2014 рік. Рік зламу. Революція Гідності, а після неї майже миттєве загарбання Криму Російською Федерацією з розгортанням подальшої кривавої війни на Донбасі. У цій статті, ми хочемо згадати передтечі, перебіг та наслідки подій другого травня 2014 року в Одесі відомі як "Битва за південь України" або "Битва за Одесу"
Передумови
Одеса повсякчас відома радикальними контингентами різноманітних політичних рухів. Тому, в місті на час весни 2014 сконцентрувались дві основні сили: проукраїнські прихильники євромайдану та прихильники «русского мира» — антимайдану, які розклали наметове містечко на Куликовому полі — найбільшій площі в Одесі. Антимайданівський табір був досить різношорстним: триколори, серпи з молотом та імперські стяги.
Напередодні сутичок, нещодавно призначений голова обласної державної адміністрації Володимир Немировський звернувся до антимайданівців з проханням згорнути намети, щоб провести парад дев'ятого травня. На що частина протестувальників погодилась, перемістившись до монументу 411 батареї, але більшість все одно лишилась на тому ж місці.
Мусимо зазначити, що на цей момент вже було проголошено про початок антитерористичної операції на сході України, а Збройні сили вже боролись з російськими диверсійно-терористичними формуваннями у Слов’янську, Краматорську, Дружківці. Південь України, звісно, теж розглядувався як потенційна жертва сепаратистів.
На державному рівні ситуація теж була хиткою. З кінця лютого походили передвиборчі кампанії кандидатів у Президенти. Водночас проводились і місцеві вибори місцевих голів міст та сільських рад. Тимчасові обов'язки мера в Одесі виконував Олег Бриндак.
Хронологія подій
• 09:13 — до Одеси прибуває потяг із вболівальниками харківського «Металіста». О 17:00 мав відбутися матч між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом». Ультрас обох клубів виступали на підтримку Майдану.
• 15:00 — заплановано збір фанатів на Соборній площі. Звідти колона мала вирушити маршем за єдність України до центрального стадіону «Чорноморець». У цей час, несподівано на Олександрівському проспекті збираються прихильники Антимайдану — майже всі озброєні, позначені червоним скотчем. На місці присутній заступник начальника міліції Одеської області Дмитро Фучеджі — він розмовляє з лідерами Антимайдану.
• 15:10 — дізнавшись про плани проросійських сил зірвати марш, до початку проукраїнської ходи долучається Самооборона Майдану.
Ніякого зіткнення ніхто не очікував. Очікувалася просто хода проукраїнська, ніхто не думав, що буде якесь там зіткнення. Але розвідка самооборони тоді швидко виявила ці групи, які почали згуртовуватися в провулках біля Грецької. І стало зрозуміло, що вони готують напад. А в колоні тоді були і діти, і жінки. Самооборона тоді перша стала стіною, забила тривогу і почали підтягуватись більше одеситів на захист тих людей, що були на площі — Учасник подій Володимир
• 15:25 — учасники Антимайдану організовано рухаються в напрямку вулиці Дерибасівської щоб несподівано напасти на ходу за єдність України. Поліція намагається створити кордон, щоб запобігти сутичці, однак проросійські активісти швидко змінюють маршрут у бік вулиці Грецької.
• 15:30 — біля ТЦ «Афіни» розпочинається пряме зіткнення. Поліція не в змозі стримати натовп навіть у три шеренги. Антимайданівці застосовують піротехніку як гранати, відкривають вогонь з вогнепальної та травматичної зброї. Люди розбирають тротуарну плитку.
• 16:00 — прибуває мікроавтобус із так званою «групою швидкого реагування». Віталій Будько («Боцман») з числа проросійських активістів, ховаючись за спинами міліції, відкриває вогонь з бойового АКС-74У. У той день правоохоронці також використовували червоний скотч як позначку. Згодом Будько втече до Придністров’я, звідки продовжить координувати проросійські акції в Одесі.
• 16:15–16:30 — смертельні поранення отримують десятник «Правого сектору» Ігор Іванов та Андрій Бірюков.
• 17:00 — проукраїнські активісти за допомогою захопленої пожежної машини відтісняють куліковців. Проросійські активісти відстрілюються з балконів ТЦ «Афіни» та прилеглих будівель. Вже четверо з них загинули. Є поранені серед журналістів. Частина правоохоронців самоусувається, відмовляючись втручатися.
