Знову табір. Цього року він такий незвичайний… Нові відчуття, нові друзі, нові знання. Але і знищене дещо.
Цю місцину я знаю вже декілька років. Ще в дитинстві приїжджала сюди з мамою. Тоді біля лісу, де ми відпочивали, було велике поле соняшників. Я з мамою там фотографувалися. Все ще пам'ятаю той день. А через десять років я знову туди поїхала.
Поля з соняшниками не було. Засохла, випалена земля там була. Це знищили люди. Краса, яка лише залишиться спогадом.
Н.О.Р
Ні, це не про апокаліпсис. Н.О.Р згадала про свій акаунт просто
Про людей з вадами слуху та як їм допомогти
Книжка, яку я прочитала першою після початку повномасштабного вторгнення. Мабуть, це і був один з факторів, через який я детально запам’ятала сюжет. Ще досі пам’ятаю кожний день першого місяця вторгнення.
Що ж це не буде звичайний випуск з рекомендаціями нових дописів на різні теми.
Роздуми про свободу, яка приходить разом із рішенням перестати жити для когось іншого. Це історія про те, як відпустити, щоб нарешті знайти себе та відчути справжній спокій.
Що ж це не буде звичайний випуск з рекомендаціями нових дописів на різні теми.
Роздуми про свободу, яка приходить разом із рішенням перестати жити для когось іншого. Це історія про те, як відпустити, щоб нарешті знайти себе та відчути справжній спокій.
