Я дощ любив — так щиро, ніжно, тонко,
Як мати — немовля в своїх руках,
Як любимо ми спокій хвиль тихоньких,
Що ллються в душу в сонячних думках.
Як схоплюєм ми щастя в мить раптову,
Й клянем марнотну поспіху ходу,
Як болем ниє впасти знову в безвість,
Та віра кличе: «Я тебе знайду».
Як дощ по шибці — сам, у вечір синій,
Так б’ється серце в тиші без кінця.
У кожній краплі — мов слова невинні,
Що з болем линуть з глибини з лиця.
Готовий також зробити музичну версію чи проілюструвати його ще.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 6 липня
Більше від автора
І він сказав їй “Я тебе кохаю“
Вірш про невзаємне кохання в якому описується теперішнє відношення до звичайних добрих хлопців
Теми цього довгочиту:
Поезія
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Поезія“ Зайченя “
Цей вірш про біляве зайченя, яке шукає щось важливе серед снігів і лісів. Зайченя, що приховує свої відчуття, стає символом вразливості та пошуку істини у світі, сповненому зла і пихатості. Природа, зокрема сніг і вітер, створюють команію, смутку.
Теми цього довгочиту:
МодернізмВ пеклі без мене мерзнеш
Якщо захочеш піти, я не обертатимусь, щоб дивитись, чи ти також обернешся
Теми цього довгочиту:
Вірші