• 18:00–18:30 — бої в центрі міста вщухають. Залишок антимайданівців барикадуються в ТЦ «Афіни», після недовгих переговорів їх виведуть під супроводом поліції. Одесити, разом з ультрас, вирушають на Куликове поле де базується антимайдан.
• 19:00 — проросійські активісти заносять речі з наметів у будинок профспілок. Вони мали багато часу на те щоб покинути площу, але вирішили продовжувати бій. Серед речей купа паперу, плакатів, коктейлі Молотова, генератор і бензин для нього. На вході споруджується барикада з легкозаймистих матеріалів.
• 19:20 — Ультрас ламають барикади й просуваються до будівлі. З даху будинку профспілок летить каміння та «коктейлі Молотова». Починають горіти намети.
• 19:30 — Зсередини займається вестибюль і сходи. З вікон лунають постріли. Пізніше стане відомо, що осередків займання було кілька.
• 19:31 — перші дзвінки надходять до пожежної частини. Диспетчер відмовляється реагувати: «Горить на відкритій території? Вам нічого не загрожує. Машина вже виїхала». Насправді наказ не виїжджати без прямого дозволу дав керівник Одеського МНС Володимир Боделан. Згодом він втік до окупованого Криму, де почав працювати в російському МЧС.
• 19:46 — поліція стурбовано стоїть в стороні.
• 19:50 — полум’я охоплює другий поверх. Одесити підвозять залишки сцени й будівельні ліси, щоб рятувати людей. Дехто вистрибує з вікон, рятуючись від вогню. З даху й далі кидають коктейлі Молотова та каміння.
• 20:10 — прибувають перші пожежники, починається евакуація. Уцілілих проросійських активістів забирає поліція.
• 20:30 — вогонь в основному локалізовано. У будівлі перебувало близько 400 осіб, загинуло 42. Деякі вкрилися у підвальних приміщеннях або найменш задимлених кімнатах.
Висновки
За 11 років після Битви за Одесу було проведено чимало розслідувань, оприлюднено десятки звітів і доповідей — як українських, так і міжнародних. Усі вони вказують на російську гібридну війну. Міжнародні розслідування, зокрема звіти Моніторингової місії ООН та ОБСЄ, визнають, що обидві сторони конфлікту вдавалися до насильства, але основну відповідальність за «трагедію» несе держава.
Офіційна версія української влади та МВС зводиться до того, що сутички 2 травня стали результатом заздалегідь спланованої операції, організованої проросійськими активістами. Вони розраховували співучасть правоохоронних органів, але вийшло навпаки. Не організованість, безлад силових структур зіграв проти антимайдану. Частково проросійське керівництво Одеси підставило куліковців. Заступник голови міліції Дмитро Фучеджі перебував на місці зіткнень, але не вжив заходів для розведення сторін. Від пожежної частини до будинку профспілок 500 метрів, але начальник МНС Володимир Боделан заборонив виїжджати пожежним на Куликове поле. З цього робіть висновки, хто насправді винен у смертях 42 людей.
Інформаційна складова також відіграла свою роль: російські ЗМІ ще до завершення битви за Одесу почали масово публікувати фейки про «масове спалення людей у будинку профспілок через те що вони були прихильниками федералізації».
Дуже на той час було багато проплачених проросійських СМІ, які звідусюди, з будь-якого утюга трубили: «Одеса – руське місто», але самі одесити так не вважали. Так, вони розмовляли, я розмовляв на кацапській мові, дехто казав, що я розмовляю на «Одеській мові», але коли стало питання, Одеса це Україна чи росія, більшість на той час і російськомовних, і одеськомовних, і україномовних вирішили для себе, що Одеса – це Україна і ніяк по іншому бути не може... — Учасник подій Володимир
Також російська пропаганда та деякі ліві медіа намагаються подати події 2 травня як «злочин ультраправих проти мирного протесту».
Отже, сутечки та пожежа в будинку профспілок 2 травня 2014 року не були «стихійною трагедією». Це — результат цілеспрямованої операції, яку проросійські сили з тріском провалили. Друге травня показовий приклад як росія кидає своїх прихильників, і що в Одесі роблять зі зрадниками батьківщини.
Автори статті: «Іоанн»; «Ярий»
Редактор: «Іоанн»
Стаття зроблена для ТГК "Вісник Гіпербореї"
