Морська Революція: майбутні пріоритети розбудови флотів держав Чорноморського басейну (Стаття 11)

Морська Революція: майбутні пріоритети розбудови флотів держав Чорноморського басейну (Стаття №11)

Частина 2. Основні задачі, критерії та пріоритети для флоту майбутнього

Зміст:

Підсумки війни на Чорному морі

В першій частині статті були зроблені висновки щодо наслідків збройного протистояння України та РФ в басейні Чорного моря. Пропонуємо їх коротко резюмувати.

1. Доведено неможливість забезпечення гарантованої безпеки флоту в місцях його постійної дислокації.

Балістичні ракети, крилаті дозвукові та надзвукові, а тепер і гіперзвукові ракети, ударні БПЛА та інші засоби утаження створюють перманентну небезпеку прориву будь-якої ППО та ПРО та знищення корабельного складу флоту. Приклади цього можна було вже неодноразово побачити як у минулому, так і у сьогоденні.

Причин для цього існує цілий ряд:

• Складність перехоплення низьковисотних, малопомітних та швидкісних ракет або ракет з балістичною траєкторією.

• Сучасні системи самонаведення засобів ураження роблять можливим здійснювати вибір цілей і завдавати високоточні ураження саме по необхідним об’єктам. Як наслідок, значно збільшується вірогідність ураження цілі, звісно за умови прориву ПРО та ППО.

• Що ж до прориву ППО, то поява ударних БПЛА великого радіусу дії створила можливість її виснаження, використовуючи татику масованого удару. Саме значно нижча вартість таких засобів ураження, у порівнянні з класичними ракетами, дозволяє забезпечити масованість удару та збільшити вірогідність виснаження ППО та, як наслідок, її подальшого прориву.

• Атакуюча сторона завжди має ініціативу. Це створює можливість досягнути фактору раптовості; можливість застосування різних тактичних схем удару, наприклад комбінованого удару різними засобами ураження; обрати більш зручний момент для створення додаткових складностей перехоплення засобів ураження; інше.

• Малі розміри Чорного моря. Як приклад, основна база ВМС України в Одесі знаходиться в межах дії БРК РФ, що розташовані на узбережжі Кримського півострова.

2. Доведено неможливість гарантованого захисту корабельного складу в морі під час виконання задач від масованих атак протикорабельних ракет та інших засобів ураження - БЕКів та БПЛА. Це суттєво звужує коло можливостей флоту, в першу чергу через його виведення за можливі межі застосування БРК.

Причин для цього також існує цілий ряд:

• Характеристики самих ПКР. Навіть традиційні дозвукові протикорабельні крилаті ракети важка ціль для перехоплення. Поява ж ракет виготовлених за технологією STELS, гіперзвукових протикорабельних ракет та іншого озброєння, додаткового збільшує небезпеку для кораблів. За умови появи нових засобів ураження, ефективність більшої кількості корабельних комлпексів ППО малої дальності, які використовуються для самозахисту стає дуже сумнівною (про це пізніше).

  

• Надмалий розмір самого Чорного моря. Він також призводить до того, що значні ділянки Чорного моря перебувають в межі досяжності берегових ПКРК;

  

• Можливість застосування ПКР з авіаційних засобів (літаків тактичної авіації, гвинтокрилів і тепер вже з БПЛА). Саме розмір Чорного моря дозволяє авіації діяти та ефективно застосовувати ПКР в будь-якій його точці.

  

  

• Поява безекіпажних ударних катерів-камікадзе створило нову реальність та новий вид загрзи для корабельного складу флоту. Особливо критичним це є в умовах обмеженого морського простору. Крім того, завдяки доволі компактним габаритам та за умови грамотного тактичного застосування БЕКи є доволі важкими для своєчасного виявлення.

  

• Також важливими є нові перспективи БПЛА щодо ведення боротьби на морі.

  

Основні задачі флоту майбутнього

Головне питання теперішнього та майбутнього – яке ж озброєння може бути ефективним в таких умовах?

Перш ніж відповісти на це питання, звернемо увагу на те, а для чого взагалі потрібен флот, яке його головне завдання.

1. На частку морських перевезень за різними оцінками припадає від 80 до 90% світового обсягу торгівлі. Як наслідок, головним завданням флоту є забезпечення безпеки власних торговельних морських шляхів та паралізація торговельних шляхів противника.

2. Іншим же ключовим завданням флоту є здійснення власних десантних операцій та протидія ворожим.

Всі інші завдання також є важливими, проте суто допоміжними.

