Гіперзвукова зброя та чому Кинджал не гіперзвук (Стаття №7)

Зміст

Вступ

Гонка озброєнь подарувала нам багато цікавих зразків зброї, серед яких, напевно, найбільше уваги було приділено ракетам. Ракети знайшли своє місце практично в усіх видах сил та родах військ: авіація, флот, сухопутні війська, артилерія, ППО та інші. З появою балістичних ракет (БР), міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) та крилатих ракет (КР) відпала потреба у тому, щоб застосовувати бомбардувальники для “килимових” бомбардувань або безпосереднього скидання конвенційних та атомних бомб. Тепер нанести удар можна було за лічені хвилини або години (в залежності від типу ракети), при цьому використовуючи наземні пускові комплекси або літаки в ролі носіїв на безпечній дистанції від ворога.

Проте, виходячи з того, що потенційний противник має таку ж зброю, виникала потреба у створенні систем для протидії. Разом з цим виникав паритет у ядерній зброї, який намагалися нівелювати або комплексами протидії, або збільшенням кількості власних ядерних зарядів. Комплекси протиповітряної оборони (ППО) та протиракетної оборони (ПРО), разом з тактичною авіацією, мали стати тією самою протиракетною парасолькою.

Дзеркальна відповідь приходила і з іншого боку: для протидії системам ПРО/ППО, ударні ракети почали покращувати. Винаходили нові способи обману ворога та розробляли нові зразки з кращими техніко-тактичними характеристиками. Досвід війн 1990-их та 2000-их показав, що збивати можна усі ракети, головне, щоб були підходящі засоби протидії та виявлення. Проти крилатих ракет може працювати тактична авіація спільно з підрозділами зенітно-ракетної військ (ЗРВ), а балістичні цілі здатні перехоплювати системи типу Patriot. Висота польоту (надмала або заатмосферна) та стелс-корпус перестали бути проблемами, вирішення яких було неможливо знайти. Навіть дальність польоту вже не грала на руку тим самим балістичним ракетам, оскільки чим довше ракета летить, тим більше часу на її виявлення та перехоплення. З іншого боку, існують дозвукові крилаті ракети, які можна збити зі звичайного переносного зенітного ракетного комплексу (ПЗРК), що демонструє сучасний досвід України.

На такому підґрунті, вчені та конструктори почали шукати якесь рішення, що допомогло б обходити або мінімізувати вищезазначені фактори протидії та завади. Більшість прийшла до висновку, що треба зробити акцент на нарощені швидкості. Себто, мали з’явитися гіперзвукові ракети.

У цій статті ми спробуємо розібрати суть, яка криється за визначенням “гіперзвукова зброя”, визначимо її характеристики, особливості, різницю між справжніми гіперзвуковими апаратами і звичайними балістичними ракетами, які досягають гіперзвукової швидкості, та оглянемо проекти різних країн. Оскільки гіперзвук – дуже розмите поняття, це дає величезний простір для спекуляцій та маніпуляцій, чимось нагадуючи тему стелс-технологій. Такий собі піар для високотехнологічного виробу: Практично ніхто не знає, що це, але звучить солідно.

Визначення гіперзвукової зброї

Предметне обговорення будь-якого феномену потрібно почати із його визначення. Існує велика кількість визначень терміну “гіперзвукова зброя”. Проаналізувавши багато визначень, переважно із західних джерел, ми виділили основні особливості цього типу озброєння і пропонуємо таке визначення для цього типу озброєння:

Гіперзвукова зброя - це зброя, яка здатна розвивавати і підтримувати швидкість від 5 Мах в атмосфері або на її межі та маневрувати під час всього польоту зберігаючи гіперзвукову швидкість.

І одразу перше зауваження: “гіперзвукова зброя” – це позначення цілої концепції нового покоління ракет, слово “гіперзвук” є титульним. Потрібно чітко розрізняти гіперзвукові ракети від ракет, які в певний проміжок часу досягають гіперзвукової швидкості. Гіперзвуковою швидкістю ми називаємо ту швидкість, яка перевищує швидкість поширення звуку у 5 разів (тобто 5 Мах). Розглядаючи техніко-тактичні характеристики різних літаків, ми зрозуміємо, що в середньому максимальна швидкість у них сягає 2-2,5 Мах. Щодо ракет, то переважна кількість балістичних ракет здатна досягати показників вище 5 Мах, що не дивно. Тут можемо згадати прадіда усіх сучасних ракет – німецьку V-2 (Фау-2). Її пікова швидкість сягала 5600 км/год, що в разі класифікації лише за швидкістю без додаткового розгляду дозволило б її класифікувати як гіперзвукову. А окрім цього, існують міжконтинентальні балістичні ракети, які розвивають швидкість близьку до першої космічної – 23 Мах (приблизно 15-17 Мах для міжконтинентальних балістичних ракет). Проте, чомусь, ніхто їх не називає гіперзвуковими.

