FontarGoth — український готичний DIY-фензін, що виходив протягом 2010 року як тематичний спінофф самвидавного журналу «ФонтарЪ». Проєкт створювався в межах ініціативи DIYCLAB і був спрямований на роботу з готичною та суміжними темними субкультурами, які в основному виданні з’являлися фрагментарно.
На відміну від «ФонтарЪ», що охоплював ширше панк- та альтернативне середовище, FontarGoth від початку мав чітку спеціалізацію. Його завданням було не розширення аудиторії, а поглиблена фіксація готичної сцени — музичної, культурної й текстової. За один календарний рік вийшло 12 номерів, опублікованих щомісячно.
У випусках FontarGoth поєднувалися матеріали про українські та білоруські готичні гурти, аналітичні тексти про субкультурне середовище й історію готики, а також художні публікації — поезія, проза, есе й експериментальні тексти. Зін не зводився до музичного каталогу: важливою частиною були роздуми про ізоляцію субкультур, локальні сцени, міський контекст і внутрішню мову готичної культури.
Починаючи з третього номера, у FontarGoth регулярно публікувалася редакційна приписка із закликом надсилати авторські матеріали. Редакція приймала тексти у форматах .doc та .rtf кількома мовами — українською, російською й білоруською, допускаючи діалект і сленг. Авторів просили вказувати контактні дані саме в тому вигляді, в якому вони мали з’явитися в журналі.
Ці ж редакційні блоки містили перелік офлайн-точок розповсюдження. FontarGoth можна було знайти в незалежних книгарнях і DIY-місцях у Полтаві, Кременчуці, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Львові, Харкові та Києві. Це свідчить, що проєкт існував не лише в цифровому вигляді, а мав і фізичну присутність.
Окрім PDF-версій, FontarGoth розповсюджувався у друкованому вигляді малим тиражем. На одну точку припадало близько 50 примірників, ще приблизно 20–30 екземплярів розсилалися поштою по одному. Друк і дистрибуція здійснювалися в межах DIY-практики, без централізованого обліку накладів і без орієнтації на масове поширення.
Окремі номери мали виразно окреслену тематику: жанрові відгалуження готики, історія української dark-сцени 1980–2000-х років, роль жінок у готичній культурі, локальні та регіональні сюжети. У виданні з’являлися матеріали не лише українською, а й білоруською мовою, що відображало ширший регіональний контекст.
FontarGoth не став довготривалим проєктом і не прагнув цього. Його існування було обмежене одним роком і завершилося після дванадцятого номера. У такому вигляді зін виконав власну функцію — зафіксував стан готичної сцени початку 2010-х років і залишив цілісний архів матеріалів, що сьогодні доступний у відкритому доступі.
Як спінофф «ФонтарЪ», FontarGoth не створював альтернативи основному виданню, а працював як окрема тематична гілка в межах спільного DIY-проєкту. Саме в такому форматі він і має розглядатися — як документ часу, зроблений зсередини сцени і без спроби перетворитися на щось більше, ніж самвидавний журнал.
