Можливо ви не знали, але є альтернатива дарвінізму: теорія Розумного Дизайну, або креаціонізм, я не буду в цій статті торкатися цих теорій, але спрямую увагу виключно на критику еволюціонізму. Одним словом: креаціонізм висвітлює питання появи Всесвіту та його змісту в контексті Божого задуму. Якщо паралельно розглядати креаціонізм, текст сягне анрільної довгочитовости, тому ось. Я певен на 99 % що ви ніколи не чули про креаціонізм, оскільки пропаганда матеріялізму в учбових закладах настільки щільна та агресивна, що попросту не допускає до освітніх процесів навіть мінімальну дискусію.
Наперше треба осягнути одну просту річ: 22-річний Ч. Дарвін в 19 ст. подавсі у кругосвітню подорож, вперше в житті він побачив величезне розмаїття природи, екосистем, кліматів — тварин, рослин, познайомився з людьми инших рас, культур, світоглядів, і на тлі цього емоційного вражіння, культурного потрясіння Дарвін робить припущення, оформлює гіпотезу про “виникнення видів”, він гадає, усе це природне різмаїття стало результатом поступового розвитку, від найпростіших організмів до найскладніших. Тобто ця гіпотеза від початку не засновувалася на якихось доказах, на якоїсь науковости, вона від початку була лише припущенням, як сьогодні є припущення що Земля пласка, або ми живимо в матриці, або Місяць то є голограма. Далебі, у “пласкої землі” наразі є більше “доказової” бази, псевдонаукової аргументації, аніж було в свій час у Дарвіна щодо його еволюціонізму. Дарвін не був якимось генієм, видатним ученим, і сам розумів ілюзорність своєї гіпотези, він не захищав єї з піною на роті, як те часто роблять сучасні адепти еволюціонізму, він стверджував, що в майбутньому для підтвердження гіпотези мають знайти перехідні види, якщо цього не станеться, еволюція є хибною. Цього не сталося, минуло більше 100 років інтенсивних пошуків по всьому світові, і жоден перехідний вид знайдений не був. А ті скам'янілости, які дарвіністи всім показують, безпідставно переконуючи, що вони і є перехідними видами — є просто скам'янілости окремих видів. В природі багато анатомічно схожих тварин, а часто відновити зовню, фізіологію тварини лише по її решткам мільйонної давнини абсолютно неможливо.
Гіпотеза еволюції не торкається фундаментальної механіки Всесвіту, фундаментальних питань зародження життя і появи матерії. Якщо уявити будівлю без фундаменту, стін, поверхів, но лише з кондиціонером на даху (якого нема) — це і буде дарвінізм, він розглядає будову кондиціонера, його влаштування, те, як він працює, зусім не тямлячи що ся річ тут (у повітрі) робить, і як їй вдається взагалі тут знаходитися.
Якщо дістатися основ, від яких, власне, і треба починати будь-які докази, будь-яке теоретизування, будь-яку науку, то ми побачимо, що дарвінізм там не виживає, він просто недоречний в межах простої логіки. Ще давнім було відомо: ex nihilum nihil fit, з нічого не постає щось, небуття не генерує буття, хаос не продукує порядок, тінь не випромінює світло. Тому вже на старті дарвінізм, як суто матеріялістична ідея “без Бога”, перечіпається об свої ноги та гепає обличчям у багнюку, адже стверджує нелогічне: небуття породило буття. Ні, причиною буття є Бог, а у Бога нема причини і не може бути, бо це алогізм, Бог є завжди — Бог існує завжди. Щоб зрозуміти це, потрібно вийти хоча б уявно за межі часу: там нема таких понять як “було” чи “буде”, і такі питання, як “хто створив Бога?” є недоречними, несерйозними, дитячими.
