Це перший допис із серії “Словник нової епохи”, у якому простою мовою пояснюватимуться нові, складні або маловідомі терміни, що вже впливають або скоро впливатимуть на економіку та суспільство.
Перший термін з цієї добірки — Attention Economy. Він не є новим, бо з'явився ще в 1971 році завдяки економісту Herbert Simon
У ХХ столітті світ вів війни за нафту, території, ринки збуту. І ніде правди діти, москалі все ще залишаються у парадигмі минулого. Проте, в ХХІ столітті головна битва провадиться за увагу людини. І це не метафора, бо у цифрову епоху, переповнену інформацією, увага — найдефіцитніший ресурс, оскільки її не можна накопичити і вона обмежена у часі: як не крути, існує лише 24 години на добу.
Щодня ми прокидаємось у світі, де за нашу з вами увагу борються мільйони одиниць контенту. Повідомлення, стрічки новин, відео, реклама — усе це змагається не за наші гроші, а за дещо значно цінніше: нашу увагу. У добу, коли інформації більше, ніж людина здатна сприйняти, саме здатність зосередитися і зберігати фокус стає справжньою розкішшю. Тому не дивно, що економіка уваги стала новою формою організації цифрового світу.
Економіка уваги — це модель, у якій головним активом є людська здатність помічати, фокусуватись і взаємодіяти з інформацією.
Герберт Саймон писав: “Багатство інформації породжує бідність уваги”. Обмежена когнітивна здатність людини стала основою прибутку для медіа, соцмереж і цифрових сервісів. Наша увага — товар, який купують, вимірюють і щосили намагаються утримати.
Якщо щось безкоштовне — значить, продукт це ти
У цифровому світі “безкоштовно” ніколи не означає "задарма". Соцмережі, відеохостинги, навіть деякі освітні платформи існують не завдяки нам, а завдяки нашій поведінці. Кожна вподобайка, пауза на відео, прокрутка чи клік — це сигнал, який система зчитує, аналізує і перетворює на рекламну цінність. Алгоритми знають, що нас затримує, і показують саме це. Виграє той контент, який провокує реакцію. А ми стаємо об'єктом торговельної угоди, учасниками якої ми ніколи не погоджувалися бути.
Алгоритми не просто підлаштовуються — вони керують
Найпоширеніше хибне уявлення — ми самі обираємо, що хочемо подивитись. Насправді, алгоритми платформ формують нашу інформаційну реальність, відфільтровуючи те, що “може не сподобатись” або “не утримає” увагу. YouTube, TikTok, Instagram чи Facebook підсовують нам контент, який на їхню думку буде нам приємний або шокуючий — бо це тримає нас у додатку довше. Нам здається, що ми вільні, але наша свобода вже була передбачена системою.
Вся економіка цифрових платформ — це твоя увага
Платформи заробляють не тоді, коли ми щось купуємо, а тоді, коли просто дивимося. Бо чим довше ми переглядаємо інформацію на сайті або у додатку, тим більше відбувається показів реклами. Кожна секунда — це прибуток, кожна емоція — ресурс, а тому стрічка наповнюється не найціннішим контентом, а тим, що "зачіпає", тобто викликає гнів, сміх, страх, співчуття. Це і є монетизація нашого емоційного залучення.
Твоя увага — головна мішень політичного впливу
Політики, як і бренди, давно використовують економіку уваги для просування ідей. Але замість “купи зараз” — ми чуємо “голосуй за”. І це працює так само — через емоцію, повторення, персоналізацію. Алгоритми підсовують новини та коментарі, які формують думку, що “друзі думають так само”, створюючи ілюзію загальноприйнятого. Це призводить до радикалізації, розриву суспільного діалогу та втрати критичного мислення.
Наукові дослідження, зокрема компанії “Microsoft”, показують, що середня тривалість концентрації людини зменшилась до 8 секунд. Тобто, ми тепер гірше “рибок гупі” (нехай пробачать мене ці милі створіння за таке порівняння), але навіть вони мають середню тривалість концентрації уваги на секунду більше. Постійні сповіщення, нескінченне гортання стрічки новин і спалахи інформації виснажують мозок, якому важко відновлювати довготривалий фокус. Люди частіше відчувають втому, фрустрацію та “інформаційне похмілля” — стан, коли здається, що спожив багато, але не запам’ятав нічого.
Для підлітків економіка уваги стає середовищем, у якому формується мислення. Їхня нейросистема ще не завершила розвиток, але вже щоденно піддається впливу алгоритмів. Короткий візуальний контент змінює їхнє уявлення про навчання, спілкування і навіть самооцінку. За даними Harvard Medical School, це впливає на здатність до емоційної регуляції, терпіння та самостійного мислення.
Все це викликає якщо не шок, то певне занепокоєння. І природнім, як на мене, є пошук відповідей на питання:
Що з цим робити? Як захистити свою увагу?
Цифрова гігієна нині вже не порада, а навичка виживання. Вимкнення сповіщень, обмеження часу в додатках, читання повільних текстів офлайн, запровадження годин поза межами інтернет-павутини — усе це допомагає відновити контроль над найціннішим. Але ще важливіше — навчитися розпізнавати, коли нами намагаються керувати і повертати собі здатність обирати. Бо якщо ми не керуємо своєю увагою — нею керує хтось інший.
Світ навколо нас формують не лише політики чи економічні моделі.
Його щодня перебудовують наші найменші вибори: що ми читаємо, на чому зупиняємо погляд, чому надаємо хвилину уваги. У час, коли фокус — рідкість, справжній вплив має той, хто здатен зберегти ясність.
І наостанок
🕹 Давайте пограємо!
Скільки годин на день ви проводите онлайн “просто дивлячись”?
A) до 1 год
B) 1–2 год
C) 3+ год
D) краще не рахувати 😅
Далі буде …
#простопроекономіку
