4 жовтня народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк повідомив у своєму телеграм-каналі, що в Україні точно введуть модель економічного бронювання працівників. Відповідну заяву зробив заступник міністра економіки Віталій Кіндратів під час засідання фінансового комітету Верхової Ради, членом якого й є Железняк. Кіндратів також додав, що Мінекономіки вже прийняло це рішення. Проте воно очікує ще й на «рішення політичного керівництва», очевидно, Банкової.
Новина про впровадження економічного бронювання працівників від мобілізації викликала жваві дискусії серед українців. Одні вважають це ще одним джерелом наповнення держбюджету, інші — легальним способом відкупитись від мобілізації та створення армії з бідних.
Про те, що собою являє економічне бронювання, яка мета впровадження та що з ним не так, розповідає Чорнозем.
Що передбачає економічне бронювання працівників
За словами нардепа Железняка, під час засідання фінансового комітету 4 жовтня Мінекономіки пропонувало запровадити щомісячну звітність ПДФО (податок на прибуток або на доходи) замість чинної квартальної. Члени комітету підтримали це рішення. Також депутат розповів, що наразі міністерство розглядає 3 моделі економічного бронювання, проте деталей він не навів.
«Типу сказали, що переходять від критичності підприємства до критичності працівника. Начебто на рік, але з щомісячним підтвердженням зарплати», — розповів Железняк.
Своєю чергою голова фінансового комітету Данило Гетманцев додав, що одним з критеріїв для бронювання буде «біла» заробітна плата, а іншим — відповідна галузь, перелік яких буде розширено. За його словами, реалізація відбуватиметься нібито за раніше анонсованим принципом «воюй або працюй».
«Я не називав би це економічним бронюванням у тому сенсі, що ти заплатив гроші і не йдеш в армію, — так не буде. Буде реалізація Кабінетом міністрів принципу „працюй або воюй“, те, про що говорив прем'єр-міністр. І це буде найближчим часом», — сказав він.
Гетманцев також підтвердив, що бронювання введуть до кінця 2024 року. При цьому, це буде не окремий законопроєкт, а постанова уряду. Про деталі можливих моделей, знову ж, інформації обмаль.
Проте, журналіст Денис Бігус все ж з'ясував, які варіанти моделей економічного бронювання розглядає влада.
Перша модель — всі компанії, які не дотичні до війни, розбронюють. Натомість бронь отримають працівники, які, згідно з даними податкової, мають зарплату в понад 34 тисячі гривень.
Друга модель — залишається поточний стан справ, де бронювання отримують критично важливі підприємства. Ті ж, хто не потрапив під ці критерії, повинні заробляти 34 тисячі гривень, щоб мати бронь.
Третя модель — до всіх наявних вже критеріїв додається ще рівень заробітної плати.
Попри запропоновані нібито різні моделі економічного бронювання, все одно їхня суть зводиться до одного принципу: маєш гроші — не воюєш, не маєш — іди на фронт.
Яка мета впровадження економічного бронювання працівників
Очевидно, що основною метою впровадження економічного бронювання є наповнення державного бюджету, в якому через війну величезна діра. Доволі логічно, що чим більше заробляє працівник, то тим вищими будуть відрахування з його заробітної плати (ПДФО, військовий збір тощо). Окрім цього, чим вища заробітна плата, тим більше працівник може чогось придбати чи інвестувати, тим самим також зробивши внесок у наповнення бюджету. У купі з усіма трьома моделями економічного бронювання, які націлені саме на великий бізнес, підприємство такого працівника теж сплатить чималу суму державі.
«В попередніх розрахунках економічне бронювання за рік може давати суму 250-270 мільярдів гривень. До кінця цього року, якщо воно буде прийняте хоча б на 2 місяці, воно дасть ну хоча б 60-70 мільярдів», — вважає член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.
Другий очевидний момент впровадження — детінізація української економіки.