Факт буття, існування, автоматично (логічно) заперечує існування небуття, відповідно, порядок заперечує хаос. Це важливо зрозуміти, бо еволюціоністи спираються на хаос, на randomshit-джерело, з якого казково повискакували галактики і Земля. Саме хаосом вони пояснюють появу Всесвіту, чи появу мультивсесвіту, в якому діють randomshitові порядки, і в якому, одного разу (цього разу) з'явилися ми. Тут є дві ключові помилки: поєднання непоєднуваного (парадокс): порядку і хаосу, адже хаос не може породити порядок принципово, суть хаосу в тому, щоби генерувати безлад, це своєрідний генератор випадкових чисел, це абстракція, хаосу як і справжнього генератора випадкових чисел не існує; нежива матерія не здатна породити живу матерію, камінь не народжує мох, який буває на каменях, оскільки, знову ж таки: ex nihilum nihil fit, в каменях ніц нічого анічогісінько нема, що потрібно для зародження життя. Тільки Бог, як сказано у ВІРШ в силі викресати з каменів щось живе. Неживу матерію можна уявити будівлею, неживий Всесвіт — є будівлею живих організмів, хіба може хата породити в собі чоловіка? В Китаї є чимало городів-примар, точніше районів, де построїно чимало багатоповерхівок, згідно еволюціонізму, через n-кіл. років в цих будинках з'явиться чоловік... Скажіть хтось дарвіністам що “це так не працює” xD
Можна привести безліч яскравих ілюстрацій дурнуватости хаотичного дарвінізму, пару клясичних: уявіть смітник повний брухту, туди падає метеорит, цей брухт перемішується таким чином, що збирається в “Боїнг 747”, це можливо? Ні, скільки би метеорит не падав туди, нічого окрім безладу він не створить. Або уявіть скільки завгодно мавп, які стучать по клавішах друкарських машинок, зможуть вони написати (випадково) шекспірівського “Гамлета”? Ні, вони навіть не усвідомлюють смислу своїх дій. Щоб створити такі речі, як літак, чи мистецький твір, потрібен розум, необхідне розуміння власних дій, вимагаються знання. Створення таких речей є впорядкованим процесом і відбувається, відповідно, в площині порядку. Віра в “творчий хаос” є фантазійною, абстрактною, в неї нема, як у віри в Бога — логічної основи. Чому вірити в Бога логічно? Окрім вищеназваних фундаментальних причин є й наслідкові, наприклад, якщо Бога нема, то у атеїста проблем не буде, як і у вірного, якщо ж Бог є, то у атеїста будуть проблеми, натомість у вірного проблем не буде, відповідно, у вірного проблем не буде в будь-якому разі, отже розумніше, логічніше, бути вірним. Вперше цю ідею сформулював Паскаль у своєму “парі”.
Як видно, дарвінізм вже програв, показав себе безпідставним і неспроможнім аргументувати в полі реальної логіки, но, все ж, ми підемо далі, просто щоб показати абсурдність цієї гіпотези вповні.
