Декілька місяців тому фаршґор-команда (від англ. назви жанру “mincegore”) Castoreum виклала свій альбом «Postmorten Cuddles». Спершу я думав лише зробити огляд на дане творіння молодої крові, але я хотів зробити дещо більш особливе, бо дану банду я бачив і наживо та хотів би поділитися своїми емоціями від пережитого.
————————————————————————————————————————————
Почну з банального: одного типового дня десь наприкінці травня цього року я скролив інстаграм і натрапив на афішу «MORE THAN MUSIC VOL. 4». Почитавши опис та сторінки гуртів, я зацікавився понад усе Castoreum. Чому ж? Цікаве питання, на яке є відповідь. Я не дуже часто бачив фаршкор/ґорґрайнд гурти наживо, тому суто з принципу підтримки молодої команди я вирішив побувати на концерті. Ті, хто стежили за подіями, думаю, вже знають, що місце проведення події було зарейджено ультраправою формацією «Blood & Honour». Була зламана гітара одного з учасників гурту, котрий планував виступати на івенті, та побито й залито перцем трьох людей, серед яких був і військовий.
Незважаючи на всі ці труднощі, подію змогли все ж таки провести, і доволі-таки вдало. Castoreum, у свою чергу, дали дуже гучний, агресивний та нещадний виступ, котрий тривав десь 20–30 хвилин, не більше. Для мене ці 20 з чимось хвилин тривали як вічність у задушливому просторі розміром десь 25–35 квадратних метрів без вентиляції та зі слизькою підлогою. Це може здатися вам дуже поганим досвідом, але насправді це додало шарму їхньому виступу, бо ти не міг передбачити абсолютно нічого. Кожна пісня, кожен крик вокалістів, кожен удар по снейру, кожен звук перевантаженої ефектами гітари кидали тобі виклик та випробовували витривалість.
За звучанням гурт грає сирий фаршґор (суміш Mincecore та Goregrind) з деякими елементами павервайленсу. Від почутого можна зрозуміти, що група дуже сильно надихався такими актами, як Archagathus, ранній Haggus, Hyperemesis, Spazz. На деякі команди з цього переліку, Castoreum робили й кавери, зокрема на “I Hate The Kids” від Spazz та Sordo. На останньому релізі «Postmorten Cuddles», котрий складається з 14 пісень, можна почути доволі-таки гарні треки для своєї ніші, котрі зможуть сподобатися не лише фанатам піджанру. Хайлайтами на релізі я би назвати такі пісні: “spasm away spiritual-transverse meat after injections”, “NBOMe3000”, “A malicious person steals watermelons at the market”, “olexiy peed himself”, “BOBER MINCE BRIGADE“ та інші. Гурт не надто серйозно ставиться до своєї творчості, судячи з назв деяких пісень, але це не означає, що вони якісь позери, бо учасники гурту свідомо обрали стати квінтесенцією жанру та висміяти стереотипи сучасного безідейного фаршкору через їх безмежну любов до нього та бажання не дати померти сцені. Ось що таке Castoreum — молода фаршґор-бригада з Києва котра свідомо висміює безідейності новоутворень у безмежному ландшафті улюбленого піджанру злої музики.
Наостанок я би хотів сказати щось від щирого серця, без критики чи снобських висновків. Гурт Castoreum — одна з тих речей, за які я дуже вдячний. За їхню щиру та неповторну творчість «від фанатів для фанатів», за їхній DIY-підхід до своєї музики та виступів, за їхній сирий запис альбомів та невибачливість перед навколишнім світом, котрий так хоче затоптати нас чоботями в ґрунт. Слава фаршкору!
————————————————————————————————————————————
α // W I T H // R E V I E W S // O F // D E A T H // ω - S P E C I A L
написано LETHARGIC DEKADENS.
————————————————————————————————————————————
Посилання на гурт:
Instagram // Bandcamp // Soundcloud
