Я дощ любив

Я дощ любив — так щиро, ніжно, тонко,
Як мати — немовля в своїх руках,
Як любимо ми спокій хвиль тихоньких,
Що ллються в душу в сонячних думках.
Як схоплюєм ми щастя в мить раптову,
Й клянем марнотну поспіху ходу,
Як болем ниє впасти знову в безвість,
Та віра кличе: «Я тебе знайду».
Як дощ по шибці — сам, у вечір синій,
Так б’ється серце в тиші без кінця.
У кожній краплі — мов слова невинні,
Що з болем линуть з глибини з лиця.
Готовий також зробити музичну версію чи проілюструвати його ще.