Загалом цю публікацію я хотів зробити раніше, але життя бентежне тому буде як буде. Так навіть краще вийшло.
Тож в чому саме суть гри в цифри. От днями я опублікував витримки з аналізу RUSI стосовно виробничих потужностей росіян і ви навіть могли прочитати повну версію перекладу від пана Мортіса.
Звісно було багато негативних реакцій на озвучені цифри, проте для мене ті цифри навпаки виявилися набагато цікавішими аніж здається на перший погляд.
Проте перед тим як розпочнемо це все ми повинні прийняти декілька правил:
1. Я не військовий, я себе навіть аналітиком з натяжкою вважаю, тому мої слова не можна трактувати як позицію, моя ціль надати сухі цифри.
2. Усі оголошенні дані є відкриті, які озвучувалися офіційно або надавалися у межах якихось аналітичних робіт. Спробуймо ігнорувати будь-які здогадки або інсайди, “раскладкі” та “нашепталі”.
3. Усі розрахунки проводяться у вакуумі, без урахування можливих військово-політичних змін, адже якщо ми усі будемо говорити, "шо от Трамп переможе в 2024 і всьо буде договорняк" - тоді ніякого сенсу для цієї публікації не буде, а мені так не цікаво.
Отже, почнемо. Згідно з даними RUSI росіяни станом на 2024 рік виробляють 1,325 мільйона 152-мм та 800,000 122-мм снарядів, до цього додається 517,000 реактивних снарядів для різних РСЗВ. Загалом російський запас снарядів залишиться на рівні 4 мільйонів од. з урахуванням усіх можливих постачальників (КНДР, Білорусь, Іран, Сирія). Скоріш за все ми можемо стверджувати, що це 4 мільйони артилерійських снарядів УСІХ типів, нагадаю, що артилерійським снарядом є все, що більше 20-мм, проте тут поставимо межу у 100-мм.
Тепер звернемося до підрахувань RUSI та різних аналітиків за 2022 і 2023 рік. Росіяни за 2022 рік використали 12 мільйонів снарядів, а за 2023 від 5,8 до 8 мільйонів (скоріш за все 8, оскільки оцінка 5.8 була надана у жовтні 2023 року). Як вам зменшення кількості пострілів з 12 до 4 мільйонів на рік?
Окрім того, RUSI вважають, що росіяни намагаються виробити якомога більше реактивних снарядів для компенсації браку стволів для артилерії. Тобто росіяни готуються до сценаріїв у яких, в них буде існувати брак стволів. Але в мене виникає питання, а що буде з рештою стволів? Кількість снарядів, яка буде проходити через меншу кількість стволів, лише призведе до ще швидшого їх зносу. Очевидно, що тут потрібно шукати допомогу з боку партнерів, особливо Китаю, який зможе надати станки для виготовлення стволів у великих масштабах. І навіть у такому випадку у росіян виникає брак снарядів для використання вогневого валу, як вони це звикли робити, все більше потрібно буде знаходити якісь рішення (як от УМПК).
Тобто, росіяни ще більше віддаляються від своїх потреб у снарядах.
Резонним питанням, яким ми любимо задаватися стане: "А шо в нас, а шо наші партнери?". І це найкумедніше. До кінця року ЄС вироблятиме 1.7 млн снарядів на рік. І ЦЕ ТІЛЬКИ 155-мм. Тобто, одна лише Європа буде виготовляти 155-мм снарядів більше, аніж росія 152-мм. Ви скажете, що у росії є ще КНДР, Сирія, Іран, Білорусь. Я скажу, а в нас є США, Австралія і купа країн які бажають продати свої снаряди через треті особи (привіт Індія та Пакистан).
«24 січня ми мали виробничу потужність один мільйон снарядів на рік. До кінця року ми матимемо виробничу потужність 1,7 млн снарядів на рік, а до 2025 року маємо вийти на 2,5 млн снарядів на рік. Виробничі потужності можна порівняти з російськими», - Тьєррі Бретон, комісар ЄС з питань внутрішнього ринку.
Справедливо, буде зазначити, що Європа вже обіцяла виробити мільйон снарядів для України й що ці офіційні заяви нічого не варті. Але вибачте, оцінка виробництва росіян робиться так само на основі заяв керівництва росіян. Окрім того, існує купа інших калібрів, про виробництво котрих зазвичай не повідомляють Європейські країни, але воно є і ми це регулярно бачимо на прикладі моїх улюблених болгарських снарядів.