За даними Мінекономіки, у 2021 році тіньова економіка в Україні складала 31%. Однак під час повномасштабної війни міністерство не публікувало відповідний звіт. Водночас фінансовий аналітик Олексій Кущ оцінює рівень тіньової економіки за останні 2 роки на рівні 25–30%. А нардеп Данило Гетманцев каже, що зараз у тіні близько 500 млрд грн.
Запровадивши модель економічного бронювання можновладці очікують, що бізнес почне виходити з тіні, оскільки лише працівники з «білою» зарплатою матимуть змогу уникнути мобілізації. Якщо людина працює легально і не отримує пів чи всю заробітну плату «в конверті», то і вона, і її підприємство сплатять більше податків, тим самим наповнивши бюджет.
Третя причина запровадження економічного бронювання — легалізація того, що і так є.
Хоча урядовці та нардепи не згадували це як аргумент впровадження, але очевидно, що економічне бронювання це легалізація відкупу від служби. Ймовірно, влада очікує, що ті кошти, які платять так звані «ухилянти» головам МСЕК, ТЦК, ВЛК тощо будуть йти не в кишені їхніх керівників, а у держбюджет.
Що не так з економічним бронюванням працівників
Перше, що кидається очі, це те, яким чином влада хоче ввести економічне бронювання. Його «проштовхнуть» навіть не законопроєктом, а через звичайну постанову Кабміну, яка:
а) має меншу юридичну силу, ніж закон;
б) її приймають люди, впливу на яких в українців навіть немає і за яких вони не голосували.
Із точки зору анархістів, представницька демократія сама по собі відірвана від народу. Проте навіть з погляду прихильника республіканської форми правління прийняття економічного бронювання через постанову уряду є недемократичним.
Хоча на парламентських виборах у 2019 році українці й не голосували за конкретного кандидата, а за партію, однак вони все ж більш-менш свідомо віддавали їй свій голос. При прийняті законопроєкту його розглядають парламентарі, за чию партію голосували громадяни. Крім цього, більше людей має доступ до документу, він проходить декілька читань у Верховній Раді, в процесі розробки можуть з'явитись «зливи» певних моментів законопроєкту, що може викликати певну реакцію у суспільстві.
Постанову ж приймають люди, за яких українці навіть не голосували. Також часу на розробку відводиться значно менше, а в купі з відсутністю деталей від влади про моделі економічного бронювання більш ніж очевидно, що його введуть «по-тихому».
Економічне бронювання підриває принцип рівності і справедливості
Якщо ж відкинути юридичні питання, то з високою ймовірністю людина, яка вперше почула за економічне бронювання, задасть логічне питання «а чого я?».
Дійсно, чому людина, яка згідно з Конституцією має точно такі ж самі права і обов'язки як і інші громадяни, повинна воювати лише тому, що її дохід менший, ніж 34 тисячі гривень? Спершу може здатися, що це повертає нас до часів феодалізму, однак це радше феодалізм навпаки.
У Середньовіччі та Ранній Модерні добі воювали в основному феодали, які мали власність і її захищали. Тоді селяни та містяни (особливо у Середньовіччі), в основному, не брали участі у війні, оскільки це були «розбірки» за власність. Селяни працювали на своїх сюзеренів, а ті, своєю чергою, захищали їх та брали участь у війні.
У 18 ст, коли викристалізувались сучасні концепції громадянства, люди отримали більше свобод й разом з ними обов'язків. Якщо громадянин має право голосу, рівні права з іншими тощо, то очевидно, то він і на рівні з іншими має захищати свою країну.
Проте економічне бронювання перевертає цей принцип з ніг на голову. Відтепер вже мемна «хай діти депутатів воюють» матиме більше змісту і сенсу. Якщо дивитись навіть не з анархічної, а ліберальної, консервативної, хіба що не лібертаріанської оптики, то той принцип, який нам пропонує економічне бронювання, виглядає просто абсурдом. Протягом всієї історії людства було, що якщо ти маєш більші привілеї, то й повинен за них відповідати. Що в Античності воювали громадяни (які складали не надто велику частину від населення), що в Середньовіччі феодали.
