Я сиділа на лавочці з парку, чекаючи, поки мій чай охолодиться. В таку прекрасну погоду багато хто вийшов погуляти і я була не винятком. Біля мене сиділа подруга, розказуючи про кохання свого життя, хоч я розуміла, що пройде час, і це все припиниться. Я справді намагалася її слухати, але мої думки літали десь далеко. Я спостерігала за дітьми, які гралися біля кінотеатру на відкритому небі. Мої думки насправді були в таборі. Ментально я вже живу літом, де немає набридливого навчання та є друзі. Ця тепла погода ще більше заставляє мене відчувати, що скоро вже червень і це все закінчиться. А там ще рік і свобода. Позаду нас я почула тихі звуки гітари. Спочатку я подумала, що хтось увімкнув музику, але потім зрозуміла, що ці ноти занадто живі. Я поглянула назад. Два незнайомі мені чоловіка грали на гітарі(хоч спочатку лиця їхні здалися мені знайомими). Мені вистачило лише пару нот, щоби піти в спогади з головою. Я обожнюю гітару. Вона дарує мені спокій, свободу, яку я відчувала тільки у таборі. У голові відразу заграли пісні, які ми там співали, а навколо була та сама атмосфера. — Н.О.Р, ти чого? — Гітара...
Я прислухалася до музики, яка тихо лунала позаду моєї спини, усміхаючись. Здавалося, ще б трохи і я заплакала. Скоро літо і моя казка повториться знову
Н.О.Р