Додатковим доказом того, що відбулися зміни у темпі виробництва снарядів виникли вчора. СПЖ "Водограй" опублікував цікавий допис, у якому ми бачимо, що якість вибухівки стала іншою, більш "мобілізаційною". Тобто до європейців нарешті дійшло, що треба виготовляти не ті снаряди, які можна буде зберігати десятиріччя, а ті які потрібні одразу на фронт. А отже виробництво таких снарядів дешевше і швидше. Це не вирішує інших проблем з порохами чи підривниками до снарядів, але демонструє зміну у поведінці.
5 березні Жозеп Борель озвучив потреби України у снарядах, а саме 2.5 мільйони 155-мм снарядів на рік. Очевидно, що не всі потужності західних партнерів підуть на підтримку України. Але ви розумієте, що з кожним роком, ми стаємо все ближче і ближче до задовільнення потреб української армії? У росіян навпаки ситуація відрізняється і вони не можуть з повітря знайти стільки снарядів, скільки їм потрібно, щоб знову відстрілювати по 8 млн од. на рік.
Ще раз для розуміння. Ми збільшуємо свій потенціал, а росіяни не здатні цього зробити без купи часу і мільярдів коштів. В якийсь момент крива наших можливостей і можливостей росіян доторкнуться одне одної й хто знає, як це відобразиться на фронті, якщо взагалі ми доживемо до того дня, щоб воно відобразилося.
Зі снарядами розібралися, тепер переходимо до ББМ. 460 БМП-3 на рік, це добре чи погано? Звичайно, що погано, адже так чи інакше це покращує бойові спроможності російської армії. Це об’єктивно більше БМП, аніж ми отримуємо від наших партнерів. Але чи вирішує це проблеми? Ні.
На диво росіяни при усіх кількісних масштабах запасів техніки, що зберігається на базах, має надзвичайні проблеми, що з механізацією армії, що з її моторизацією. Саме тому ми бачимо штурми, де Т-62 виконує роль ерзац-БТРа, штурми під Вугледаром на мотоциклах, штурми на багі та іншому транспорті, який не призначений для цього. У тилу все більше техніки, наприклад БРДМ-2М, які також якимось дивом з’явилися у штурмі (поки поодинокий випадок, тому не будемо акцентувати на цьому увагу), почалася реактивація МТ-ЛБу які початково створювалися як інженерні машини. Разом із тим з’явився підрахунок HighMarsed та CovertCabal, який нам демонструє, що Т-80Б/БВ так само закінчуються на базах.
І мова не про те, що от завтра техніка в росіян закінчиться. Ні, щобільше, я певен, що в росіян буде техніка й у 2026 році, і у 2027, її надто багато було на озброєнні. Питання лише у тому, чи спустяться вони до нашого рівня дефіциту техніки? Чи навіть не так, чи не опустилися вони вже до цього рівня? Бо як не крути, але штурми на Хамві, та штурми на мотоциклах це різні вагові категорії, тим паче, що ми весь час потерпали від браку техніки, а от у росіян навпаки, кількість техніки було вдосталь. Загалом, дуже дивна картина складається, коли у росіян об’єктивно застарілу техніку прикриває відносно сучасна авіація і тут вже потрібні зміни у поведінці наших партнерів, щоб вплинути на це. Окрім того, росіяни спрямовують усі свої дії для максимальної оптимізації відновлення втрат, так, наприклад на думку Якуба (OSINT-аналітик, що наразі веде Oryx), відновлення БМП-2 є одним із пріоритетів росіян і для цього використовуються усі можливі ресурси, у тому ж числі і канібалізація БМП-1. Наприклад 163 БТРз, відновлює БМП-2, вже після того, як вони були підбиті на полі бою. Відновлення БМД вирішили покинути та тепер звернули увагу на реактивацію БТР-70.
Окей, а що щодо ракет? Ну, тут загалом нічого сказати. Тут я вам копіуму не дам, будемо лише сподіватися на підземні заводи УОПу, які виробляють «Сапсан», «Нептун» на 500 км, та ще щось реактивне. На жаль, картина у цьому плані для нас не найприємніша. З іншого боку, кількість дронів з нашого боку просто вражаюча і вражає цілі. Тож чекаємо на подальший розвиток ударної компоненти України.
Звичайно у нас існує безліч проблем абсолютно різного характеру, про які ми так любимо усі говорити. Але ж давайте заради об’єктивності і справедливості не забувати, з чим ми починали 2022 рік і що ми маємо наразі. Хоча б для підтримки морального духу, бо сказати як все погано будь-який може, а от виділити якийсь позитив, ми якось не хо. А дарма. Адже згадайте з чим ми починали 2022 рік, і з чим продовжуємо боротися у 2024 році.