Щоб називатися гіперзвуковою, ракета не просто має набрати швидкість >5 Мах, але й зберігати її та мати здатність активно маневрувати впродовж всього польоту. Балістичні ракети набирають максимальну швидкість поступово, проходячи шари атмосфери, де з кожним новим кілометром тиск та опір повітря знижується. Логічно, що після досягнення вершини траєкторії, ракета починає “падати”, і вже в оберненому порядку її швидкість… спадає. Поступове зменшення швидкості зумовлене опором повітря, якого неможливо уникнути.

Ви можете сказати: можна повторно увімкнути двигун вже під час падіння, і тоді проблему буде нівельовано, але насправді це не спрацює. Тертя корпусу ракети з молекулами повітря призведе до іонізації газу та утворення плазми, а на додачу виникне значний перегрів корпусу. Сукупність дії цих ефектів на конструкцію ракети призведе до її руйнування. Навіть захід на ціль по пологій траєкторії буде енерговитратним: потрібно більше палива, відповідно ростуть розміри або зменшується маса бойової частини або зменшується дальність.На космічних кораблях або блоках міжконтинентальних балістичних ракет використовують теплозахисні екрани та спеціальне покриття, але, в свою чергу, це додає додаткову вагу.

Проте, головна причина, яка не дозволяє розганятися під час падіння – це двигун ракети. 95% сучасних балістичних ракет оснащується твердопаливними двигунами, оскільки вони є економічно вигіднішими, простішими в експлуатації та виробництві, і розмір двигуна фактично обмежується лише уявою інженера та законами фізики. А повторно запустити твердопаливний реактивний двигун не можливо.

Число Маха сильно залежить від газу, через який пролітає об’єкт. З висотою навколишній газ (атмосфера) стає все розрідженим, а на великих висотах він і зовсім зникає. Тому вчені досі сперечаються, до якої стелі висоти можна використовувати число М в якості показника швидкості об’єкту. Це ще більше ускладнює визначення гіперзвукових ракет, як ракет зі швидкістю >5 Мах.

Коли ми говоримо про гіперзвукову зброю, ми маємо на увазі апарат, який здатний розвивати швидкість вище 5 Мах в межах відносно щільних шарів атмосфери Землі (на висоті до 50 км), підтримувати дану швидкість та маневрувати. Балістичні ракети - це просто інший клас зброї. Крапка.

Попри це, ми розглянемо два “варіанти” можливого вигляду гіперзвукової зброї, оскільки класифікувати даний тип зброї можна лише через робочі або ймовірно робочі зразки:

1. Гіперзвуковий глайдер
2. Гіперзвукова крилата ракета

Гіперзвукові глайдери

Гіперзвуковий глайдер - це тип боєголовки балістичної ракети, який відділяється від носія та маневрує до цілі на швидкості >5 Max.

Глайдер є покращеною копією блоку МБР, оскільки може маневрувати. Особливості глайдера дозволяють нівелювати деякі мінуси БР, а саме помітність ракети для радарів у найвищій точці траєкторії та передбачуваність сталої балістичної траєкторії. В дечому виготовлення та експлуатація глайдерів є простішими, оскільки в ролі носія виступає звичайна балістична ракета. БР підіймає та розганяє глайдер, після чого на висоті в 80+ км відбувається від’єднання модуля, який виконує контрольований політ з активними маневрами в атмосфері. Сам глайдер не має двигунів (як мінімум маршового), тому його швидкість залежить від початкового розгону.

Розберемо траєкторію польоту глайдера:

1. Старт ракети-носія з глайдером з наземного комплексу, літака або корабля. Звичайний політ в атмосфері з виходом до мезосфери

2. На висоті близько 80-100 км відбувається розділення (Separation)

3. Глайдер починає вхід в атмосферу та виконує маневри з нирками. Для навігації та коригування передбачається використання супутникової навігації.

4. Захід на ціль з виконанням різкого довороту

На іншій схемі детально зображено фазу польоту з різкою зміною курсу, яка дозволяє ввести ворога в оману, тим самим оминувши комплекси ПРО. Інша схема демонструє температурні коливання в процесі польоту. Найвищі показники температури присутні на крутих ділянках траєкторії, тоді як більша частина планування виконується за прийнятних показників.