Україна повною мірою відчула важливість забезпечення безпеки власних торговельних морських шляхів, коли не мала можливості здійснювати експорт власної сільськогосподарської та промислової продукції морським шляхом у 2022 та 2023 роках. У зв’язку з цим вона була змушена йти на певні домовленості з РФ (хоча й за участі посередника – Туреччини) про дію так званого “зернового коридору”. Проте, навіть після досягнення домовленостей, Росія часто саботувала їх: висувала ультиматуми, намагалася здійснювати огляд та блокування торговельних суден, які прямували до або з України, завдавала ударів по портовій інфраструктурі України.

Основні критерії флоту майбутнього

Таким чином, відповідаючи на питання про майбутнє флоту, необхідно визначити критерії, за якими буде здійснюватися досягнення двох основних завдань флоту. І саме з огляду на ці критерії необхідно здійснювати подальше прогнозування його розвитку.

На наш погляд критерії мають бути наступними:

• Порівняно низька вартість

• Доступність необхідних технологій

• Ефективність у виконанні бойових задач

• Можливість забезпечення безпечного базування та живучості під час виконання бойових завдань

Тобто, майбутній флот має бути оптимальним з точки зору славнозвісного “вартість – ефективність”.

Коротко про кожен з критеріїв.

1. Вартість

Звісно, можна мріяти про великий флот, який складатиметься з есмінців, фрегатів, корветів, підводних човнів і навіть авіаносців. Але ж вартість будівництва хоч і новітнього, але лише фрегата, проєкту FFG(X) становить 1,28 млрд доларів США. І це ще без урахування вартості боєкомплекту, навчання екіпажу, гвинтокрила ПЛО, будівництва берегової інфраструктури, обслуговування та інфляції, яка, як правило, значно збільшує вартість першого та останнього корабля в серії.

А скільки буде коштувати повноцінний флот у складі 2 фрегатів, 4 корветів, 6–8 ракетних катерів, 3 підводних човнів, патрульних кораблів, тральників та інших кораблів забезпечення? Відповідь очевидна – десятки чи навіть сотні мільярдів доларів.

Проте, навіть інвестування цих десятків чи сотень мільярдів доларів у розбудову флоту не є гарантом його майбутньої ефективності у реальних бойових діях.

Перша частина статті на прикладі ЧФ РФ яскраво це демонструє. ЧФ РФ станом на зараз не має вирішального панування над ВМС України. Не має панування над державою, яка практично не мала і досі не має власного флоту.

Тому інвестиції в розбудову власного флоту повинні бути виваженими, концентрованими, точково спрямованими саме на найбільш ефективні напрямки. Особливо критичним це є для України з її скромними фінансовими ресурсами.

2. Доступність необхідних технологій

Важливо, щоб Україна у процесі розбудови флоту намагалася спиратися на вже перевірені та доступні технології і конструкторські рішення.

Що ж до використання власних та іноземних напрацювань, то необхідно тверезо оцінювати власний виробничий та науковий потенціал. Звісно, хотілося б максимально використовувати власні спроможності. Колись Україна мала їх і була однією з лідерів світового кораблебудування, ракетобудування та інших галузей. Але ті часи давно минули: галузі не те що не розвинулися, а лише деградували або й повністю зникли. Багато технологій та компетенцій були втрачені, зникли виробничі потужності та кадри, науковий потенціал. А нові спроможності у більшості згаданих галузей так і не були створені чи відтворені.

Тому не можна видавати бажане за реальне і намагатися опиратися на давно неіснуючі спроможності, оскільки це матиме надзвичайно негативні наслідки.

Яскравим прикладом цього є незавершене будівництво в Україні корветів проекту 58250 “Володимир Великий” та подальше банкрутство Чорноморського суднобудівного заводу.

Критично необхідно ставитися реалістично до власних компетенцій і спиратися на них лише в тому разі, якщо вони дійсно існують у наш час і досі залишаються актуальними.

Звісно, часткова чи навіть повна утрата тих чи інших спроможностей викликає смуток, проте це не є фатальним. Одним з найбільш оптимальних шляхів вирішення цієї проблеми є придбання готових рішень або ліцензій на їх виробництво та поступове опанування технологій на цій базі, створення виробничої та наукової школи.

Цей шлях не є новим чи оригінальним; наприклад, його обрала Туреччина. І за достатнього прикладання ресурсів він більш ніж дієвий.

Проте важливо розуміти, що Україна є доволі бідною та обмеженою у всіх видах ресурсів країною. Україна не зможе виготовляти “все” в адекватній часовій перспективі. Тому важливо застосовувати принцип концентрованого і цільового вкладання коштів у найбільш перспективні галузі, щоб здобути справжні спроможності в них.

