Очі побачили думку твою,
Дивовижну, мрійливу, оманливу.
Коси зачеши
До нестерпних корінь.
Змий страждання — жахливі вони.
Вийди іншим, веслом вітрової,
Залишся один — на годину.
Ноги в крові обирають шляхи,
Повідомлення закриють,
Залишаючи думки.
Тісто тікає головою
Дрібливою, холодною, міцною,
Себе печучи,
Смаком відповідають.
Лежачи десь під низом словесної сковороди.
У тексті описується атмосфера відчаю та трагізму в житті людей, які зазнають емоційного і фізичного насильства. Замкнуті місяці символізують безвихідь, а повсякденні сцени в квартирах відображають глибокі страждання.
Ліричний герой шукає своє місце у світі, наповненому красою та емоціями. Він усвідомлює, що справжня краса — це зв’язки між людьми, навіть у холодну погоду. Через свої помилки і труднощі герой розмірковує про ціну життя і важливість кожної миті.
Я відчуваю, як моє серце б'ється в ритмі твоєї присутності. Ти для мене — не просто людина, а справжня пристрасть, яка заповнює кожен куточок мого життя. Я відчуваю, що наші емоції переплітаються, створюючи невидимий зв'язок між нами