Згідно еволюціонізму, усе живе на Землі казковим чином з'явилося у “первісному бульйоні”, в океанах, там в дивний спосіб (нежива матерія породила живу) виникла одноклітинна бактерія, затим одноклітинною їй бути набридло, вона взялася за саморозвиток, читала книжки та дивилась меми, і врешті перетворилася на складніший організм, і цей процес не припинявся, первісні організми мали перманентне натхнення, перманентну мотивацію до розвитку, вони повсякчас трансформувалися в щось нове, неочікуване для себе та нарешті дотрансформувалися у Tiktaalik, ся риба вечорами подовгу вдивлялася в зоряне небо й міркувала про своє місце під цим високим склепінням, їй побажалося злетіти над водами намарницького існування, податися до нових, невіданих просторів буття: до суші, до землі. З того дня риба вигадала собі таку афірмацію: “я не риба, я земноводне, мої плавці — не мої плавці, мої зябри — не мої зябри, я маю вийти на сушу”, це самонавіяння вона заклала собі в ДНК та передала нащадкам, ті повторювали цикл допоки у Tiktaalik справді не виросли лапки, легені, і вона вибралася з товщі вод на пляж. Цей епічний момент закарбований в усіх сучасних підручниках з біології завдяки невідомому мандрівникові в часі, він побував там і замалював сю подію. Ну а те, що відбувалося далі, складно описати: це повний треш і ґарлем шейк, усі риби стали виходити з води, а ті, що вже вийшли, почали мутувати в птахів і ссавців (О_о), деякі перекинулися на динозаврів, ще, певно, креветки та инчі маленькі мешканці “бульйону” вибрали для себе життя хробаків, тарганів, бліх, словом — мурах, а мікроскопічні бульйонщики розвинулися у мікроскопічних небульйонщиків, у бактерії та віруси, прецінь, як виникли гриби та качконіс — невідомо. Цій прадавній тусовці було бардзо весело, иноді (опісля падіння метеориту) дуже сумно, але найцікавіше попереду: мавпів більше не задовольняло життя на пальмах, харчування бананами остогидло, та й тигри надокучали, тоді, зібравши віче, краснодупі макаки, гамадрили і орангутанги постановили: побільшити собі мозок, випрямити поставу, щоб ходити на двох ногах, скинути шерсть (голову прикрити волоссям, ще брови зробити, а чоловікам бороди), відокремитися од дикої природи і почати цивілізаційне життя з автотранспортом, багатоквартирними домами, та інтернетом.
Це короткий ізвод дарвінізму, його суть. Саме так, згідно цієї гіпотези розвивалося життя на планеті, і саме так воно має розвиватися повсюдно у Всесвіті. Але ж ми бачимо повз комедійність мого опису, що це тотальне божевілля! Роздивиться наймізернішу бактерію, одну клітину живого організму, сучасна технологічність се дозволяє зробити: ви побачите цілий світ! — всередині однієї клітини діє безліч механізмів, всі вони впорядковані, їхні процеси мають мету, їхня робота збалансована і допомагає підтримувати цілісність клітини. Подивиться на ДНК — цей елемент є складовою клітини і він містить безліч критично важливої інформації для існування клітини всередині чогось більшого, про що клітина і не здогадується — для існування системи, в якій знаходиться клітина. Але вся ця складність, цей дизайн, є лише піщинкою посеред незліченности подібних складових того, що ми звемо Всесвіт. Все підкоряється порядку, всі процеси Всесвіту діють згідно певних законів, ці закони люди відкривають, вони не вигадують їх, а виокремлюють з-за допомогою свого інтелекту та уважности. І тут важливо усвідомлювати, що осягнути суть Всесвіту, пізнати його — чоловіку неможливо, ти не можеш принципово пізнати об'єкт, всередині якого знаходишся, тому при боці завжди потрібно мати критичне мислення, як той меч, щоб захищатися од нападок зарозумілости, що буцімто знає про речі, які є більші за неї. Тут хтось може заперечити, спробувати обернути мої слова проти мене ж: а чи не послуговуєшся ти сам зарозумілістю, коли кажеш, приміром, про Бога — який вище за тебе? — ні, не послуговуюсь, позаяк я не кажу це від себе, Бог захотів, щоб про нього казали, Він нам відкрився, це Його воля.
Тваринам нема сенсу еволюціонувати, цього нема в їхній ДНК, нема в їхніх інстинктах, бо вони створені досконалими. Це релізна, а не альфа-, бета-, версія, закінчена. Якщо б вони були недосконалі, тоді б вони були неповноцінні, а якщо б вони були неповноцінні, вони б не змогли жити повноцінно, вони б передчасно (з різних причин) помирали, а якщо б вони передчасно помирали, вони б не встигали дати потомство і врешті вимерли би. Неповноцінний організм не може породити повноцінний, тут ми знов вертаємося до елементарної логіки, до хаосу і порядку. Виживання в дикій природі вимагає бути повноцінним! А повноцінність виду доводить його досконалість, а значить творчу природу, а значить заперечує еволюціонізм, бо еволюціонізм не оперує абсолютними величинами, він не посилається на досконалість, еволюціонізм каже про вічну мінливість. Дарвіністи часто покликаються к мутаціям, як до певного рушія змін, як до чогось нормального, але мутація є непередбаченою зміною в усталеній системі (що по суті є ненормальним), і така зміна не зичить ніц доброго виду: чим менший вплив мутація матиме на вид, тим більше в нього шансів на виживання. Ну, а подумати, що мутація здатна спровокувати перехід одного виду, в принципово инший — достоту сміховинно. Хороший приклад мутації бачимо серед вірусів, про що я скажу пізніше.