Існує ще інший варіант траєкторії, у якому використовується ефект відскакування від атмосфери, для збільшення дальності польоту. В якості прикладу, траєкторія повернення модуля космічного корабля Apollo.

Також не слід плутати глайдер з іншими видами боєголовок БР, що відділяються. Якщо говорити про Роздільну головну частину з блоками індивідуального наведення (РГЧ ІН) то це тип БЧ ракети, який несе в собі кілька бойових блоків, що дозволяє одній ракеті вразити велику кількість цілей. Такі БЧ використовуються в МБР. Це суттєво збільшує площу враження, а також ускладнює роботу ворожої ПРО. Велика кількість бойових частин, серед яких можуть бути і фальш цілі робить відстежування та ураження блоків надзвичайно складними задачами.

Проте, це кардинально не змінює суть БР, скоріше, примножує можливості звичайних зразків, коли вилітає одна ракета, а долітає кілька боєголовок. Траєкторія майже не змінюється.

Інший ж варіант роздільної БЧ це маневруюча головна частина (Manouvarable re-entry vehicle) - далі МГЧ. Ця головна частина здатна маневрувати та змінювати траєкторію на термінальній стадії польоту. На відміну від глайдера, який відділяється та починає маневри одразу після відділення від носія, можливість маневру МГЧ з’являється лише на підльоті до цілі.

Різницю можна побачити на цьому графіку, де глайдер позначено червоним та помаранчевим кольором, а МГЧ зеленим.

Гіперзвукові крилаті ракети

Гіперзвукова крилата ракета - літальний апарат, що виконує політ в межах атмосфери та розвиває швидкість >5 Мах за допомогою прямоточного реактивного двигуна та здійснює маневри і управління за допомогою аеродинамічних органів керування.

Політ ГЗКР відбувається на висотах у межах стратосфери (20-50 км) з подальшим можливим переходом у нижчі шари атмосфери на надзвуковій швидкості. Саме їх, частіше всього згадують, розглядаючи гіперзвукову зброю. Фактично, це та ж сама КР, тільки з певними конструктивними особливостями. В якості силової установки використовується гіперзвуковий прямоточний повітряно-реактивний двигун (SCRAMJET), що подібний за своєю конструкцією на звичайний прямоточний повітряно-реактивний двигун (RAMJET). Зустріти його можна на таких ракетах як радянська протикорабельна ракета П-800 Оникс чи європейська ракета класу повітря-повітря Meteor.

Головні умови для його використання: попередній розгін до швидкості в 1 Мах> та політ в межах атмосфери. Така силова установка дозволяє набирати високу швидкість, проте виникають і певні проблеми:

1. Політ має здійснюватися на більших висотах через густину повітря в нижніх шарах атмосфери та ризик руйнування/перенагрівання ракети.

2. Через велику висоту польоту, виявлення ракети стає легшим.

Незважаючи на це, ГЗКР так само може маневрувати і використовувати свою швидкість польоту, як допоміжний фактор. Яким чином? Перехоплення балістичної ракети вважається складним, через те, що часу на виявлення ракети дуже мало і кожна секунда може стати вирішальною. Окрім цього, для ураження потрібна хороша точність ракети-перехоплювача. Зазвичай, швидкість тих самих перехоплювачів складає в середньому 3-4 Мах. Тобто та ж сама ГЗКР може виконувати активні маневри, що зменшать шанси ворога на успішне збиття.

Основними складнощами в проєктуванні гіперзвукової КР являється підбір матеріалів, які б витримували надзвичайні навантаження та температуру, а також систем управління, здатних працювати в екстремальних умовах, зокрема через плазму, яка створюється навколо тіла, що летить на гіперзвуковій швидкості в атмосфері та ізолює літальний апарат від сигналів ззовні.

Ось наочне зображення із траєкторіями двох видів гіперзвукових ракет та балістичних ракет.

Приблизно, застосування ракети має виглядати таким чином:

1. На початку польоту запускається стартовий твердопаливний двигун (розгінний блок), який виводить ракету на потрібну для запуску ППРД швидкість

2. Запуск ППРД з подальшим польотом у верхніх шарах атмосфери

3. Зниження висоти польоту з огинанням рельєфу та захід на ціль

   

Інформації по ГЗКР дуже мало. Виникає питання: якщо висота польоту буде становити декілька кілометрів, а то й десятків, то чи не спростить це її виявлення? Альтернативним рішенням може стати розробка більш стійких до температури матеріалів, систем охолодження та витриваліших конструкцій до навантаження. На фото американської ракети X-51A Waverider, можна помітити керамічну плитку для захисту від перегріву.

