Я дощ любив — так щиро, ніжно, тонко,
Як мати — немовля в своїх руках,
Як любимо ми спокій хвиль тихоньких,
Що ллються в душу в сонячних думках.
Як схоплюєм ми щастя в мить раптову,
Й клянем марнотну поспіху ходу,
Як болем ниє впасти знову в безвість,
Та віра кличе: «Я тебе знайду».
Як дощ по шибці — сам, у вечір синій,
Так б’ється серце в тиші без кінця.
У кожній краплі — мов слова невинні,
Що з болем линуть з глибини з лиця.
Готовий також зробити музичну версію чи проілюструвати його ще.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 6 липня
Більше від автора
І він сказав їй “Я тебе кохаю“
Вірш про невзаємне кохання в якому описується теперішнє відношення до звичайних добрих хлопців
Теми цього довгочиту:
Поезія
Вам також сподобається
- Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.
Теми цього довгочиту:
Еротика Лист-послання
Відправ собі в майбутнє лист про світлу й теплу радість. А як прочитаєш, себе спитай: чи виконала настанови й завдання?
Теми цього довгочиту:
ВіршотерапіяЧарльз Буковскі “Геній юрби“
його любов буде кастрованою, через що твоя любов буде кастрованою, тоді і зародиться ненависть, і у своєму виродстві вона буде ідеальною
Теми цього довгочиту:
Вірші
