона сама творить своє життя і є у ньому “богом”.
Окремо хочеться зазначити: незважаючи на те, що аніме з’явилося в 1995 році, воно просякнуте проблематикою філософії фемінізму, сексуальності та ідентифікації. Жінок-вчених більше, ніж чоловіків, і вони дійсно виконують важливі завдання, а не слугують «фоном», що є характерним для того періоду. Вони сильні, цікаві персонажі, ціль яких не лише кохання. Вони мають Мають амбіції та готові відстоювати те, що люблять.
З недоліків варто зазначити сексуалізованість героїнь, однак цей нюанс потрібно сприймати в одній з декількох перспектив: а) реальність Шінджі, чотирнадцятирічного хлопця, який переживає статеве дозрівання, а тому таке бачення для нього є природним; б) проблематика тілесної та духовної близькості, єднання та алюзія на зародження світу через статевий акт; в) класичний для жанру прийом, який досі використовується в масовій культурі для привернення чоловічої авдиторії.
Новаторськими є натяки на ЛГБТіК та її роль в контексті проблематики любові, які зустрічаються протягом «Єванґеліону» в контексті проблематики любові, божественності й першопричини існування буття. Зокрема, прихильність Шінджі до Каору Наґіса — передостаннього ангела. Пізніше Каору об’єднається в душі Шінджі з Рей (мал.3) та стане метафорою подвійного начала, думкою про дуальність світу, гермафродитизм і бінарність бога. Таке бачення не є характерним для значної частини релігій та здебільшого зустрічається у мітології.
Повернімося до завершення серіалу: Шінджі відмовляється втікати (від самого себе та світу, як це робить протягом всієї історії) та знаходить себе. Нерідко це трактується як вихід з депресивного стану та відмова від самогубства. Водночас він вирішує не рятувати людство, захищаючись таким чином від болю.
У фільмі основні події розпочинаються з фрази: «Людство існує тому, що має волю до життя», що якнайкраще ілюструє антропологічну проблематику цього аніме. На перший погляд в «Єванґеліоні» зовсім немає ознак життєствердності — тут немає щасливих героїв, всі вони психологічно травмовані, тому більшість з них бажає померти. Тоді чому ж людство продовжує існувати? Висновується така теза: бо бажання померти це намагання втекти від жорстокої реальності та проблем які супроводжують людину протягом її існування.
Ескапізм як єдиний спосіб продовження життя нерідко зустрічається у фільмі. Наприклад, так прозвучала наступна фраза: «Ти фантазуєш, щоб втекти від реальності», що продовжилася ілюстративним діалогом:
— То чим же є мої мрії?
— Це — продовження реальності
— Але де моя реальність?
— Там, де закінчується твоя мрія.
Знову повернімося до філософії Шопенгауера, думки якого є співзвучними з ідеєю історії Анно Хідеакі. Людина як суб’єкт пізнає не об’єктивний світ, а сприймає його в уяві, тому ми нічого про нього не знаємо. Світ у просторово-часовому вимірі є лише формою уяви людини [4].
Отже, мрії й уява не є ескапізмом в базовій дефініції цього терміну. Фантазії, які нерідко розглядаються як деструктивний фактор поведінки людини [10], трактуються тут як норма, частина сприйняття світу, без якої існування було б неможливим. Виникають закономірні питання: чи можна засуджувати людину за те, що вона відмовляється сприймати реальність? Де межа між зціленням та руйнацією? Чи бувають мрії поганими чи будь-яке рішення залишається суб’єктивним? Якщо мрії є продовженням реальності, а реальність є продовженням мрії, то що є добром, а що злом?
На цьому питанні можна згадати про етику, релігію та есхатологію. Символів заради символів в цьому аніме немає, все пов’язане між собою і є чимось на кшталт пазлів, які формують фінальну картину.
І завершення аніме серіалу, і фільм як альтернативна чи навпаки канонічна кінцівка є алюзією на страшний суд/великий суд/судний день. Провідна думка, яка спостерігається від початку і до кінця, виглядає так: всі ми смертні. Інше питання, що саме вважати смертю.
В серіалі кінцівка є буквально судом. Шінджі, Рей, Аска та Місато сидять на стільцях та по черзі розповідають про своє життя (мал.4). Під час цієї своєрідної сповіді вони бачать привиди минулого і майбутнього, чують звинувачення та врешті-решт звільняються від власних гріхів. Вони одночасно виступають одне для одного суддями, прокурорами й адвокатами.
