Скажу одразу, що проєкт «Друкарня» неймовірно потрібний та вчасний.
Нажаль, тільки після настання повномасштабної війни ми, українці, в масовості своїй почали прокидатися та усвідомлювати наскільки ми багаті на своє, власне. У нас є своя музика, своя культура, своя література, і найголовніше – свої митці. До речі, в російській мові такого слова навіть немає. «Митця» перекладають як «художніка». Але чи можу я бути художником, якщо не вмію малювати? Сумніваюсь. Слово «митець» уособлює будь-яку людину, яка здатна творити. Це і архітектор, і співак, і поет, і, звісно, той самий художник.
Збагачуючи простір необхідною та актуальною інформацією, ми допомагаємо нашій державі розвиватися, ставати більш незалежною. Кожна наша стаття – це внесок у майбутнє. Кожне слово – це печатка, це документ, це доказ того, що ми як нація існуємо та маємо існувати і надалі, а створювання побідних якорів, чи то у вигляді картин, пісень, а може скульптур чи будівель, унеможливлюватиме наше знищення божевільним сусідом.
Я з подивом слухаю історії старших за мене років на 10-15 людей про те, що у Києві вже за часів незалежності все ще намагалися не розмовляти українською мовою, бо це було клеймом селюка. Люди вважалися більш аристократичними, розмовляючи російською. Зараз саме той час, коли ми маємо доказати, що українська аристократія, освічена знать розмовляє саме державною мовою, і не важливо, яка у вас професія та діяльність. Кожен з нас – приклад для багатьох. Зараз час діяти та створювати.
Тож пишіть, збагачуйте свій словниковий запас, запрошуйте сюди друзів, та створюйте наше українське майбутнє!