3. Ефективність у виконанні бойових задач

З цим пунктом все доволі очевидно. Тактико-технічні параметри озброєння повинні відповідати наявним викликам. Наприклад, протикорабельні ракети повинні мати достатню дальність та можливість долати протиракетну оборону кораблів і влучати в ціль.

Основним маркером невдалості зразка озброєння є саме невідповідність його спроможностей поставленим перед ним задачам. Яскравим прикладом цього для України є використання фактично річкових бронекатерів проєкту 58155 Гюрза-М з бойовим модулем Катран-М в якості повноцінних катерів морської зони.

За інформацією з відкритих джерел, ці катери мають недостатню морехідність, а бойові модулі – значні недоліки та обмеження щодо використання, тому їх реальна бойова ефективність є низькою.

4. Живучість та можливість безпечного базування.

Корабельний склад флоту повинен бути стійким до протистояння з противником який переважає в кількості засобів протикорабельного ураження та може постійно завдавати ударів по місцях дислокації флоту. При цьому не ховатися в більш безпечних місцях, як зараз це робить ЧФ РФ в Новоросійську, а виконувати завдання флоту.

Майбутні пріоритети розбудови флоту

З огляду на вищевказане акцентуємо увагу на наступні пріоритети розбудови флотів Чорноморського басейну, в першу чергу України:

Забезпечення засобами ураження:

1. Протикорабельні ракети залишаються “головним калібром” флоту. Придбання сучасних зразків протикорабельних ракет, отримання ліцензій на їх виробництво (або окремих критичних компонентів) та розвиток вітчизняної програми ПКР “Нептун” є пріоритетом найвищого рівня.

2. Найліпшими платформами для використання протикорабельних ракет є авіаційні комплекси – літаки тактичної авіації або БПЛА. Для оборони від десатних операцій та постійного чергування необхідні берегові ПКРК.

3. Доцільним є подальший розвиток БЕКів шляхом покращення ТТХ та поступове їх перетворення в носії інших засобів ураження (зенітних ракет, морських мін, торпед чи ракети інших типів).

4. Морські міни - один з найбільш недооцінених видів зброї у російсько-українській війні. Придбання сучасних зразків та отримання ліцензій на їх виробництво повинно стати одним з пріоритетів розбудови флоту. Крім того, надзвичайно важливим є створення спроможностей для непомітного віддаленого мінування ворожих акваторій.

Забезпечення засобами розвідки та цілевказання:

5. Безумовно існує необхідність закупівлі або отримання літаків, гвинтокрилів та БПЛА ДРЛВ для висвітлення надводної, повітряної обстановки та забезпечення цілевказання для ПКР. Національна програма з інтеграції РЛС на існуючи БПЛА чи аеростат повинна мати високий пріоритет.

Забезпечення засобами захисту:

6. Як ми вже зазначали, забезпечити гарантовану безпеку флоту в місцях постійної та тимчасової дислокації фактично неможливо. Проте абсолютно необхідним є захист цивільної портової інфраструктури, що забезпечує міжнародну торгівлю. Це є одним з ключових завдань ВМС. Крім того, навіть якщо розбудовувати “москітний” флот, основним гарантом живучості якого є маневреність та непомітність, не варто повністю забувати про хоча б часткове прикриття місць базування.

7. Здійснення задач протичовнової оборони (які зараз взагалі не виконуються через відсутність необхідного обладнання) необхідно покласти на гвинтокрили, БПЛА та універсальні катери.

8. Величезна кількість морських мін, що встановлена в акваторії Чорного моря є і ще дуже довго буде однією з ключових проблем для цивільного судноплавства. Тому створення спроможностей для траління мін є одним з пріоритетів.

Забезпечення ВМСУ корабельним складом:

9. Малі підводні човни – майбутня головна ударна сила корабельного складу флотів Чорноморського басейну.

10. Найбільш розповсюдженим класом надводних кораблів повинні бути малі універсальні катери, пристосовані для виконання більшості завдань флоту. Великі кораблі основних діючих класів, хоча і зберігають гарні тактичні можливості для виконання поставлених перед флотом завдань, але надто коштовні та мають менші шанси на виживання. Тому отримання таких кораблів та їх утримання є другорядним пріоритетом. Як наслідок, виникає питання про те, що ж робити з корветами типу “Ada” (“Гетьман Іван Мазепа”, “Гетьман Іван Виговський”) та яке їх місце у майбутніх ВМСУ.

У наступних статтях поговоримо детальніше про вищевказане.