Взагалі, як ви собі уявляєте еволюцію? Летючі риби, які живуть на планеті вже 200 (!) млн років ще не перетворилися на птахів, але вже близько? Ведмеді, згідно дарвінізму, одного дня стали китами, а ті кити, що викидаються на берег та гинуть — хочуть повернутися до буття у формі ведмедів? Коли дельфіни викидаються на берег, це вже еволюція, чи ні? Тиранозавр Рекс одного дня перетворився на курку, дивовижно, чи не так?
А ви знаєте яка форма чарунки найефективніша? Шестигранна, це вияснили вчені з-за допомогою комп'ютерної симуляції і розрахунків, а як бджоли прийшли до аналогічного висновку? Чи в давнину бджоли будували чарунки круглими? Трикутними? Я сумніваюсь, бо инакше б вони не вижили. А ви знаєте яка форма кров'яного тільця найефективніша для транспортування рідині? Двоввігнута, це вчені також виявили опісля симуляції та розрахунків, а як... хто? — клітини? — дісталися таких висновків? Ніяк, все це було від початку, все це є творчістю Бога, все це придумав Він.
Гляньте пильніше на дику природу, на всіх цих мавпів, крокодилів, риб, на ведмедів і слонів, ви бачите серед них хоча б один — перехідний вид? Ви бачите мавпів, які ходять на задніх лапах (бігфутів не рахуємо)? Риб, які виходять на пляжі? Ні! Їх нема! Але чому? Еволюція не припиняється, це один з єя базових принципів — безперервність, еволюція триває завжди, но парадоксально ми не бачимо в сучасности ніяких не те що перехідних видів, а й ознак “перехідности”.
Ба більше, знаходять все більше давніх істот, типу Coelacanth, які жили 400 (!) млн років тому, і що ж? За цей час, за 400 млн років вони аніскільки не змінилися! Це той самий вид! Взагалі історія цієї риби цікава, дарвіністи вважали Coelacanth одним з перехідних видів, який вийшов з води, в йо' анатомії є два слаборозвинутих плавця, і дарвіністи думали, що се ознака перехідности, що сі плавці згодом розвинулися в лапки, но як виявилося, Coelacanth — глибоководна риба!.. Вона ніколи не підіймається до поверхні.
