Середини 1980-х стали часом відродження харківської рок-сцени після десятиліть підпілля. Перший номер журналу «Рок-курьер Харьковщины» вийшов ще 1985 року невеличким накладом . Цей машинописний журнал став фактично літописом місцевого рок-руху.
На початку 1990-х в Україні музична журналістика лише формувалася на фоні культурного відродження після здобуття незалежності. У 1993 році він започаткував перше незалежне музичне видання України – газету «АУТ» (розшифровується як «АудіоТолока»).
У лютому 2002 року в Харкові народився зухвалий самвидавчий фензін під назвою «Болты&Гайки» – боєвий листок чесного гніву. Уже з першого номеру видання задало тон: відкрито декларувало свій маніфест неприхованої злості і попереджало читачів про ненормативну лексику.
EmoOi! – український DIY-фензин, започаткований 2009 року як тематичний спіноф панк-видання «ФонтарЪ» в межах проєкту DIYCLAB. Ініціатори видання прагнули зібрати й зберегти зусилля своїх учасників над документуванням історії українського андеграунду.
FontarGoth — український готичний DIY-фензін, що виходив протягом 2010 року як тематичний спінофф самвидавного журналу «ФонтарЪ». Проєкт створювався в межах ініціативи DIYCLAB і був спрямований на роботу з готичною та суміжними темними субкультурами.
Житомирська самвидавна тусовка 2000-х вирізнялася власною DIY-ідентичністю. У середині 2000-х тут виникли самвидавні журнали («зіни») FarFor і «Сквот UA», пов’язані з місцевою панк-спільнотою, а також гурт «Шоу Трумена», який став одним із векторових явищ цієї сцени.
2007 рік став стартом фензіну «ФонтарЪ» — самвидавного проєкту, який документував український андеграунд, панк-, рок- та альтернативні сцени, локальні події, субкультурне життя і людей, що творили незалежну культуру.
Самвидавна культура в Україні 2000-х років зазнала вибухового розмаїття: поруч із офіційними періодичними виданнями з’являлися десятки повністю незалежних аматорських проєктів, що отримали назву DIY-культура.
«Більше» – один із яскравих прикладів українського фензинової хвилі 2010-х. Його автори – молоді кияни, що вирішили взятися за самвидав паралельно зі зростанням DIY-культури.
живу, існую іноді думаю
