Автор: Tatarigami_UA
Оригінальний тред був опублікований 20 листопада 2023 року
Вступ
На фронті відбулося багато змін, зокрема, збільшилася присутність керованих авіабомб, які перетворюють старі «тупі» бомби на більш точну і смертоносну зброю. Це становить значну загрозу, дозволяючи росіянам вражати цілі на відстані близько 60 км, що виводить їх за межі ефективного радіусу дії більшості систем протиповітряної оборони.
Ця війна значною мірою залежить від артилерії, що призводить до двох значних проблем для обох сторін - нестачі боєприпасів і зносу стволів, а також прямих бойових втрат артилерії. Намагаючись вирішити ці проблеми, обидві сторони шукають іноземної допомоги, в той час як альтернативні методи, в обмеженій мірі, такі як FPV-дрони і авіаційні бомби, слугують частковою компенсацією.
Проблема
Зростаюче використання росіянами керованих авіабомб стає все більшою проблемою через їхню здатність нести набагато більше корисного навантаження, ніж звичайні артилерійські снаряди або безпілотники-камікадзе на кшталт «Шахєд». Російські авіабомби зазвичай несуть вибухівку вагою від 100 до 700 кг. З прийняттям на озброєння комплекту УМПК російські літаки отримали можливість трансформувати «тупі» бомби в плануючі боєприпаси, що дозволяє їм вражати цілі на відстані приблизно 50 - 65 км.
Це виводить їх за межі ефективного радіусу дії більшості, якщо не всіх, засобів протиповітряної оборони (ППО) на фронті. Хоча Україна має обмежену кількість систем ППО, здатних досягати літаків, що скидають плануючі бомби, ці системи в першу чергу призначені для захисту більш стратегічно важливих об'єктів, розташованих далі від лінії фронту.
З практичної точки зору, це є проблемою системного характеру. Кількість існуючих систем ППО є недостатньою для послідовної протидії загрозі, яку становлять літаки, що скидають плануючі бомби.
Розвиток цієї технології в поєднанні з нещодавнім застосуванням росіянами касетної бомби РБК-500 демонструє потенціал майбутніх проблем, якщо росія успішно організує виробництво цих бомб на промисловому рівні, особливо якщо їх посилити комплектом УМПК.
Рішення
На мою думку, розгортання F-16, озброєних ракетами AIM-120D, з дальністю польоту близько 100 км (хоча стверджується, що насправді ця дальність набагато більша), могло б ефективно пом'якшити цю проблему. Ця можливість дозволить Україні знищувати російські літаки з керованими бомбами, не перетинаючи лінію фронту, таким чином уникаючи більшості російських систем протиповітряної оборони, таких як «Тор» або «Бук». Важливо пам'ятати, що Україні потрібні не лише F-16, але й відповідні ракети AMRAAM, щоб ефективно протидіяти повітряним загрозам за допомогою ракет класу «повітря-повітря».
Крім того, це рішення може не лише пом'якшити проблему з плануючими бомбами, але й вирішити занепокоєння, пов'язані з російськими гелікоптерами. Гелікоптери Ка-52 і Мі-28НМ, які працюють на відстані 8-12 км від своїх цілей і використовують ракети «Віхрь» та/або «ЛМУР», наразі залишаються поза межами ефективного радіусу дії українських систем протиповітряної оборони малої дальності.
Підсумок
Я скептично ставлюся до того, що якась зі сторін досягне панування в повітрі в цій війні, враховуючи насиченість систем протиповітряної оборони (ППО), які перешкоджатимуть домінуванню, а також те, що росія все ще має винищувачі, здатні застосовувати ракети класу «повітря-повітря». Хорошим ретроспективним прикладом є рання стадія війни, коли, незважаючи на більшу чисельність російських військово-повітряних сил і досвідчених пілотів, вони не змогли встановити контроль над українським небом. Це сталося навіть завдяки перевазі несподіванки і масованому ракетному обстрілу українських об'єктів ППО і РЛС, задовго до того, як в Україну були доставлені будь-які серйозні системи ППО із Заходу.
З огляду на це, цінність F-16 полягає в тому, що він здатен не стільки забезпечити домінування в повітрі, скільки суттєво обмежити російські повітряні можливості, можливо, досягти сприятливої місцевої повітряної ситуації або тимчасової переваги в повітрі під час наступальних операцій. Це може забезпечити критично важливе вікно можливостей для маневру. Реалізація цього потенціалу, ймовірно, вимагатиме значного розгортання F-16, оснащених відповідним озброєнням, в тому числі AIM-120, AGM-158 JASSM і AGM-154 JSOW.
Важливим аспектом, про який я забув згадати в останньому реченні, є нагальна потреба як в озброєнні, так і в радіолокаційних засобах. Необхідна комбінація потужних радарів і озброєнь з дальністю дії понад 100 км. Без такої комбінації вона не буде ефективною.
P.S. Ефективність РЕБ обмежена, оскільки вона не перериває зв’язок, доки [засіб ураження] не наблизиться до цілі. Розміщення РЕБ на фронті є ризикованим через наявність «Ланцетів», БПЛА і артилерії. Коли йдеться про сотні (а іноді й тисячі) кілограмів вибухових речовин, кілька десятків метрів не мають вирішального значення.