Таких прикладів безліч, погугліть тему по ключам: “знайшли давню, первісну, доісторичну живу істоту”, подивиться на знахідки в янтарі, на “бурштинового” гекона, який жадним чином не змінивсі за мільйони років, подивиться на ізоподів (напр. Bathynomus vaderi), це реально викопні живі тварини: ви можете завітати до музею, розглядати там скелети динозаврів і відтиск панцира ізоподів або Limulus polyphemus (445 млн років, синя кров) в шматові крейди, яким сотні мільйонів років, затим перейти вулицю, зайти до місцевого акваріюму і побачити тих самих ІЗОПОДІВ і крабів живими та водночас не побачити жадної еволюції. У еволюціоніста мав би статись припадок когнітивного дисонансу від такого сусідства протилежностей, но він не стається, позаяк вони не послуговуються послідовністю, логікою, а фантазіями і асоціяціями. Якщо б еволюція працювала, вже б усі риби, усі мавпи, не кажучи про більш примітивні організми, давно б апгрейднулися в инчий вид, трансформувалися, та вони цього не зробили, і правильно, адже вони не роботи-трансформери з аніме! xD
Якось я наштовхнувся на одного агресивного дарвініста, який назвав мене “moron” і вказав на “буквальну наявність” у мене tailbone — це найнижча хребтова кістка, яка в українській традиції називається куприковою, а у автентичній (грецькій) coccyx, себто “зозуля” або “cuckoo” англійською, тому що форма тієї кістки нагадує дзьоб птаха. Отже в самій дарвініській назві ми бачимо асоціятивну маніпуляцію, типовий приклад НЛП — “tail” значить “хвіст”, дарвіністи натякають, що ця кістка наразі є рудиментом, а в минулому подовжувалася у хвіст. Довести це неможливо, тому що сучасний чоловік – homo sapiens виник раптово 30 тис. років тому, і ніякого хвоста він не мав! Але навіть якщо б і мав, це не доводить правдивість еволюції. Вкрай рідко діти народжуються із так званим “псевдохвостом”, це куприковий наріст довжиною до 13 см, і цією аномалією хребта дарвіністи виправдовують назву куприкової кісти в англійській традиції, але це смішно! Бо вроджених аномалій є безліч, трапляються відверто химерні випадки, наприклад сиреномелія — коли ноги дитини зростаються, і виглядає це як плавець русалки, або дві голови, шість пальців, чотири руки, чотири ноги, циклопія — се коли два ока впадають в єдину очну западину, стають, так би мовити, одним оком, є люди обличчя яких повністю покрито шерстю, і на думку еволюціоністів то є рудименти, свідоцтва еволюції, насправді ж це генетичні аномалії. Людське тіло має доволі спільних рис з тілами тварин, і це, далебі, не дивно, адже все живе створено в межах певної парадигми, для ссавців вона одна, для холоднокровних инша, для водоплавних третя, для птахів четверта тощо, так, наша кисть руки вельми схожа з плавцем дельфінів, але це дарвіністи чомусь ігнорують, так може справжній пращур людей, то дельфін?! Люди мають два ока, ніс та два вуха і майже всі тварини володіють аналогічним набором органів перцепції. У всіх, чи майже всіх ссавців, не тільки мавп, є хвости, чому випадок псевдохвоста у людини асоціюється саме з мавпами? За тієї ж логіки, випадки сиреномелії мають асоціюватися з дельфінами. Що цікаво, ДНК людини на 50 % збігається із ДНК бананів... так може псевдохвіст є насправді не хвостом, а бананом?
Прикладів абсурдности, що неминуче випливає з асоціювання, чимало. Глупо, хибно і смішно покладатися на асоціяції. Якщо комусь здається, що людина ззовні схожа на мавпу — це проблема сприйняття, перейдолія, суб'єктивізм. Чоловік є унікальним витвором, чоловік наділений унікальним дизайном, власне, як й инші живі істоти, але унікальність чоловіка — розум, самосвідомість, душа, а також мова виокремлює його з тваринного світу, чоловік не належить до царства тварин, до якого дарвіністи беззастережно і настирливо його пхають, робиться це спеціяльно щоб зтерти грані поміж тваринами і людьми, щоб ототожнити чоловіка із твариною. Насправді ж, сучасний чоловік з'явився 30 тис. років тому, і еволюціоністи не вміють пояснити таку раптовість, пояснюється ж вона просто: вигнанням Адама і Єви з Едему. Тут важливо розуміти: жодна істота до homo sapiens не відноситься до чоловіка! Усі ці австралопітеки, беконечні homo з приставками erectus, naledi, habilis, rudolfensis тощо і абощо — є окремими, унікальними в своєму роді видами, так само, як і сьогодні існують, приміром, різні мавпи, різні котячі (гепарди, тигри, леви), різні собаковидні (єноти, лиси, вовки) і т. д. Що стало з усіма цими гомінідами? — вони вимерли так само, як вимерла сила-силенна всіляких видів. Вони вимерли, а не еволюціонували!
