Я дощ любив — так щиро, ніжно, тонко,
Як мати — немовля в своїх руках,
Як любимо ми спокій хвиль тихоньких,
Що ллються в душу в сонячних думках.
Як схоплюєм ми щастя в мить раптову,
Й клянем марнотну поспіху ходу,
Як болем ниє впасти знову в безвість,
Та віра кличе: «Я тебе знайду».
Як дощ по шибці — сам, у вечір синій,
Так б’ється серце в тиші без кінця.
У кожній краплі — мов слова невинні,
Що з болем линуть з глибини з лиця.
Готовий також зробити музичну версію чи проілюструвати його ще.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 6 липня
Більше від автора
І він сказав їй “Я тебе кохаю“
Вірш про невзаємне кохання в якому описується теперішнє відношення до звичайних добрих хлопців
Теми цього довгочиту:
Поезія
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Особисте“ Межа “
У тексті описується атмосфера відчаю та трагізму в житті людей, які зазнають емоційного і фізичного насильства. Замкнуті місяці символізують безвихідь, а повсякденні сцени в квартирах відображають глибокі страждання.
Теми цього довгочиту:
Коротка ПрозаЛюбити. Плекати. Втрачати.
Любити тебе - сліпо йти на дотик, ступаючи підлогою рідного дому, напам'ять знаючи кожен куточок
Теми цього довгочиту:
Вірші