Страшний суд в фільмі є більш метафоричним, і проявляється через низку релігійно-філософських образів та називається «злиттям душ», себто поверненням до стану, коли всі людські душі були об’єднані в дереві життя. Цього прагнуть вищі політичні силі, що підпорядковуються релігійним фанатикам, які вбачають в апокаліпсисі спасіння. Цього прагне старший Ікарі, науковець, щоб знову возз’єднатися зі своєю дружиною. Цього прагне і сам Шінджі, щоб звільнитися від страждання та віднайти власний спокій.
Під час злиття душ «хороші» душі отримували те, чого вони бажали. Їхні тілесні оболонки втрачалися без болю, в обіймах коханих чи друзів. Натомість ті, хто вважався «поганими» помирали в муках, як от Ікарі Ґендо, батько Шінджі. Цікаво те, що його навпіл розкусила Єва-01, якою керував його син. З одного боку це може трактуватися як страх перед власним винаходом, а з іншого як сором й почуття провини за те, що після смерті дружини він не спромігся на теплі почуття до сина. Чи можна вважати це судом в стандартному розумінні? Навряд, адже протягом серіалу не спостерігалося встановлення якогось одного мірила, закону чи чесноти, який би забезпечував спокій після смерті. «Я вважаю, що заслужив цього», — пролунало на смертному ложі Ікарі Ґендо та стало ще однією ключовою фразою для оповіді.
Чи означає це, що кожна людина самостійно обирає — винна вона чи ні? Чи можна тоді вважати що злочинець, який щиро вірить у свою безкарність заслуговуватиме на рай більше, ніж праведник, який вірить, що він винен у своїх гріхах? Така думка надзвичайно сильно розходиться з усталеним поглядом на справедливість, яка залишається важливим питанням з погляду етики.
Абсолютним злом все-таки залишається людина. «Після всього, що ми пережили, наш останній ворог — людина», — мовиться в серіалі. Людська істота виявляється останнім ангелом, створеним з плоті і крові творця, яка все ж не може співіснувати з іншими дітьми божими. В «Єванґеліоні» порушується проблематика екології. Здається, мовби Анно Хідеакі натякає, людина не може співіснувати з іншими істотами і підсвідомо прагне знищення, а отже сама влаштує над собою страшний суд.
Однак кінець тут зовсім не однозначний. Аніме просякнуте символами які вказують на циклічність світу. Процес поглинання ядра схожий на процес запліднення яйцеклітини, а проблематика паралелістичного монізму, себто поєднання духовного і матеріального, ідеального й реального, озвученого Ф. Шеллінґом [16], неодноразово згадується в серіалі.
«Всі ми смертні, але всі ми рано чи пізно переродимося», — думка, яка могла зробити кінцівку більш позитивною, але…
Доля світу раптом опинилася в руках Шінджі і він вирішив не дати циклу завершитися, повернувши всі душі назад на землю. Фільм не розкриває, які наслідки це мало. Ми бачимо лише слово «тиша», яке супроводжується голосним криком. Це сильний символ, адже ніщо не давить більше на людську психіку, ніж мертва тиша.
Фільм завершується тим, що ми бачимо Шінджі і Аску серед понівеченого краєвиду. Хлопець намагається її задушити, попри велику любов, але врешті відмовляється від своєї ідеї і починає плакати. Світ навколо розвалений, тож переважно глядачі трактують кінцівку як песимістичну, негативну й нещасну.
Проте… що як це сльози звільнення і спокути? Знаку, що Шінджі таки не втік, прийняв реальність, хай та і розвалюється на частини і готовий боротися далі? Фактично ми повернулися до кінцівки серіалу, проте пройшли більш жорстокий й болісний шлях. Це все ще вихід з депресії та відмова від самогубства. Травматична, але така, що зцілює.
Висновки
«Єванґеліон» — аніме-серіал, який змінив ставлення до масової культури. Він показав: анімація, навіть в такому простому за своєю природою жанрі меха-шьонен, здатна передавати сенси, транслювати філософські концепції, порушувати ключові питання буття людини й світу. Це багатошарова робота, яку можна сприймати по-різному: через неперевершені візуальні рішення, символіку, фантастичну тематику чи захопливі бойові сцени. Її неможливо трактувати однозначно, всі відповіді будуть правильними й неправильними водночас.
«Єванґеліон» став яскравим представником доби японського постмодернізму, просоченим символами й думками провідних мислителів. Якщо придивитися, можна помітити елементи мітотворчості, прочитати думки Сократа чи простежити за боротьбою і взаємодією концепцій Шопенгауера, Фройда, Шеллінґа тощо.
