Вибори — подія, яка зазвичай асоціюється з політикою, насправді є поширеним явищем у різних сферах життя. Нещодавно весь світ затамував подих, спостерігаючи за виборами Папи Римського. Ця подія стала важливою не лише для християн, а й для багатьох інших людей незалежно від віри чи поглядів. Сьогодні ми детальніше ознайомимось із унікальним процесом обрання Папи Римського та розглянемо цікаві факти з історії цих виборів.
Збори, під час яких обирають нового Папу, мають назву «конклав» й певним чином відрізняються від звичних для більшості людей виборів. Кардинали-виборці, які в той самий час є кандидатами, збираються в ізольованому приміщенні Сікстинської каплиці й обирають нового очільника церкви шляхом таємного голосування. Вибори тривають доти, поки хтось з кандидатів не набере дві третини плюс один голос. Для зв’язку із зовнішнім світом використовують дим: якщо з капелі видно чорний дим, це означає, що процес ще триває. Білий дим свідчить про те, що кардинали дійшли згоди й готові повідомити результати.
Папа Римський – посада, на яку не складають список кандидатів, не проводять агітацію чи дебати. Через велику кількість кардиналів, які гіпотетично б могли посісти цей пост, вибори часто не могли завершити протягом довготривалого часу. Так, наприклад, одним із найдовших таких зборів в історії став конклав 1268 року в місті Вітербо, Італія. Папу не могли обрати понад 33 місяці! Місцеві мешканці були змушені втрутитися, щоб пришвидшити процес: кардинали були повністю ізольовані, а люди відмовилися надсилати їм будь-яку їжу, окрім хліба та води.
Однак і це не допомогло, тому міщани вдалися до радикальніших заходів й розібрали дах єпископського палацу, де проходив конклав. Лише після цього кардинали дійшли згоди. Щоб уникнути таких ситуацій в майбутньому, новообраний тоді папа Григорій Х запровадив жорсткі правила:
- скасування окремих кімнат для кардиналів,
- заборона отримання прибутків під час виборчого процесу,
- поступове зменшення раціону харчування.
Якщо конклав тривав довше 3-х днів, виборців починали годувати лише раз на день. Якщо довше п’яти, то їм доводилося харчуватися лише водою та хлібом.
У сучасній історії вибори голови Католицької Церкви зазвичай тривають не довше тижня. Коли 21 квітня відійшов у вічність 266-й Папа Римський Франциск, який обіймав цей пост протягом 12 років, на обрання його заступника знадобилося лише два дні. Конклав тривав з 7 до 8 травня, і в результаті Папою було обрано Лева XIV.
Виборчий процес є цікавим і має багато нюансів та церемоніальних елементів. Передусім, смерть попереднього Папи вважається підтвердженою після того, як кардинал-камерленго тричі покличе померлого на ім’я, яке він отримав під час хрещення, і не отримає відповіді. Одразу після цього камерленго забирає перстень Папи (перстень Рибалки) та знищує його в присутності Колегії кардиналів – як символ завершення понтифікату. Далі настає дев’ятиденний період жалоби, а після цього призначають дати конклаву, який має відбутися не раніше ніж 15-й і не пізніше ніж на 20-й день після смерті Папи.
Вранці, перед виборами, відбувається меса, яка традиційно супроводжується проповіддю. Після цього узгоджуються організаційні питання, й кардинали переходять до прийняття рішення. Виборчий процес поділяється на три частини: pre-scrutinium, scrutinium та post-scrutinium.
Pre-scrutinium: організаційна частина, під час якої готують та роздають бюлетені, а шляхом жеребкування обирають 9 кардиналів, які стануть членами рахункової комісії, ревізорами й відповідальними за збір голосів хворих (Infirmarii), по троє на кожну роль відповідно.
Scrutinium: основна частина голосування, під час якої кардинали здійснюють вибір. Eligo in Summum Ponteficem (« Я обираю Верховним Понтифіком ») – це особливий напис, який міститься в бюлетені для виборів Папи Римського. Особливістю цього голосування є те, що кожен виборець власноруч вписує ім’я кандидата, за якого віддає голос, при цьому спотворюючи почерк, щоб дотриматись таємниці голосування. Після цього в порядку старшинства, кожен кардинал підходить до вівтаря, де промовляє присягу та передає бюлетень спеціальній виборчій комісії. Якщо кардинал-виборець не може покинути свою кімнату через хворобу, то Infirmarii (відповідальні за збір голосів хворих) приходять до нього з бюлетенем та урною для голосування.
Post-scrutinium: період підрахунку голосів та оголошення результатів. Після того, як всі кардинали проголосують, виборча комісія підраховує кількість бюлетенів. Якщо їхня кількість не збігається з кількістю присутніх виборців, усі бюлетені спалюють, не читаючи. Якщо ж проблем немає, то відбувається підрахунок голосів.
Якщо в першому турі сесії кардинали не обрали Папу, одразу ж проводиться другий тур. Всього за один день можуть відбутися 4 тури голосування: 2 вранці й 2 ввечері. Після кожних двох турів усі бюлетені спалюються в спеціальній печі, дим якої використовують як сигнал для зовнішнього світу.
Після обрання відбувається церемонія затвердження, під час якої новообраний Папа проголошує своє нове ім’я. Після завершення всіх традиційних приготувань він виходить на лоджію собору святого Петра й виголошує своє перше благословення місту й світу (Urbi et Orbi).
З цього випуску можна зробити важливий висновок: хоча виборчі процеси можуть суттєво відрізнятися залежно від країни чи сфери життя — від політики до релігії — деякі принципи залишаються незмінними.
Це – чесність, справедливість, неупередженість і таємниця голосування. Саме ці цінності формують довіру до результатів, незалежно від того, чи йдеться про вибори очільника студентського самоврядування, Президента чи Папи Римського.
15.05.2025
Автор - Марта Семенченко, голова відділу офлайн-виборів, студентка другого курсу фізичного факультету.
Редактор - Юля Білінська, перша заступниця голови Студентської виборчої комісії, студентка третього курсу факультету педагогічної освіти.
