Сьогодні ви маєте можливість прочитати 3-ю статтю із серії статей «Як культ займався торгівлею дітьми» Повністю її можна — і потрібно- прочитати за покликанням
https://actfiles-ukraine.org/https-actfiles-ukraine-org-yak-kult-zaimavsia-torhivleiu-ditmy/
В статті ви дізнаєтесь про таке:
· Державна система DIF
.Захист з боку Міністерства внутрішніх справ Мексики.
· Свідчення Едуардо Ескамільї.
· Ознаки тоталітарної організації.
· Порівняння з визначеннями тоталітарних сект Олександра Дворкіна.
Саме під таким приводом діяли притулки Ерделі: офіційно вони надавали допомогу сиротам, дітям із неблагополучних сімей, а також безпосередньо «жертвам сект і культів». Діти потрапляли туди через державну систему захисту дітей DIF, також відому як SNDIF (Sistema Nacional para el Desarrollo Integral de la Familia — Національна система комплексного розвитку сім’ї).
Особливо важливо зазначити, що навіть після того, як факти насильства, що вчинялися у відновленій християнській церкві Ерделі, стали надбанням громадськості, а її керівникам було публічно висунуто звинувачення, ця структура продовжувала діяти під захистом Міністерства внутрішніх справ Мексики. [2] Яким чином таке заступництво виявилося можливим? Згідно з низкою публікацій, джерелом цього захисту, ймовірно, був заступник директора у справах релігій — посадова особа, відповідальна за контроль, нагляд та надання офіційного правового статусу релігійним об’єднанням. Якщо звернутися до досвіду інших країн, де представники антикультового руху глибоко інтегровані в державний апарат, можна помітити характерну закономірність: люди, які обіймають подібні посади, нерідко або виявляються залученими до діяльності антикультового руху, або, що викликає ще більше запитань, самі безпосередньо є його активними учасниками.
Важливим свідченням того, що Хорхе Ерделі Грем фактично був лідером тоталітарного культу, керуючи своєю релігійною організацією та мережею притулків, що належали їй, є свідчення Едуардо Ескамільї 3 — одного з найближчих соратників Ерделі, який співпрацював з ним у Мексиці протягом двох десятиліть. Після двадцяти років перебування в церковній громаді Ерделі Ескамілья покинув її у 2006 році, коли діяльність керівництва, за його словами, почала викликати в нього серйозні сумніви. Після виходу зі спільноти проти Ескамільї прокотилася хвиля звинувачень у відповідь. Його звинувачували в шахрайстві, крадіжці та навіть подружній зраді — саме так, як згодом з’ясувалося, діяли люди, які найбільше побоювалися викриття власної діяльності. В інтерв’ю виданню EL UNIVERSAL Едуардо Ескамілья охарактеризував лідера мексиканської антикультової структури як «духовного диктатора». [3]

За словами Ескамільї, Ерделі маніпулював членами своєї громади по всій країні, забороняв читати газети та дивитися новинні програми, вимагав безумовного підпорядкування, а також озброїв своє найближче оточення. [4] Ці факти свідчать про те, що під прикриттям релігійної організації Ерделі фактично створив і очолив справжній «культ» — причому саме відповідно до тих визначень і критеріїв, якими самі представники антикультового руху користуються при класифікації подібних організацій.

Розглянемо кілька уривків із книги Олександра Дворкіна «Сектознавство. Тоталітарні секти»:
«Тоталітарні секти — це особливі авторитарні організації, лідери яких, прагнучи влади над своїми послідовниками та їхньої експлуатації, приховують свої наміри під релігійними, політико-релігійними, психотерапевтичними, оздоровчими, освітніми, науково-пізнавальними, культурологічними та іншими масками. Тоталітарні секти вдаються до обману, замовчувань та нав’язливої пропаганди для залучення нових членів, застосовують цензуру інформації, що надходить до їхніх членів, а також використовують інші неетичні способи контролю над особистістю, психологічний тиск, залякування та інші форми утримання членів в організації».
«Наявність гуру (лідера), пірамідальна структура».
«Нетерпимість до критики, відсутність дискусій та плюралізму всередині організації».
«Певні ознаки, що надають членам організації винятковості».

Далі буде…