Після поразки української революції 1917-1921 років українська еміграція опинились розкиданою по всьому світові, не виключенням стала також і Велика Британія. Сьогодні мова піде саме про неї, а точніше гетьманський рух на території самої корони та Домініоніонів.
Одразу після поразки
Під час національних змагань Британія як частина Антанти не була сильно зацікавлена у підтримці молодої держави України, а особливо після того, як УНР, а згодом Другий Гетьманат потрапили під вплив Німецької імперії. Тому ставка робилась на білий рух, який був уособленням старої російської імперії, яка також була в Антанті. Однак вже після перемоги більшовиків стало зрозуміло, що одні тільки білі перемогти більшовиків не змогли і навряд зможуть, тому Британія починає налагоджувати відносини з іншими антибільшовицькими силами, у тому числі й Україною.
За інформацією радянської розвідки знаємо, що Гетьман покладав великі надії на Британію. Вже за 16 квітня 1926 ЧК повідомляло про те, що у Варшаві відбулась зустріч між Петлюрою та Скоропадським, на якій обговорювалось з допомогою Британців проводити втручання в ссср. Однак нажаль співпраця між Гетьманом та Отаманом не змогла поглибитись, адже трохи менш ніж за місяць останній буде вбитий у Парижі, однак це не зупинить співпрацю гетьманців з Англією.
Подальша співпраця
Активним пропагандистом Української самостійности на чолі з його сяйністю Гетьманом у Англії був Коростовець, який мав потрібні дипломатичні контакти. Влітку 1932 Скоропадський особисто відвідав Лондон з метою нав'язати потрібні знайомства з членами консервативної партії та промисловцями для того щоб заручитися їх підтримкою. А у 1934 Коростовець спільно з Гетьманом Павлом та Гетьманичем Данило мав зустріч з генералом Ноксом та деякими іншими представниками англійського генштабу. Також зі слів Гетьманича Данила Павло Скоропадський мав зустріч з британським консулом у Берліні, консул цікавився питаннями підпілля на території України. За словами Скоропадського в Україні були нелегальні гетьманські організації, які друкували нелегальну літературу, однак у еміграції не вистачає коштів для їх підтримки. Також взимку у близькому колі Гетьман повідомив, що через боязнь за Індію та нафтові родовища сходу Британія готує план інтервенції в ссср, за яким совєти мають бути витіснені з територій України, Кавказу, Туркестану та Монголії
Гетьманський рух у Англії
Крім співпраці з Британцями у Англії безпосередньо діяли ячейки гетьманського руху. Так у Лондоні видавався гетьманський журнал "Інвестіґейтор", що був англійською мовою. Крім українців над "Інвестіґейтором" працювали і деякі Британці, що були прихильні до української ідеї, такі як: полковник Сесиль та полковник Веджвуд, та навіть син тодішнього прем'єра Макдональда та знавець Галицького українства Малевк Макдональд. Передбачаючи майбутню війну Гетьман, який сам перебував у Берліні відправив сина Данила у Британію щоб підтримувати рух та вести переговори з обома сторонами конфлікту.
Домініони Британії та Гетьманський рух
Чимала частка українців проживала також і в домініонах Британії, тож і там Гетьман пробував налагоджувати зв'язки. У Північній Америці діяли Січові організації, які були засновані ще до великої війни, однак після еміграції Гетьмана присягнули йому на вірність. У 1937 молодий Данило Скоропадський особисто здійснив візит до США та Канади, однак ми сконцентруємось саме на Канаді
Гетьманич відвідав міста Віндзор, де навідав православну громаду, Торонто де на його честь було влаштовано ряд концертів, Гемилтон, Оттаву де його зустріли пишним банкетом, Монтреаль де знову ж відбувався банкет та концерт й Гетьманич відвідав ще кілька установ, а також міста Судбури, Віннвпеґ та ін. . Більш детальний опис подорожей до кожного з міст з записами зі щоденника Гетьманича можна знайти у книзі "За Україну, опис подорожі Гетьманича Данило Скоропадського до Злучених Держав та Канади". Під час подорожі до Сполучених Штатів та Канади Данило налагоджував потрібні контакти, наприклад з генерал-губернатором Канади Лордом Твідсмюром.
Підсумок
В підсумку можна сказати, що Британія була стратегічно важливою державою для гетьманського руху та важливим партнером, хоча центр його довгий час був саме у Німеччині.