Сучасні гіперзвукові комплекси і “не дуже”

У 21-му столітті, усі кому не лінь, розробляють гіперзвукові ракети. Точніше, вони так називають свої вироби. З впевненістю можна сказати одне: поки що, немає гіперзвукового ракетного комплексу, який би одночасно підтверджено відповідав усім критеріям та стояв на озброєнні. Активні розробки та випробування на сьогодні ведуть три великі держави: США, КНР та РФ. Напрацювання кожної розберемо по порядку

США

- X-51

Експериментальний проект Boeing X-51 Waverider - це дослідницька програма ВПС США, DARPA та NASA. Фактично - це демонстратор технології для прямоточного повітряно-реактивного двигуна SJY61. В якості розгінного блоку використовується твердопаливний двигун від ракети MGM-140 ATACMS, тобто взято вже готове рішення. Маса корисного навантаження у цій ракеті становить 120 кг. Запуск ракети здійснювали з бомбардувальника B-52H, який слугував пусковою платформою випробувань. Надалі результати випробувань та досвід у роботі з X-51 Waverider мають використовувати у нових розробках.

Всього було 4 випробувальних запуски:

- Перший пуск (26 травня 2010 р.) Апарат зміг досягти швидкості у 5 Махів, висоти у 21 км. Тривалість польоту склала 200 секунд (планувалося 300 с). При цьому, на гіперзвуковій швидкості він летів лише 140 секунд. У свій час апарат X-43 зміг протягом 12 секунд підтримувати 9,68 Мах.

- Другий пуск (13 червня 2011 р.) Цей політ був неуспішним, оскільки маршовий ППРД не зміг вийти на робочий режим.

- Третій пуск (14 серпня 2012 р.) Також неуспішне випробування X-51 під час якого, через несправність одного з кілів (аеродинамічне кермо) був втрачений контроль над апаратом ще до запуску маршового двигуна.

- Четвертий пуск (1 травня 2013 р.) X-51 здійснив вперше успішний політ. Твердопаливний прискорювач розігнав ракету до 4,8 Маха. Після успішної відділення, запустився маршовий двигун, яким було забезпечено набір швидкості у 5,1 Маха протягом 210 секунд (загалом 370 секунд польоту). Тобто апарат пролетів 350 км за 3 хв на гіперзвуковій швидкості, після чого не розвалився (висота польоту була близько 20 км)

Проект Х-51 однозначно є важливим для розвитку усієї сфери гіперзвукового озброєння. Свої задачі ракета виконала цілком успішно і дала безліч корисної інформації про гіперзвуковий політ.

Існує багато дослідницьких програм, які поки лише представлені у вигляді розробок та концепцій (DARPA Falcon Project, Hypersonic Attack Cruise Missile, Hypersonic Air Launched Offensive Anti-Surface (HALO) та AIM-260 JATM).

З тих, що реалізовані в металі, існує фактично 3 проекти:

- Long-Range Hypersonic Weapon (LRHW)

Проект представляє з себе комплекс, що складається з ракети-носія та гіперзвукового глайдера C-HGB. Пуск може здійснюватися з наземної та морської платформи (перспективних есмінців ВМС США). У цій ракеті буде реалізовано принцип далекобійного гіперзвукового глайдера.

Точно назвати її гіперзвуковою ракетою можна через її швидкість польоту (17 Мах). Дальність польоту складатиме до 2800-3000 км, чого цілком вистачить для ураження ворожих об’єктів, за умови пуску з корабля. Сама по собі ракета LRHW є двоступеневою. Перше випробування LRHW відбулося 30 жовтня 2017 року. У 2020 році відбувся пуск ракети з повноцінним глайдером. У 2021 році пройшли нові випробування твердопаливних двигунів 1 та 2 ступенів:

Перша батарея з 4 неземних пускових було розгорнуто восени 2023 року. Нині LRHW носить назву Dark Eagle.

- Operational Fires

Дана ракета є спорідненою з AGM-183, оскільки вони використовують однакові глайдери. Її особливістю є гібридний твердопаливний двигун, тягу якого можна регулювати в польоті, для виходу на кращу траєкторію. OpFires подібна до LRHW, проте менша в масштабі та дальності ураження цілей (до 1600 км). Перші випробування пройшли в липні 2022 року. Даний комплекс фактично зможе покривати більшість потреб по ураженню наземних цілей, виконуючи роль ОТРК.

