Житомирська самвидавна тусовка 2000-х вирізнялася власною DIY-ідентичністю. У середині 2000-х тут виникли самвидавні журнали («зіни») FarFor і «Сквот UA», пов’язані з місцевою панк-спільнотою, а також гурт «Шоу Трумена», який став одним із векторових явищ цієї сцени. Ці проєкти не виникли в ізоляції: вони були частиною ширшої хвилі українського «зроби сам» (DIY) руху 2000-х. Як зазначає огляд розвитку зін-культури в Україні, під егідою DIY-руху у ті роки виходили різні музичні самвидави – серед них FarFor та інші альтернативні журнали. Ці неофіційні видання зазвичай не переслідували комерційних цілей, а розповсюджувалися безкоштовно (часто «з рук у руки»), сприяючи утворенню неформальних мереж обміну інформацією. Історія DIY-сцени Житомира сягає середини 2000-х. Відлуння початку панк-хвилі в Україні 90-х змінилося на хвилю народження самвидавних проєктів у новому столітті. Наприклад, уже 2005–2006 рр. з’явився Suck Out – перший житомирський фанзин, створений Соломчиком. Вийшло два його номери з оглядами панк-і скейт-сцени, інтерв’ю та рецензіями, хоча сам журнал згодом припинив активність. На тлі такого ентузіазму згодом виникли нові зін-проєкти, зокрема FarFor та «Сквот UA». Водночас у регіоні відроджувалася і музична сцена – першим самостійним гуртом став «Шоу Трумена».
«Шоу Трумена» – одна з перших DIY-груп Житомира, що виконувала енергійний мелодійний панк-рок з соціально-персональними текстами. За даними місцевих оглядів, саме хлопці з «Шоу Трумена» познайомили житомирян із ідеями DIY-культури та вегетаріанства – як згадує один із організаторів фестивалю, «у 2006-му я вийшов на хлопців із Шоу Трумена, котрі проживали в Житомирі – від них я дізнався про DIY, панк-рок, вегетаріанство, і все закрутилося». У 2004 році гурт випустив демоальбом «Чорнобильське покоління», а вже восени 2006-го здійснив тур Україною разом із харківською панк-групою «Доктор Борменталь». Наприкінці 2007-го «Шоу Трумена» записали свій перший повноцінний альбом «Вставай і бийся!» (CD) на українському DIY-лейблі MiraVoice. Цей реліз став одним із перших професійних DIY-випусків у країні і поширювався через незалежні музичні дистриб’ютори (на кшталт MIRAVOICE, OSK, UkrDIY тощо). Участь учасників «Шоу Трумена» у зін-культурі була також близькою: один із редакторів «Сквот UA» – Ярик – був учасником цього гурту. Таким чином «Шоу Трумена» стала своєрідним «мотором» житомирської DIY-сцени, заохочуючи молодь до самовираження через музику й самвидав.
У 2006–2008 роках у Житомирі вийшли два найвідоміші місцеві зін-проєкти – FarFor і «Сквот UA». FarFor започаткували як самвидав про музику і життя. За даними української музичної енциклопедії, журнал FarFor виходив 2006–2008 рр. (Житомир) і мав п’ять номерів. Звідки така назва – невідомо, проте слова «farfor» у російській означають «фарфор», що може підкреслювати крихку, але цінну природу самвидавних проєктів. За іншими даними, FarFor мав чотири випуски, два з яких вийшли спільно зі «Сквот UA». Тематика FarFor включала інтерв’ю з українськими андеграунними гуртами та учасниками сцени: так, у перших номерах виходили матеріали про колективи Zimbabwe, Total Mess, McMurder, а також репортажі й фото з міжнародних подій (торгівля зброєю, революція в Аргентині, заходи на підтримку бунтів у сусідніх країнах). Кожен номер розповсюджувався у невеликому накладі по «друзям і знайомим», аби пізніше поширюватися з рук у руки в українській панк-сцені.
Журнал «Сквот UA» створив Ярик із «Шоу Трумена». Він вийшов у трьох номерах (два з них – спліт-запуски разом з FarFor). Зміст «Сквот UA» був близьким до FarFor: у першому випуску публікували інтерв’ю з гуртами Bora, «Партія», «В Сраку Громадську Думку», огляд українських дистро та музичних новин; у другому – опис турне «Шоу Трумена» з «Доктором Борменталем», репортажі зі сквотів та DIY-подій, рецензії; третій випуск містив статті про тур Keep On Fighting, репортажі з ВМАФ (Всі Ми – Антимайдан), огляд життя анархо-панк-сцени та Житомира. Таким чином FarFor і «Сквот UA» фактично доповнювали один одного: двічі вони видавали спільні випуски, а також ділилися контентом і контактами. Усі ці житомирські зіни мали характер DIY-феномену – малі наклади, простий макет (зазвичай А5 або А6, чорно-білі сторінки), заклик до самовираження та протесту. Одночасно у Житомирі почав випускатися і Toleranta – це був панк-/хардкор-гурт, який створили самі редактори FarFor/«Сквот UA». У 2000-х таким чином музиканти й журналісти перекривалися: учасники гуртів писали для зінів, а зінери часто й самі грали музику. Фензини натомість ставали майданчиками для публікації політичних есе, репортажів із фестивалів, фотозвітів із концертів, колонок і навіть поетичних текстів. Наприклад, у деяких випусках FarFor були колонки про міжнародні соціальні рухи, про екологію та фемінізм, а також нотатки про фестивальну культуру й суспільні акції.