Також еволюціоністи не вміють пояснити самосвідомість, уяву, почуття, оскільки ці властивости виходять за межі матеріяльного, за межі того, до чого прикутий розум атеїста. Мозок не є джерелом думок або сховищем пам'яті, це радіоприймач, щоб се довести: відтворіть мозок штучно і ви побачите відсутність самосвідомости, тому що самосвідомість є ознакою душі, а не механізму (мозку). Саме тому, приміром, ШІ, ніколи не буде подібний чоловікові.
В межах дискусії про розум, інтелект, дарвіністи наводять приклади користування інструментами серед тварин, це, на думку дарвіністів, свідчить про еволюційні тенденції, але се властиво багатьом тваринам і сьогодні: подивіться на круків, мавп, які гамселять тверду їжу каменем, австралійських яструбів, які кидають кістки з висоти, щоб дістатися до кісткового мозку, єноти миють їжу у воді, деякі птахи зшивають листя для гнізда, мурахи будують мурашники, а бджоли шостигранові чарунки: це говорить про вміння, необхідні для виживання, про інстинкти, а не про еволюцію. Ці тварини завжди так робили, бо инакше вони б не вижили! Якщо б еволюція існувала насправді, мурахи вже б строїли хмаролами, а круки, замість паличок, якими вони видлубують комах з щілин, використовували б приручених дятлів. У несамосвідомих тварин попросту відсутня інтенція до розвитку, вони вічно перебувають в одному стані, вони живуть за інстинктами. Та що казати за тварин, коли деякі люди, незважаючи на самосвідомість, також позбавлені інтенції до розвитку, подивиться на аборигенів Південної Америки, або Півночі, на дикунів, що десятки тисяч років живуть ізольовано на островах Полінезії — вони ніяк не розвиваються, їм потрібен поштовх, навіяння, натхнення. Власне, така поведінка певних людських племен пояснюється тим, що не усі люди є прямими нащадками Адама і Єви, це видно з Генезису, за яким Бог спочатку створив людей (певно, органічних): чоловіка і жінку, а вже опісля Адама (душу), з нього Бог узяв жінку, і єї Адам найменував Євою.
Одна з найулюбленіших забавок еволюціоністів — адаптація, єї приклади вони видають за приклади еволюції, але це помилка. Адаптація справді існує, є метелики і птахи, які “вміють” міняти забарвлення, або молюски, які змінюють форму своєї мушлі в залежности од умов середовиська, но це не свідчить про еволюцію так само, як не свідчить про неї і властивість каракатиці чи хамелеона змінювати окрас тіла, або здатність шкіри чоловіка темніти під впливом сонця, чи зіниці звужуватися від яскравого світла: це прості механізми самозахисту, от і все, вони не в силах змінити вид, вони не здатні перетворити молюсків на щось инше, зробити з европеоїда негра або монголоїда, це фізично неможливо, це неможливо на рівні ДНК. Це як забивати гвізді смартфоном: скільки би цвяхів ви не вколотили, смартфон не стане молотком.
Один з прикладів, які полюбляють наводити дарвіністи — Kettlewell's experiment, це коли в забрудненому середовиську окрас одного виду мотилів (peppered moth) раптово потемнішав. Дарвіністи сплеснули й вигукнули: подивіться! — це ж бо і є еволюція, ось, мотиль змінив окрас щоб стати менш помітним для хижаків! Але впускаються два фундаментальні нюанси: зміни середовиська штучні, викликані людиною, в природі складно уявити подібні обставини в довготривалій перспективі; зміна кольору відбулася дуже швидко, і це свідчить про роботу саме адаптації, а не еволюції, це банальне пристосування до нових умов в межах одного виду, саме так працює адаптація, натомість еволюція пролягає на прямій в мільйони років. Отже, дарвіністи маніпулюють термінами і підміняють поняття.