Економічне бронювання створює умови, за яких будуть воювати лише люди з регіонів
Усі 3 моделі економічного бронювання наголошують, шоб уникнути мобілізації, потрібно заробляти понад 34 тисячі. Якщо ж поглянути на статистику від Work.ua, то середня заробітна плата в Україні станом на жовтень 2024 складає 21 500 грн. Натомість найбільше вакансій (22,5%) знаходяться в діапазоні від 16 до 20 тисяч грн. Міста з найвищими зарплатами:
Київ — 25 000 грн;
Львів — 22 500 грн;
Ужгород — 21 500 грн.
Міста з найнижчими зарплатами:
Суми — 15 000 грн;
Кривий Ріг — 16 000 грн;
Чернігів та Кропивницький — 17 500 грн.
Якщо ж поглянути на різницю між найнижчими зарплатами, середньою та найвищими, то помітна досить суттєва різниця. Однак якщо розглянути в загальному, то середня ЗП в регіоні, яка дотягує або перевищу середню по Україні лише в Дніпрі (21 000 грн), а також Києві, Львові та Ужгороді, в яких вона й найвища по країні. Решта регіонів при цьому навіть не дотягує до середньої.
Запровадження моделі економічного бронювання може призвести до того, що громадяни із регіонів з найвищими зарплатами з більшою ймовірністю зможуть уникнути мобілізації, ніж громадяни з решти областей. Окрім цього, вищий рівень заробітної плати може і свідчити про наявність в місті чи регіоні великих підприємств і установ, які забезпечують робочі місця і високий рівень оплати. Тому всі 3 моделі економічного бронювання спрямовані саме на міста з середньо зарплатою вищою, ніж по Україні, а також на великі компанії.
Ігнорування малих і середніх підприємств, які є критично важливими
Інша проблема економічного бронювання полягає в тому, що вона звертає увагу на кількість, а не на якість. Як ми попередньо зазначили, воно розраховане саме на міста з вищим рівнем ЗП, ніж по країні, та на великі компанії. Водночас навіть малий та середній бізнес також може бути корисним для підтримки обороноздатності. До прикладу, на невеликих підприємствах, де зарплата нижче ніж 34 тисячі, можуть склади дрони чи міни. Крім цього, в умовному прифрнонтовому Харкові, де середня зарплата 19 тисяч, умовна екскаваторна бригада може рити оборонні укріплення, однак через те, що їх ЗП не проходить поріг, працівників мобілізують.
Економічне бронювання не враховує інтересів військових
Економічне бронювання працівників від мобілізації також не враховує інтереси військових. Замість демобілізації чи розв'язання інших проблем військовослужбовців, держава приймає сумнівні рішення для цивільних. Командир батальйону К-2 54-ї ОМбр Кирило Верес, реагуючи на відповідну пропозицію українського уряду, задав логічне запитання:
«Тоді мої військовослужбовці, які заробили собі, скажем так, нормальну кількість грошей, вони зможуть відкупитися, чи ні?»
Можна припустити, якщо Кабмін запровадить економічне бронювання, то це створить додаткову напругу серед військових. Оскільки досі не розв'язане питання демобілізації, однак при цьому цивільні зможуть «відкупитися», а військові й надалі будуть перебувати на фронті по 3 роки. У купі з підриванням принципу рівності і справедливості, це створить ще більшу напругу в українському суспільстві.
Також з цього випливає, що економічне бронювання, особливо другий та третій варінт, скорочують мобілізаційні резерви. Ці варіанти залишають поточний стан справ, але додадуть ще зверху можливість «відкупитись» працівникам з зарплатами у понад 34 тисячі. Тобто ті, хто були заброньовані, ними й лишаються, але також зможуть забронюватись ще й працівники з зазначеним рівнем ЗП.
