Друкарня від WE.UA

Сонька Золота Ручка

Софія Блювштейн або Софія Золота Ручка-відома одесистка, цариця всі грабіжників про неї написано багато книжок та знято не менше фільмів.  

Спочатку вона крала у постояльців готелів, Сонька називала цей вид грабіжок “Guten Morgen”  

Вона перевзувалася у взуття з пушком, відкривала двері, заходила у номер та забирала цінні речі, якщо її помічали вона починала роздягатися, та говорила що вона іноземка та переплутала номери та йшла.   

Правдивої інформації про Софію немає, так як всю інформацію взято з записів поліції, а вона часто говорила не правду їм. Сонька була неймовірно гарною акторкою, тому її крадіжки були як вистава у театрі, проте її крадіжки були б невдалими якби вона добре їх не обдумувала, вона була розумною дівчиною, знала 6 мов, чудово грала на фортепіано, мала гарний голос, знала світські манери та мала гарний смак, вона використовувала ці  навики у крадіжках. 

Призвісько “Сонька золота ручка” за словами самої Соньки, пішло від її вчительки музики, вона часто говорила “Дівчинко у тебе золоті ручки”, вона пишалася своїми “золотими ручками”. 

Для крадіжок у ювелірних магазинах вона пошила спеціальну сукню в якій могло поміститися кілограми награбованого, також вона брала мавпачку, яка ковтала прикраси, деяке цінне коміння вона ховала під нігтями, інколи вона приходила з акторами, акторів затримували, але Соньку не могли. 

Проте у 1885 році удача відвернулася від Соньки, вона була засуджена до 3 років каторжних робіт та 50-ти ударів батогом, 30 червня 1886 року Сонька втекла, через 4 місяці її знову засудили, у 1890 році до неї приїхав на острів Сахалін, Чехов, він залишив її опис у своїй книзі “Острів Сахалін” “ це маленька, худа, вже сива жінка, з пом’ятив стареньким обличчям. На рукав у неї кайдани: на нарах одна лише шубка із сірої овчини, яка служить їй і теплим одягом, і ліжком. Вона ходить по своїй камері з місця на місце, і здається, що вона весь час нюхає повітря, як миша в мишоловці, і вираз обличча її мишачий. Дивлячись на неї, не віриться, що ще нещодавно вона була красива настільки що зачаровувала всіх тюремнеків”  

Версій про смерть Софії багато, за одими даними вона померла від хвороби у 1902 році та була похована на Сахаліні, за іншими вона померла у 1920 році на Москві, де жила після каторги у своїх дочок, в Одесі говорили, що вона повернулася під вигаданим ім’ям в Одесу  та померла у 1947 році  

Раджу подивитися це відео про Соньку Золоту Ручку

https://youtu.be/3lZWqJP__Zg?si=RZ_vBGx-xTENZq9t

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
anny
anny@anny

1Довгочити
1Підписники
На Друкарні з 19 березня

Це також може зацікавити:

  • Жага до признання

    З самого дитинства намагався бути гордістю для батьків. Завжди вкладався на повну у спорті, хоча і ненавидів спорт. Отримав багато травм які і зараз мені заважають нормально рухатись і вислуховую яким слабким став. Тому висновок займайтеся тим що вам подобається і не нашкодить

    Теми цього довгочиту:

    Історія З Життя
  • «Я — мати. І я не можу мовчати»

    Я — звичайна жінка. Я мати. Я люблю своїх дітей, люблю життя, люблю свою землю — Україну, і всією душею вірю, що людство створене не для ненависті, а для любові. Але в ці тривожні часи я не можу мовчати, коли бачу, як у світі розгортається щось страшне.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Закулісне життя Леді Звук: Маршрутка гумору

    Розмови з мамою даються важко. Особливо, якщо ти займаєшся бог-його-знає чим, але гроші не просиш і вже добре. Так я і дізналася, що мама розказує людям, що я працюю в кабаре.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Жага до признання

    З самого дитинства намагався бути гордістю для батьків. Завжди вкладався на повну у спорті, хоча і ненавидів спорт. Отримав багато травм які і зараз мені заважають нормально рухатись і вислуховую яким слабким став. Тому висновок займайтеся тим що вам подобається і не нашкодить

    Теми цього довгочиту:

    Історія З Життя
  • «Я — мати. І я не можу мовчати»

    Я — звичайна жінка. Я мати. Я люблю своїх дітей, люблю життя, люблю свою землю — Україну, і всією душею вірю, що людство створене не для ненависті, а для любові. Але в ці тривожні часи я не можу мовчати, коли бачу, як у світі розгортається щось страшне.

    Теми цього довгочиту:

    Життя
  • Закулісне життя Леді Звук: Маршрутка гумору

    Розмови з мамою даються важко. Особливо, якщо ти займаєшся бог-його-знає чим, але гроші не просиш і вже добре. Так я і дізналася, що мама розказує людям, що я працюю в кабаре.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво