Вибори — це про гучні політичні кампанії, суперечки між кандидатами, гасла на біл-бордах і черги на виборчих дільницях. У Польщі — країні з динамічною історією демократії — вибори давно стали не просто частиною державного процесу, а справжнім інструментом змін. І цей рік не став винятком.
2025 рік — рік змін у Республіці Польща. Цьогоріч обирають Президента. Цей процес відбувається раз на 5 років, як і в Україні. Натомість парламентські вибори (до Сейму та Сенату) відбуваються раз на 4 роки.
Вибори до Сейму (нижньої палати парламенту) проходять за пропорційною системою: країна поділена на округи, і партії отримують місця пропорційно до набраних голосів. Є бар'єр: партії мають набрати щонайменше 5%, а коаліції — 8%, щоб пройти до парламенту.
Вибори до Сенату — одномандатні, тобто обирається лише один переможець від кожного округу.
Хоча у Польщі немає обов’язку голосувати, явка іноді вражає. Наприклад, під час виборів у жовтні 2023 року на дільниці прийшло понад 74% виборців — рекорд за всю сучасну історію країни. У багатьох містах люди стояли в чергах до пізньої ночі, деякі дільниці працювали понаднормово, щоб усі охочі встигли віддати свій голос.
У першому турі президентських виборів у Польщі, що відбулися 18 травня, мер Варшави Рафал Тшасковський, якого підтримує центристська партія «Громадянська платформа» прем’єр-міністра Дональда Туска, зайняв перше місце. За даними польської виборчої комісії, після опрацювання 100% голосів він набрав 31,36%. Його найближчим конкурентом став Кароль Навроцький із правої партії «Право і справедливість» (PiS) — він отримав 29,54% голосів виборців.
Третю позицію з результатом 14,81% посів Славомір Ментцен — кандидат від правопопулістської партії «Конфедерація свободи і незалежності». Усього у першому турі брали участь 13 кандидатів. Оскільки жоден із них не подолав позначку у 50%, другий тур виборів призначили на 1 червня.
Хто змагався за президентське крісло?
Мер Варшави Рафал Тшасковський — кандидат від правлячої партії «Громадянська платформа», яку очолює прем’єр-міністр Дональд Туск. Тшасковський здобув у першому турі 31,36% голосів виборців і підтримує прозахідний курс, зокрема на підтримку України.
Його суперник, Кароль Навроцький, якого висунула опозиційна партія «Право і справедливість» (ПіС), отримав 29,54% голосів у першому турі і займає більш консервативну позицію щодо України, особливо в питанні вступу Києва до НАТО.
Політичний контекст
Президент Польщі має переважно церемоніальні функції, але може накладати вето на законодавчі ініціативи уряду. Нині коаліція прем’єра Туска не має більшості в парламенті, що дозволяє президенту Дуді блокувати урядові ініціативи. Перемога Тшасковського може змінити цю ситуацію, усунувши вето як перепону для уряду. Натомість Навроцький у разі перемоги може посилити складнощі у взаємодії з прем’єром.
Для обох провідних партій, «Громадянської платформи» і «ПіС», ці вибори мають визначальне значення. Поразка кандидата призведе до політичних змін у лідерстві: Дональд Туск чи Ярослав Качинський можуть піти у відставку, що стане історичним переломом для польської політики.
Підтримка виборців
25 травня у Варшаві відбулися два великі марші: «Марш патріотів» на підтримку Тшасковського, в якому, за різними оцінками, взяли участь від 130 до 160 тисяч людей, та «Марш за Польщу» Навроцького, який зібрав близько 50-70 тисяч учасників. Хоча мер столиці міг легко мобілізувати своїх прихильників у рідному місті, експерти наголошують, що важливо не лише кількість, а й емоційний посил кандидатів.
Тшасковський у промові підкреслив, що ці вибори визначать майбутнє Польщі та долю наступних поколінь. Навроцький, натомість, апелював до повсякденних проблем і традиційних цінностей своїх виборців.
Хто переміг?
На виборах Президента Польщі, що відбулися 1 червня, перемогу здобув Кароль Навроцький, набравши 50,89% голосів, тоді як його суперник Рафал Тшасковський отримав 49,11%. До останнього моменту шанси обох кандидатів були майже рівні, а результати екзитполів спершу свідчили на користь чинного мера Варшави Тшасковського, показуючи йому 50,3% проти 49,7% у Навроцького. Проте вже після 23:00 оновлені дані змінили картину, і зранку після підрахунку 100% голосів стало відомо про остаточну перемогу кандидата від опозиційної партії "Право і справедливість". Його суперника підтримувала правляча "Громадянська платформа".
Що ми знаємо про нового Президента?
Каролю Навроцькому 42 роки, він очолює Інститут національної пам’яті. Відомий жорсткою позицією щодо України, особливо в контексті Волинської трагедії. Він вважає, що визнання Києвом провини за ці події є передумовою для вступу до НАТО і ЄС. Також Навроцький підписав декларацію Менцена, де зазначено, що Польща не має підтримувати український вступ до НАТО. До політики Навроцький не був публічно активним, некомфортно почувається на мітингах, має спортивне минуле (футбол і бокс), працював охоронцем у готелі, де, за чутками, забезпечував клієнтів секс-працівницями — що сам він заперечує.
Окремий скандал стосується квартири в Гданську, яку Навроцький придбав через схему з викупом комунального житла. Він купив її у літнього чоловіка, Єжи Ж., за 10% від номінальної вартості, оплачував за нього комунальні послуги, а згодом оформив квартиру на себе. Зараз цей чоловік живе у будинку для літніх людей без власного житла, що викликає суспільний резонанс. Навроцький змінював пояснення щодо ситуації кілька разів, остання версія — що історію інспірували спецслужби, а саму квартиру він передасть благодійній організації.
Кароль Навроцький, кандидат у президенти Польщі від опозиційної партії «Право і справедливість» (ПіС), висловив чітку позицію щодо членства України в ЄС та НАТО. Він заявив, що не бачить Україну в жодній з цих структур, доки не буде вирішено питання Волинської трагедії 1943 року. Навроцький наголосив, що країна, яка не може відповісти за жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів .
Він також розкритикував домовленості між міністрами закордонних справ України та Польщі щодо ексгумації жертв Волинської трагедії, назвавши це "непотрібним політичним трюком" . Навроцький підкреслив, що Інститут національної пам'яті Польщі, який він очолює, вже пережив багато потенційних проривів у цьому питанні, але реального прогресу не було.
Водночас, Навроцький зазначив, що поляки підтримували і продовжують підтримувати українців. Однак, він вважає, що Україна повинна ставитися до Польщі як до партнера і надати можливість поховати польських жінок і дітей, загиблих під час Волинської трагедії .
Авторка - Владислава Корольчук, голова юридичного відділу, студентка третього курсу факультету іноземних мов.
Редактор - Олексій Савєльєв, заступник голови виборчої комісії, студент четвертого курсу історичного факультету.
