Дратує навіть не дефіцит. Дратує те, що про нього вже говорять уголос — а віз і нині там.

Жовтень почався з відключень. Світла немає, води місцями немає, метро зупинялося. І це тільки початок.

Чесно? Читаєш усе це — і хочеться не статтю писати, а просто видихнути й матюкнутися. Але спробую словами. Бо коли четвертий рік поспіль тобі розповідають про «структурні етапи», «адаптацію» та «історичні рішення», а на передовій люди тікають, втомлюються й почуваються покинутими

Слухайте, ну скільки можна? Резніков, Умеров, Федоров, знову перестановки. Щоразу — «реформатори», щоразу — «аудит», «справедлива мобілізація», «прозорі контракти». А в підсумку — перейменування, презентації та ті самі обличчя.