Мій твір - антироман у римованій прозі. Він об’ємний, та все ще завершений лише на третину.. Я намагався не йти в ногу з естетичними трендами. Я стояв лише на плечах Титанів мистецтва, як якийсь циркач, похмурим клоуном можна сказати. Я не гордий для такої ідентифікації :)
Передмова
Так багато насильства у початок, так багато білі на фоні -
Зафарбувати, вкотре втручання буде мінімізовано
До подразника у самовдосконалення, звіть мене Залишком
Тиша в ядрі, шаблон вимучено, паралізований погляд
Слуга вічності, споглядаю почорніння власних небес
Нарешті, прояви загибелі завершені, стихли пульсації єдності
Як я можу відповісти, несказані речення розірвано на звуки
Моя сила за вашою кількістю, не час, не місце.. Що було раніше -
Покарано за тінь наміру, споглядатимеш за незнаним щастям
Марень своїх, дзеркальне відображення, Я - невагома любов
Протистояння моє, що вартує легенди було до-здійсненним
Ніхто не зрозуміє цілком концепції твоїх бажань
Вона протирічитиме існуванню у їх реалізації
Ти з тими, що у сумнівах до твоєї ж реальності
Поняття оволодіння збиває з пантелику - інерція мого існування
Уникання світочів, я сліпну, ця рожево-волоса дівчина хіхікає
Не час, не місце, небо всіяне чорними зорями, запалення ночі
Хто це міг вкоїти? – Зберемо свій пазл із решток мертвого бога?
Вона не висока, бо Я такий, відповідаю, – Це буде самовідновлення.
Реліктові інстинкти вуглеводневого виду у позі Христовій
Очікує на втілення, нічого в тобі противного й невідомого мені
Кишеньковий вимір твого розуму - за моїм волінням у воланні
Зроблю божевільним не групову інтерпретацію істини, що за час..
Хвилі потойбічних думок перевантажують мозкові контури, – Ар’е..
Все гаразд? – Так.. В мені щастя..
Реальність перевершила очікування
Відігравання відігрівання - тяжіння
Повернуто плин життя назад, Я -
Вихід відлунню відчаю з безодні
Ініціація у проблематиці трьох тіл
Це все мало бути в кінці, та-то так і є
Реконструюю їхні сигнали до любові
Мого безумства одне в одній, мені достатньо
Споглядання, більшого вимагати - замале Его
Лейлі подобається мій високий чорний хвіст
Кожна спроба розуміння затягуватиме Вас все ближче
До алоєвих лап Короля в Жовтому, оповита обіймами,
Поколювання, запаморочення, наплив відчуження
Позбавлення відчаю спокійного, – Не-ма.. Часу..
Я мушу бігти.. Міцніше, глибше, – Ти вже добігла..
Визирнувши з води котла мовила третя, білоголова
Блаженна усмішка позбавленої розуму.. Відь.. Ліра
Сумніви у власній божественній природі - полишено
А що вода дала тобі? Вивернутий розум назовні
Мала сохне, – Я - спрага, зірки мої, зорі.. Куди ви?
Підняті у дисонансі, сприйняттєве перезбудження
Затягує назад до води, а мене спопелило власне світило
Юне, пройшовшись крилом коронального викиду
По цій фрактальній сцені посеред духовного вакууму
Знаходжу спокій під власним жирним попелом
У мене багато льону й жовтого барвника - нічого
Нині поля погоріли, медові марени вкотре буятимуть
Хтось не запасся сіном вдосталь, худоба - голодна
Підпаллено під скоріший випас, не їх тре винить
Цей голод інтродуковано, Я скосив сухий очерет
Безводні долини не розіллються полум’яними ріками
Полями, що ніколи не знали прирученого копита
Порука, Тінь моя - равлик, чи-то я
Розчинився у потоці часу
Мене не-ма, я - воїнство зоряне
Я - вічне ускладнення
Я є бог, і ім'я мені - поняття
Славте словами мої втілення
Напередодні кінця їхнім мандрам розтягнутим
Мене не одуриш, людиноподібною подобою
Занадто прихильні ідоли, неслухняні діти
Есхатон вами оспіваний вже так близько..
Не бійтеся, Я - візуальне сприйняття, яким воно є
Ядерний, хвильовий, нескінченно малий у своїй
Величі - не тому ви й голі одне при одному
Ви занадто далеко зайшли убік з цегляної дороги, діти
Не знайшовши, як решта із ваших навколо - спокою..
Просто дух резонує варіацією моєї суті - кінець глузду
Вихідна повторюваність хватки розуму
Внутрішня тяга проти порогу тривоги
Людина сама собі єдиний ворог - бездоганність
Невже хтось має уявлення про своє становище?
Яка обкладинка нинішньої глави буття зараз у тебе на обличчі
Третя особа, я завжди спостерігаю, не народитися, не згинути
Партію завершено, фігури повертаються до темного ящичка
Душі гравців - розчинено у відчутті гри
Вихідна повторюваність хватки розуму
Інстинкти набувають граничних значень
Чому равлик? У мушлі вуха заячого
Знаходжу собі втілення без особистого досвіду
Титанічні зусилля проявів піклування, Їй багато не треба
Я знайшов Її у темряві, голою.. З розбитим захистом
Вихідна повторюваність хватки розуму, що за час..
Сонм, царина, я - ознака вашої праці
Безплідні ваші естетичні бачення, Я -
Бруд під нігтями, мене подолати лінню
Немає практики для критерій істини
Мене відволікає чітке бачення
Гамма звуках глумління над смертю.
Колись степ не був фрагментований лісосмугами і
Монокульрними дюнами, колись до нас в мандрах
Попасом приходили табуни сайгаків, батько брав мушкета..
Корови бігали до турів.. А з тих корівок молока зовсім мало бу..
Лейла любила слухати Лірині історії про до-індустріальну Укр..
Та є загадка цікавіша, бо древніша на декілька тисячоліть..
Він так боявся засинати, що від сонливості аж галюцинував
У тяжінні до Ночі, – Ох, Нехай сутінку настануть!
Чорне серце моє бачить красу лише у Твоїй темряві!
Я тону в кольорі Твоїх очей!
Так і сталося.. Ніч вдарила Його
Життя так вірить у переродження через свій шлях..
Усвідомлення - кінець його довго-дивній подорожі
Поступового відлучення від зв’язку з оточенням
Тепер поговоримо? Зустріч вдома анігіляційної основи
Тебе закрили в кімнаті з незримою сутністю.. Вона..
З розширеним сприйняттям, Вона говорить загадками:
Абсолютно чорне тіло для пізнання пере-випромінюванням
Ваші спроби губляться серед його грації і пишноти сяяння
Його будову не пізнати реакцією на подразники, що це таке?
Не думаю: – Зоря, – Всевидність. Брунькування. Сонячні кільця.
Повинність перед провинністю.. – Це шо закляття з..
«Блідого полу..? Не дали навіть договорити