- AGM-183 ARRW

Ну і третій комплекс - AGM-183 ARRW. Гіперзвукова ракета повітряного базування, яка використовується як носій для глайдера (такого ж як у OpFires). В якості носіїв для нової ракети мали б використовувати B-1B, B-52, B-21 та F-15E, проте усі випробування проводилися виключно з бомбардувальниками B-52H.

Перші два пуски були неуспішними. 14 травня 2022 року ARRW вперше успішно відпрацювала і досягла швидкості у 5 Мах, а 12 липня успіх повторили. 9 грудня 2022 року вперше було випробувано повноцінний комплекс з ракетою-носієм та глайдером. Наступні випробування або були невдалими, або несли дослідницький характер як з Х-51. У 2023 році доля проекту стала невизначеною, оскільки ряд невдач та провалів у випробуваннях не задовольняли замовників у вигляді ВПС та Конгресу, через що програму ніби і згорнули. Проте під кінець року з'явилася інформація про можливе відновлення робіт.

КНР

- Dongfeng-17

Китайський гіперзвуковий Dongfeng-17 впізнає кожен, оскільки у нього чітко видно гіперзвуковий глайдер DF-ZF. Даний комплекс був створений на основі вже готової ракети Dongfeng-16, яку трохи допрацювали під застосування глайдера. Головне призначення DF-17 це ураження авіаносних груп США. Детальної інформації про випробування майже немає, єдине зазначено, що тестових пусків було близько 9, і під час них вдавалося виводити ракету на дальність у 1400 км (заявлено макс. дальність у 1800 км при швидкості у 5 Мах).

- YJ-21

По цій ракеті також небагато інформації. Відомо, що вона уніфікована для пуску з літака (бомбардувальника H-6N) або з корабля (есмінець типу 055). Вона має ряд модифікацій і працює за таким самим принципом як і DF-17. використовуючи глайдер для ураження надводних цілей. Дальність польоту може сягати до 1500 км при швидкості 6-10 Мах (через брак інформації важко стверджувати).

В цілому по китайським виробам мало інформації, але можемо радіти чисельним фото та анімаціям.

РФ

- Х-47М2 Кинджал

Найбільше питань виникає до РФ. І навіть велика кількість анімацій, фото, відео, не розкривають усієї суті. Почнемо з головного зразка гіперзвукової зброї РФ і “аналоговнєта” - Х-47М2 Кинджал.

Виходячи з вищенаведеного, визначення для гіперзвукової зброї, можемо прийти до висновку, що Кинджал до цього класу озброєння не входить:

Х-47М2 це модернізована ракета 9М723 Искандер-М адаптована під літак-носій МіГ-31К (И), яка розвиває швидкість у 4.5-5 Мах лише на піку траєкторії. Гіперзвукова швидкість у нього не підтримується протягом польоту.

Як виявилося на практиці, Кинджал можна збивати за допомогою ЗРК типу MIM-104 Patriot з ракетами PAC-3 MSE.

- Аванград

Ну, тут мова фактично йде про окремий глайдер, який можна встановити на МБР (наприклад УР-100Н УТТХ або РС-28). Таким чином, росіяни намагаються подовжити строк використання старих ракет і покращити їх можливості. А ні даних про випробування, а ні фото самого глайдера. Імовірно, РФ створили далекобійний глайдер для ядерної БЧ. Тобто, замість 6-10 блоків, пропонується встановити міфічний Авангард у кількості 1-3 одиниць. Особисто я скептично відношуся до цього комплексу, ніяких фактів, які б свідчили його існування просто немає.

Можливо це чудо існує, але наскільки це робочий та надійний виріб - важко сказати.

- 3М22 Циркон

Це взагалі окремий прикол. Вочевидь, в РФ вирішили навіть не створювати якихось зображень цієї ракети, а просто скопіювати їх з американської ракети проекту Х-51. Циркон точно так не виглядає. Питань до концепції тут немає: Гіперзвукова крилата ракета з прямоточним двигуном.

Припущень багато, але найімовірніше, що ГЗКР “Циркон” була створена на основі радянської ПКР П-800 “Оникс”, і не сильно відрізняється від неї. Швидше за все, дана ракета є результатом еволюція 3М55 (Онікс).