Феномен геніальності цієї роботи можна ( навіть потрібно) додатково досліджувати, а символи розривати й аналізувати, розкриваючи нові межі людини і її буття.
Словник
Термін | Визначення |
|---|---|
Шьонен (яп. 少年 «хлопець») | анр аніме і манґи, основною цільовою аудиторією якого є підлітки та юнаки у віці від 12 до 18 років. Основними ознаками жанру служать протагоніст чоловічої статі, швидкий розвиток і динамічність сюжету [1]. |
Ме́ха, мех (англ. mecha, mechs, mech) | літературний, відеоігровий і кінематографічний піджанр наукової фантастики, в якому широко поширені транспортні чи бойові засоби, що зазвичай контролюються пілотом [2]. |
Ріцуко Акаґі | глава науково-дослідного управління Nerv. Одна з небагатьох людей, посвячених у плани Nerv і Seele [8]. |
Ескапізм | (з англ. escape — втікати, здійснювати втечу, вислизати та ін.) — термін на позначення феномену «вислизання», «втечі» в умовах роздвоєності або розшарування життєсвіту [10]. |
Есхатологія | (від грец. έσχατοζ – останній, кінцевий і …логія) – 1) система релігійних поглядів та уявлень про кінець існування світу і людства, спокуту й загробне життя, про долю Всесвіту чи його перехід у якісно інший стан; 2) напрям теології, що витрактовує вчення про конечність світу і людини залежно від тих чи інших релігійних догматів [11]. |
Страшний суд | теологічна теорія про кінець світу, яка говорить про те, що прийде день, коли всі люди постануть перед Ісусом Христом. Популярний сюжет в масовій культурі [15]. |
Аянамі Рей | перша з дітей, які здатні керувати бойовими роботами Єванґеліонами. Минуле: невідоме. Технічно, вона є клоном Юі Ікарі (матері Шінджі Ікарі), але має душу другого ангела Ліліт [12]. |
Аска Ленґлі Сор'ю | Друге Дитя, пілот Єви-02 [13]. |
Місато Кацураґі | оперативна командуюча NERV, капітан, пізніше – майор. Має детально розписаний характер та велику роль у житті Шінджі [14]. |
Використані джерела
How to Identify the Basic Types of Anime and Manga [Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://kotaku.com/how-to-identify-the-basic-types-of-anime-and-manga-1538285518.
Mecha [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://sf-encyclopedia.com/entry/mecha.
Neon Genesis Evangelion [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.animenewsnetwork.com/encyclopedia/anime.php?id=49.
Філософія Шопенгауера [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://tureligious.com.ua/filosofiya-shopengauera/.
Таємничі волхви зі Сходу — хто вони такі, що ми про них знаємо і як їх уявляємо? [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://velychlviv.com/tayemnychi-volhvy-zi-shodu-hto-vony-taki-shho-my-pro-nyh-znayemo-i-yak-yih-uyavlyayemo/.
Los Angeles, C. A. “Please don`t stop being my mother!: Attachment theory and identity formation in Hideaki Anno’s Neon Genesis Evangelion. Diss. university of California, 2021.
Апологія Сократа; Діалоги / пер. з давньогрец. Й. Кобіва, Ю. Мушака; прим. та покажч. імен Й. Кобіва; худож.-оформлювач М. Мендер. — Харків: Фоліо, 2017. — 409 с. — (Істини).
Ritsuko Akagi [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://evangelion.fandom.com/wiki/Ritsuko_Akagi.
ЛГБТІК та інші літери [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://vidverti.com/lgbt-ta-inshi-literi-slovnik/.
Ескапізм [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://vue.gov.ua/%D0%95%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BC.
Есхатологія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=18037.
Rei Ayanami [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://evangelion.fandom.com/wiki/Rei_Ayanami?so=search.
Asuka Langley Sohryu [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://evangelion.fandom.com/wiki/Asuka_Langley_Sohryu?so=search.
Misato Katsuragi [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://evangelion.fandom.com/wiki/Misato_Katsuragi?so=search.
Що таке Страшний суд? [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://credo.pro/2019/11/250270.
Предмет і проблематика філософії : навч. посіб. / за ред. М. А. Скринника та З. Е. Скринник.
Зображення отримані з відкритих джерел та не належать авторові статті. Редагувала статтю Сеїк Анна-Марія за підтримки наукового товариства ЛНУ імені Івана Франка Aureum Medium.