Еволюціоністи запевняють, що колиска людства знаходиться десь в Африці, саме звідти згодом люди розселилися по планеті, але це дурня! Позаяк усі раси людей суттєво різняться, наприклад формою черепа, кожна раса має унікальні для себе риси: колір шкіри, або розріз очей, деякі особливості будови м'язів, які, приміром, роблять негроїдів кращими бігунами. Немає методу, який перетворював би череп чоловіка. Скільки би европеоїд не жив в ЮАР — він не стане негроїдом, і скільки би негроїд не жив в ЗСА, він не стане европеоїдом, це фізично неможливо.
Деякі “вчені”, прибічники дарвінізму стверджують, що мутація вірусів є наочним прикладом еволюції, але це не так, коронавайрус коли хоче, то може мутувати скільки завгодно разів, та він так і лишиться коронавірусом, він не перетвориться на чуму, або кишкову паличку, він залишається в межах свого виду. І зауважте, що мутація — ослаблює організм, коронавірус початково був набагато “сильнішим” аніж через два роки мутацій, відповідно, чим більше він буде мутувати, тим слабшим ставатиме, допоки не вимре зусімно. Це як конвертувати картинку безконечне число разів: поступово дані втрачаються, якість погіршується, врешті осмислене зображення зникає.
Деякі хитромудрі дарвіністи наводять в приклад еволюції — різмаїття порід серед собаків і котів, но, по-перше, тут нема переходу в инчий вид, собака лишається собакою як і кіт — котом, який би дивакуватий вигляд вони не мали, по-друге, не треба долучати до прикладів еволюції, цебто природного процесу — процеси штучні, форсовані людиною, придумані інтелектом, це навпаки доводить правдивість саме Розумного Творіння, оскільки все живе і неживе створено творчим актом Бога. Можна сказати, що як чоловік виводить нові породи котів і собак, так Бог вивів різні раси людей.
В цьому контексті зручно провести таку умовидну аналогію: чи зможе чоловік із незбавною самоціллю к еволюції, переміститися як той ведмідь — жити під воду? Якщо в подібній до КНДР країні одного дня покладуть собі за мету еволюціонувати в аквоменів та стануть, попри зачудовані погляди рибів, пірнати кожного дня під воду, коли легені замістяться зябрами? У риб, якщо вірити еволюціоністам, на те пішло 5 млн років, і риби, якщо, знов ж таки, вірити еволюціоністам, мали мету (а инакше нащо вони робили те, що робили, і чому сучасні риби не роблять те, що робили первісні риби?), але щоб мати мету, потрібно усвідомлювати власні дії, розрізняти причини і наслідки, хіба психіка тварин достатньо розвинута для таких акцій? Хіба тварини не послуговуються суто інстинктами? Тому в цій аналогії ми бачимо два кардинально різні приклади “еволюції”: свідома потуга чоловіка перекинутися на аквомена, та несвідома, інстинктивна спроба тварини трансформуватися в щось инше, а позаяк у тварин відсутній інстинкт до еволюції — еволюція лишається самотою в розбурханій уяві дарвіністів, які, що показово, одного разу навіть пішли на відвертий обман заради визнання: на початкові 20 ст., коли ця тема стала вірусною, вони зфальшували “перехідний вид” од мавпи до чоловіка, зробили Пілтдаунську людину 🤡
І це не єдиний приклад маніпуляцій, підбивання вигадки до правди. Наприкінці 19 ст. був такий “вчений” Е. Геккель, він вніс у дарвініську навуку “ідею рекапітуляції” із головною тезою “онтогенез повторює філогенез”, тобто він стверджував, що, буцім-то, плід в утробі проходить різні етапи формування, і перед тим, як набути людської подоби, минає усі попередні форми: спочатку стає схожим на рибу, потім на земноводне, ящірку тощо. Потім, із розвитком науки, коли з'явилася можебність зазирнути в утробу і зафільмувати процес формування плоду стало ясно, що вигадка Геккеля не має нічого спільного з реальністю — плід не набуває ніяких форм окрім людської. Натомість малюнки Геккеля з трансформацією плода від риби до чоловіка — набули чималої популярности, та пудрили мізки тодішнім обивателям.
