Міжнародна команда дослідників із Карлсруе, Праги, Регенсбурга, Сан-Себастьяна та Базеля продемонструвала молекулу, здатну працювати як електричний двигун. Її нижня частина закріплена на поверхні золота, а верхня, так званий ротор, може обертатися навколо осі. Уся конструкція має розмір однієї молекули.
Створення молекулярних машин залишається складним завданням, оскільки на таких масштабах теплові коливання постійно зміщують рухомі частини між різними положеннями. Щоб отримати спрямоване обертання, потрібні зовнішнє джерело енергії та асиметрія між можливими напрямками руху.
Дослідники синтезували молекулу з трьох основних частин: платформи, закріпленої на золотому кристалі; осі з двох атомів вуглецю, з'єднаних потрійним зв'язком; і ротора. Ротор є хіральним, тобто існує у двох дзеркально-відображених формах, подібно до правої та лівої руки. Саме ця асиметрія, згідно з розрахунками, є ключовою для механізму обертання.
Молекули розмістили на золотій поверхні з достатніми проміжками між ними, після чого досліджували за допомогою скануючого тунельного мікроскопа в умовах надвисокого вакууму та кріогенних температур. Положення ротора визначали за змінами тунельного струму. Було виявлено три стабільні орієнтації, позначені як A, B і C. Послідовності переходів A→B→C→A та A→C→B→A відповідали обертанню у протилежних напрямках.
Аналіз 180 часових рядів показав, що в 74 випадках один напрямок обертання переважав настільки сильно, що це не можна пояснити випадковістю. В інших вимірюваннях статистична впевненість була нижчою, але це не виключає існування спрямованого руху. Швидкість ротора оцінюється приблизно в 0,1-1 оберт за секунду.
Найцікавіший результат з'явився після зміни полярності напруги. Хоча електрони починали рухатися в протилежному напрямку, переважний напрямок обертання ротора залишався тим самим. У більшості експериментів вдавалося однозначно зіставити положення ротора до та після зміни полярності, і бажана послідовність переходів не змінювалася.
Перемикання спостерігали лише за напруг понад приблизно ±1,8 В. Дослідники пов'язують це з резонансами провідності, коли електрони ефективно проходять через певні молекулярні стани. Особливу роль відіграє вісь із двох атомів вуглецю. Хоча самі атоми розташовані на прямій, електронні стани навколо осі можуть набувати спіральної форми. Хіральний ротор змінює змішування електронних орбіталей і сприяє виникненню таких спіральних станів.
Згідно з теоретичною моделлю, електрони під час проходження через молекулу набувають і втрачають орбітальний кутовий момент. Обмін цим моментом здатний створювати крутний момент на роторі. При зміні полярності одночасно змінюються і напрямок потоку електронів, і типи спіральних станів, через які проходить струм. Розрахунки показують, що ці дві зміни компенсують одна одну, тому знак крутного моменту залишається незмінним. Саме цим автори пояснюють збереження напрямку обертання незалежно від напрямку струму.

Водночас експерименти проводилися лише на окремих молекулах у надвисокому вакуумі та за дуже низьких температур. Механічну роботу під навантаженням не вимірювали, тому поки невідомо, чи можуть такі двигуни виконувати корисну роботу або працювати колективно. Відкритими залишаються питання про поведінку системи за вищих температур і про можливість обертання без участі скануючого тунельного мікроскопа.