Друковані видання FarFor, Сквот UA розповсюджувалися переважно через незалежні канали – DIY-дистро та мережі фанатів. Зіни практично не продавалися у звичайних крамницях; їх розповсюдження відбувалося безкоштовно або «через друзів». Наприклад, у кінці 2000-х «ФонтарЪ» (інша відома українська самвидавка) випускав свої випуски «безкоштовно чи шляхом дружнього обміну» серед неформальної молоді, закликаючи читачів передавати журнали «з рук у руки» для максимального охоплення. Схожа модель поширення була типовою й для житомирських зінів. Оголошення про нові номери часто поширювалися через тематичні інтернет-форуми, спільноти (наприклад, сайт UKRDIY) та на концертах. У Житомирі та навколишніх містах діяли локальні дистрибуції (distro) для DIY-культури. Зокрема, дистро-ініціатива «Живи!», що пропонувало друковані музичні релізи, фільми, зіни та мерчендайз українських DIY-гуртів. Також існував онлайн-портал UKRDIY, який об’єднував виробників і фанатів зінів та музики (на ньому, зокрема, було створено сторінку з історією FarFor та «Сквот UA»). Через такі незалежні канали зіни, дискографії гуртів та мерч «поширювалися самі по собі», на принципах взаємодопомоги.
Тож «піратські» копії музики й літератури на таких засадах були не тільки звичними, але й бажаними. Власне, погляд руху DIY полягав у тому, що інформація має бути відкритою. Самвидавні видання часто копіювалися і передавалися без жодних стягнень, а «правооборонців» тут не було. Тому дії, які у комерційних реаліях назвали б «піратством» (наприклад, роздруківка чи обмін сканованих копій зінів або нелегальне завантаження інді-музики), у цій тусовці були нормальними та навіть похвальними – вони сприяли росту культури DIY і поширенню її ідей.
У довгостроковій перспективі житомирські проєкти FarFor і «Сквот UA» лишилися частиною документальної історії української андеграунду. Хоч нові номери цих зінів не виходять уже понад десять років, їхній «голос» продовжує впливати на сучасників. Так, журналісти та культурологи відзначають, що сторінки Fontar (який тісно перетинався з FarFor/Skvot) стали джерелом інформації про події і гурти тих років, тепер оцифровані і доступні онлайн. Усі випуски Fontar переведено в цифровий формат і викладено у відкритий доступ на офіційному блозі, що полегшує вивчення DIY-історії. Можна сказати, що для сучасної публіки це – «документ епохи» (за словами дослідників), і його тексти часто переглядають молоді музиканти та фензинери.
Подібно, FarFor і «Сквот UA» інколи згадують у контексті DIY-спадщини. Наприклад, авторка монографії Дар’я Анцибор у 2024 році назвала їх серед відомих українських самвидавних проєктів 2000-х. Висвітлюючи історію фанзинів, дослідники відзначають: FarFor (Житомир, 2006–2008) поряд із іншими журналами («ФонтарЪ», «Шум» тощо) увійшов до історії національної контркультури. Але крім ностальгії, ці проєкти мають і практичне значення для спадкоємців DIY-руху. Зіни містять інтерв’ю з гуртами, рецензії, огляди концертів і ідей, які інакше могли б не зберегтися. Завдяки оцифрованим архівам молоді активісти можуть вивчати історію українського панку за першоджерелами – не з чуток, а з номерів фанзинів, створених самими учасниками сцени.
У підсумку FarFor та «Сквот UA» були локальними явищами – вони охоплювали конкретно житомирську тусовку і невеликі друковані наклади.. FarFor/«Сквот UA» були менш відомі за межами Житомира, але вони виконали аналогічну функцію на місцевому рівні – об’єднали кілька гуртів і активістів в єдину мережу обміну самвидавом. Фензини FarFor та «Сквот UA» разом із гуртом «Шоу Трумена» стали унікальним культурним явищем житомирської андеграунд-сцени 2000-х. Їхня історія – це історія молодих людей, які на початку 2000-х вирішили зайнятися самовираженням та бунтом поза рамками комерційних медіа. Вони давали сцені платформу для голосу незалежної музики та соціальних ідей, поширюючи інформацію некомерційно і мережевим способом. Нині ці проєкти сприймаються як культурні артефакти: їх вивчають і цінують за документальний опис епохи. З одного боку, ними захоплюються старші учасники руху (які зберігають «паперові раритети»); з іншого – ними надихаються сучасні DIY-активісти, що розуміють: навіть невеликий фензин може залишити слід в історії. Таким чином, спадщина FarFor/«Сквот UA» живе й сьогодні – через оцифровані архіви, спогади очевидців та нові контексти DIY, які підсилюють цінність їхнього досвіду для наступних поколінь.
Ознайомитись з номерами проекту: Far For 1 (2006), Far For 2 (2007) , Far For 3 (2007), Far For 4 (2008), Far For 5 (2008)