Нежива природа не менш дивовижна, зазирніть у мікросвіт, завітайте до атомного домену, оцініть розміри елементарних часток й точність, з якою вони взаємодіють із макросвітом та ще більш вражаючим — квантовим виміром. Тілько тотальний неук може подумати, що все це створилося “якось-такось: бумс-бамс і готово”.
В квантовій механіці відомо про стан невизначености, або стан суперпозиції, його добре зобразив Шредингер в умоглядному експерименті з котом у коробці, про який ви всі певно знаєте, так ось, квантова фізика також стверджує, що Всесвіт не може існувати у стані невизначености, він не може існувати без Глобального Наглядача, а хто може бути цим “Глобальним Наглядачем”? Звісно Бог! (“Знаю всі птахи на горах, і польові звірі переді Мною”, Псалом 49:10-12.) Инакше б все, чого не досягає увага локального наглядача, себто чоловіка — зникало б, як в іграх, коли ви повертаєтесь до міста спиною — воно зникає, текстури вивантажуються, факели гаснуть. Тому кіт в коробці Шредингера не знаходиться в суперпозиції, він живий завдяки Глобальному Наглядачеві, Богу. В такий спосіб квантова фізика доводить існування Бога.
Говорити про космічну еволюцію взагалі сенсу нема, бо там повний аут, парадигми міняються трохи не кожен рік, сьогодні ми віримо в темну матерію і темну енергію, завтра не віримо, сьогодні теорія Великого вибуху єдино всеосяжна, завтра виявляється що найдальші галактики сформувалися аномально швидко, що не вписується в теорію ВБ, сьогодні наші спідометри на орбіті заміряли швидкість розширення Всесвіту і все ок, а завтра, із запуском нових спідометрів, виявляється що швидкість далеко нерівномірна, сьогодні теорія “термічної смерті Всесвіту” розглядається серйозно, завтра з неї сміються, ньютонівська фізика була актуальною до айнштайнівської, тоді на сцену вийшла квантова фізика зі своїми мемами, ну а післязавтра CERN доповість про відкриття нової частинки, потім добудують вловлювач нейтрино та знайдуть ще якийсь прикол, який “не вписується в звичний модель уявлень про фізичний світ” тощо і абощо.
Коли А. Кларк писав “Місячний пил” (1961), всі думали на Місяці стільки пилу (за стільки то мільярдів років), що при спробі приземлитися, корабель просто зануриться в той пил із головою, як у сипучій пісок, і саме таку сцену автор описує, але сьогодні це астрономічний атавізм, ніякого пилу на Місяці нема, що зайвий раз доводить мінливість, непевність науки і сліпоту дарвінізму.
Я не проти науки, як інструменту здорового глузду, розсудливости, я проти науки як інструменту дарвінської пропаганди, як інструменту пропаганди атеїзму. На жаль, сьогодні наука окупована дарвіністами, ця зловісна секта не допускає до роботи інакодумців, вчений, що почне говорити про Бога — зіткнеться з остракізмом, його закенселять. Хоча раніше чимало науковців відкрито проповідували Бога, наприклад: Ньютон, Паскаль, Фарадей, Максвел, Пастер, Кельвін, де Бройль, Москаті, Леметр (автор теорії Великого вибуху), Коллінз, та й сам Дарвін не був атеїстом, Бога він не заперечував.
Все це сказано зокрема в контексті “крикливих каменів”, про які мовиться в Євангелії: “Ісус відповів їм: Кажу вам, коли ці (славословці, проповідники) замовкнуть, каміння кричатиме!” (від Луки 19:37-40). Ми живемо саме в ті часи, коли камені мають змогу “кричати” — розповідати про Бога, свого Творця, що вони і роблять. Адже раніше люди не могли прислухатися до каменів, не могли почути їхнє волання, з одного боку люди не мали потрібних інструментів, а з другого не мали в тому необхідности, вони і так вірили в Бога, в те, що Він є Творцем всього.