30 грудня 2023 року з’явилося фото з нібито уламком ракети 3М22 Циркон, якою ворог завдав удару по об’єкту у Запорізькій області. Скоріш за все, така ракета дійсно існує і вона здатна розвивати швидкість близько 4-5 Махів.

8 лютого 2024 року з’явилися нові фото з уламками, ймовірно від російської ракети 3М22 Циркон. Заявлялося, що ракета була запущена з Криму, мала високу швидкість та нестандартну траєкторію польоту. Сама ракета упала в Києві та викликала обмежені руйнування.

Також в мережі можна знайти фото-схему ракети. Саме конструкції та деяким технічним аспектам я хочу присвятити трохи часу:

Фото нічим не підкріплене, але від того не менш цікаве. По “Оніксу”: В головній частині знаходиться захисний обтічник з частиною двигунів корекції. Призначений він для захисту повітрезабірника під час старту (фото нижче). “Конус” обтічник, який і формує потік і тиск повітря перед камерою згорання, вміщає в собі ГСН, БЧ та бортову систему навігації та обрахунку. В корпусі ракети (стінках) розміщені паливні баки. Пуск починається з запуску твердопаливного прискорювача який виводить ракету на потрібну висоту, надає початку швидкість. Після скидання захисного обтічника, спрацьовує вторинний заряд; ракета набирає швидкість і запускається маршовий прямоточний повітряно-реактивний двигун.

Розглядаючи “Циркон” можна помітити декілька особливостей: ракета має набагато потужніший твердопаливний прискорювач і ймовірно більший діаметр в цілому, завдяки чому палива стало більше. Головна частина при цьому залишалася незмінною. Так само присутній вторинний заряд. Фактично, саме додавання прискорювача та збільшення об’єму палива дозволило покращити ракету. В усіх випадках, на відео з запуском ракети 3М22, вона бере крутіший нахил ближче до вертикалі для виходу на більшу висоту.

Виходячи з того, що при польоті на швидкості більше 5 Мах, ракета зустрічає спротив повітря та перенагрівання, летіти над малій висоті або неможливо, або ризиковано, бо закінчитися це може завчасним руйнуванням ракети. Це і пояснює той факт, що ракета летіла по нестандартній траєкторії у рідкіших шарах атмосфери. Окремої уваги заслуговує теплоізоляція, яку знайшли після прильоту ракети:

Нині темпи виробництва ракети типу 3М22 можу варіюватися від 4 до 6 одиниць на місяць. Точність ракети також окреме питання, оскільки через перенагрівання корпусу та огортання плазмою, супутникове коригування ускладнюється або стає неможливим. Цим можна пояснити і приліт такої “високоточної ракети” по тротуару.

Інші проекти

Роблять кроки до створення гіперзвукової зброї й інші країни. Індія активно розробляє BrahMos-II (ГЗКР на основі індійської версії ПКР П-800 Онікс) та HGV-202F (Глайдер). В Ірані є сумнівні Fattah-1(2). Існує і власна програма гіперзвукових ракет в ЄС, про яку ми ще розповімо окремо.

Були своєрідні проекти і в України, але лише у вигляді малюнків та окремих вузлів і агрегатів.

Висновок

Сьогодні ми впевнено можемо розділити гіперзвукову зброю на два типи: глайдери та крилаті ракети. Особливо активно розвивається перший тип, який в цілому вже представлений декількома робочими комплексами. Очевидно, що передові позиції у цьому замають США та КНР, тоді як з РФ ситуація менш очевидна. Надалі гіперзвукові системи лише набиратимуть популярність. Ракети з глайдерами вочевидь мають великий потенціал, оскільки в технологічному аспекті є простішими і не менш ефективними, ніж гіперзвукові крилаті ракети.

Однозначно можемо стверджувати, що гіперзвукова зброя - це зброя, яка здатна розвивати і підтримувати швидкість від 5 Мах в атмосфері або на її межі та маневрувати під час всього польоту, зберігаючи гіперзвукову швидкість. Це визначення є базовим і загальним. Залишається лише питання щодо ефективності крилатих гіперзвукових ракет, у тому випадку, коли ворог має розвинену систему ПРО.

Чи потрібна Україні гіперзвукова зброя? Немає потреби. Масові дешеві дрони, далекобійні крилаті ракети, тисячі реактивних снарядів типу Р624 і звичайні ОТРК можуть покрити усі наші потреби у засобах вогневого ураження. Як можна протидіяти гіперзвуковій зброї? Лише комплексами ПРО або превентивними ударами.