————————————————————————————————————————————
Німецький колектив Darkwood є відомим представником у жанрі неофолк завдяки їхній роботі «Notwendfeuer» 2006 року видання, котра отримала багато позитивних відгуків від критиків і слухачів. На мою думку, цей альбом є гарним прикладом мінімалістичного неофолку, хоча це не є суто негативною рисою. Завдяки його простоті та лаконічності він отримав визнання серед поціновувачів жанру й не тільки. Я вважаю, що ця робота є на декілька кроків вищою за попередні. Минулі альбоми Darkwood поєднували сирий акустичний запис із елементами індастріалу, проте через схожість більшості пісень вони зливалися в одну прогресію, що лише зрідка розбавлялася порціями бойового індастріалу. Тим часом ця робота була простою, схилялася до даркфолку та, на диво, змогла створити цікавіші пісні, що запам’ятовуються.
————————————————————————————————————————————
Альбом починається з пісні «Wintermärchen», у перекладі з німецької — «Зимова казка», текст цієї пісні був взятий напряму з однойменного вірша письменника Отто Ернста. На передньому плані грає акустична гітара, до якої плавно приєднується спокійний вокал Генрика Фогеля, котрий переспівує вірш про історію дрозда та ліричного героя на зимовій скелі. Герой запитує в птаха, чому ж він не полетить у теплі краї замість того, щоб залишатися в лютих умовах зими в гірській місцевості. Дрізд каже мандрівнику, що не має потреби летіти кудись подібно до інших, оскільки віднайдене ним внутрішнє сонце яскравіше за звичайне. Головна думка пісні в тому, що стійкість у найлютіших умовах притаманна тій людині, яка ігнорує матеріальні блага та зберігає вірність власним ідеям і духовним принципам. Під час цієї оповіді починає грати меланхолійна скрипка, котра супроводжуватиме нас до кінця пісні. Ця пісня задає меланхолійний та ностальгічний тон всьому альбому, котрий можна почути й надалі.
Наступною композицією є «Lied am Feuer», що перекладається як «Пісня біля вогнища». За своїм змістом вона є рефлексією ліричного героя щодо сучасного суспільства й існування в ньому. Оповідач хоче повернутися до тих часів, коли природа була менш забрудненою, а люди жили в гармонії з нею. У наступних строфах автор прагне відкинути грошові відносини й ринкову економіку, відродивши первісний братерський дух біля багаття та звільнившись від сучасних концепцій. Під час цієї оповіді в пісні можна почути вже знайому нам пару, котра складається зі скрипки та гітари, а також акордеон і дерево-дзвіночки.
Третьою за рахунком в альбомі йде «Verlorenes Heer», або ж українською — «Втрачене військо». Сюжет пісні розповідає про військо, яке зазнало чимало злиднів у спустошеній країні, але все одно було розбите в бою та забуте людьми. Фогель у цій композиції грає більш тріумфально та ніби востаннє. Паралельно в цьому епосі чути барабанні партії, які ідеально підійшли б для марширування війська, що продовжує традицію неофолку змішувати акустику з індастріалом.
«Вогняне колесо» (з нім. Feuerkreis) починається з вже відомої нам акустичної гітари, до якої приєднується труба, що додає глибини та пишності всьому дійству. Надалі в пісні також можна почути красиву гру акордеона та Генріка, котрий співає лірику, написану Ґеорґом Траклем, австрійським письменником, про самотність людини у цьому світі та неминучий моральний занепад.
Totenburg – Відомий історичний мавзолей у польському місті Валбжих присвячений загиблим воїнам Першої світової війни, проте сьогодні він став елегією, яку співає Фогель. У досвітньому туманному лісі, слухаючи виття вовків, мандрівники відчувають приплив внутрішньої рішучості. Просуваючись крізь хащі будяків та вікові дуби, вони проходять повз поле поховань; з появою сонця перед ними нарешті постає кінцева мета — Тотенбург («Місто мертвих»). Дістаючись до нього, вони входять у зал, де їх охоплює пробудження від тривожного сну. Один із героїв зазнає катарсису, побачивши Смерть і своїх товаришів. Попри спільну смерть, вони дивом воскресають, об'єднані силою вірності та нерозривним зв'язком. Наступного ранку мандрівники прокидаються сповнені сил та наснаги; почувши черговий вовчий вияв, вони рушають у нові пригоди.
Основою для шостої пісні «Nibelungenland» був взят вірш німецького письменника Адольфа Бартельса. За німецькою традицією пісня наповнена екзистенціалізмом та втечею від людського. Гітара сповнена журби, проте дарує надію на краще, адже герою вдається віднайти свою батьківщину всередині себе, перетинаючи дамбу крізь дощові зливи та шторми. Також на фоні можна почути вже знайомі нам ритмічні барабани та атмосферні партії синтезатора.
«Житні поля» (нім. Roggenfelder) сповнена щирих емоцій та розповідає про зв’язок людини з природою й батьківщиною. Під час оповіді жіночий вокал, котрий доповнює Фогеля на передньому плані, створює в уяві слухача автентичний пейзаж золотого житнього поля посеред блакитного нескінченного неба, котрий викликав у мене тугу за моїм домом.
«Ostenfeld» є класичним прикладом пісні в неофолку, схожої на Death in June. Бойові барабанні удари у поєднанні з містичною лірикою та дзвіночками не є чимось поганим, а є класичним поєднанням для виконавців. Сама пісня описує темну, холодну землю, освячену бурею під назвою Остенфельд, та незламність духу.
Трагедія «Weltenstürme» починається з журливої гітарної партії, скрипки та завивального акордеона, до яких приєднується дует вокалістів, котрі співають про шлях ліричного героя. Спершу ми бачимо, як герої, сповнені ідеалізму та неушкоджені життям, дають братерську клятву біля багаття, незважаючи на те, що він усвідомлює, які випробування йому готує життя надалі. Стикаючись зі світом, колективне «ми» розпалося на нескінченні «я», що свідчить про те, що світові бурі випробують кожного на самоті. Але команда повертається після цього до спокою на те саме місце, де й почала свій шлях, із більшим досвідом та мудрістю.
Лебединою піснею на альбомі стає «Winterrune», котра викладає шлях воїнів на чужині у сценарії, схожому на Раґнарьок, у дусі жанру, котрі, незважаючи на руїни навколо них та їхню неминучу смерть, залишилися вірними клятві до останнього подиху. Кожного разу, слухаючи цю пісню, я не можу не похвалити синхронність духових інструментів з іншими інструментами, котрі я згадував до цього.
————————————————————————————————————————————
Отже, Darkwood, випустивши платівку Notwendfeuer, глобально не змінили простори жанру неофолк, але змогли домогтися одночасно пишного, філософського, трагічного, патріотичного та народного альбому, котрий надовго залишиться еталоном атмосферного й мінімалістичного неофолку як для поціновувачів жанру, так і для звичайних слухачів крізь час.
————————————————————————————————————————————
α // W I T H // R E V I E W S // O F // D E A T H // ω
написано LETHARGIC DEKADENS.
————————————————————————————————————————————
Посилання на альбом:
Apple Music // YouTube // Bandcamp // Tidal
