Harop - найвідоміший БПЛА камікадзе сучасності (Стаття №2)

Зміст статті:

Вступ

Вторгнення РФ в Україну підкреслило важливість безпілотних літальних апаратів у сучасних конвенціональних конфліктах. Недорогі у виробництві і прості в обслуговуванні, безпілотники є ефективним інструментом для ведення розвідки. Що ще важливіше, використання БПЛА в бою зменшує ризик для військовослужбовців. Особливий підтип безпілотників - "баражуючі боєприпаси", що посів центральне місце в нещодавніх конфліктах. Це високоточна зброя, яку часто називають "дронами-камікадзе" і яка може баражувати над визначеною зоною, шукаючи ціль для атаки. 

Концепція дронів-камікадзе з'явилася багато десятиліть тому,  і з того часу ізраїльська компанія Israel Aerospace Industries (IAI) була в авангарді розробників цієї зброї. Фактично, безпілотний літальний апарат Harop - один із найбільш досконалих дронів-камікадзе у своєму класі.

Історія появи ізраїльських безпілотників

Використання безпілотників для знищення ворожої мережі протиповітряної оборони - це те, у чому Ізраїль добре розбирається, оскільки він застосовує їх саме з цією метою із часів війни Судного дня 1973 року.

Під час конфлікту ізраїльські ВПС використовували безпілотники Firebee і Chukar, надані США, щоб відволікати, збивати з пантелику й активувати ворожі радари у той момент, коли це необхідно - так само, як це робили США у В'єтнамі. Ця тактика допомогла значно зменшити втрати ізраїльських бойових літаків.

Після війни ізраїльський уряд був сповнений рішучості краще захистити своїх пілотів від сирійської і єгипетської протиповітряної оборони. На цьому етапі Ізраїль став піонером у використанні дистанційно пілотованих літальних апаратів, які згодом отримали назву безпілотних літальних апаратів. Група інженерів з IAI на чолі з французьким євреєм іммігрантом єгипетського походження на ім'я Девід Харарі очолила зусилля країни з розробки безпілотників. 

Після війни Судного дня Ізраїль почав виробляти власні прості БПЛА, більшість з яких мали таку ж конфігурацію з двома хвостовими балками, як і багато сучасних (і набагато більших) безпілотних літальних апаратів, що використовуються сьогодні в ЦАХАЛі. До 1980 року команда передала ВПС Ізраїлю чотири безпілотники Scout.

Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років зростаюча армада безпілотних літальних апаратів ВПС виконувала польоти над Ліваном, розвідуючи сирійські батареї протиповітряної оборони і військові об'єкти. Деякі з них були збиті системою ППО, яку Сирія розгорнула в регіоні. Але це не мало великого значення, оскільки безпілотники були розроблені для здійснення ризикованих і навіть односторонніх місій.

Операція Mole Cricket 19

Наступним важливим етапом для БПЛА стала ізраїльська операція  Mole Cricket 19, що довела їх незамінність у сучасних конфліктах.

У другій половині дня 9 червня 1982 року безпілотники заполонили повітряний простір Лівану, виконуючи роль приманки, що змусила сирійське ППО увімкнути свої радіолокаційні станції. Це дозволяло ізраїльським винищувачам запускати протирадіолокаційні ракети й завдавати ударів по радарах і/або зенітно-ракетних комплексах з РЛС, при цьому не наражаючи дорогоцінні борти та пілотів на критичну небезпеку.

У цій високотехнологічній і новаторській операції використовувалися безпілотники Scout і Mastiff. Це був перший випадок, коли західна техніка повністю знищила радянську інтегровану мережу протиповітряної оборони, спроектовану й оснащену за радянським зразком. Без радарів ЗРК були не функціональними і вразливими до атак. Крім того, сирійські пілоти винищувачів, навчені за радянською доктриною, яка орієнтувалася на вказівки наземних командних пунктів та РЛС, були, по суті, сліпими. Вибіркове глушіння ЦАХАЛом радіочастот сирійських ВПС робило їх ще більш вразливими.

Ізраїльські безпілотні літальні апарати вели розвідку навіть над сирійськими аеродромами, щоб спостерігати, як МіГи піднімаються в небо. Ця інформація негайно передавалася літакам дального радіолокаційного виявлення E-2C Hawkeyes, що одночасно грали роль командних пунктів, які спрямовували ізраїльські винищувачі на знищення ворожих літаків, що з'являлися в небі.

Це була кривава бійня і найсучасніша технологічна бойова операція, яку побачив увесь світ. Лише за перший день операції було знищено 17 з 19 зенітно-ракетних комплексів у долині Бекаа й навколо неї, а 29 сирійських тактичних літаків було збито в небі.

Уроки, винесені із цього конфлікту, також значною мірою вплинули на майбутні американські бойові повітряні операції. Але перш за все він довів неймовірну корисність безпілотників - не лише для збору розвідданих і режимі реального часу, а і для допомоги в знешкодженні інтегрованих систем протиповітряної оборони. 

Враховуючи цей успіх, ізраїльські виробники зброї почали розробляти зброю з ідеєю повністю ліквідувати концепцію "мисливець - вбивця - ланцюжок вбивств". Іншими словами, замість того, щоби безпілотні літальні апарати провокували ворожі радари, а потім передавали своє місцезнаходження командуванню і пункту управління, які потім направляли винищувачі для ураження радарів дорогими протирадіолокаційними ракетами та іншими високоточними керованими боєприпасами, нехай безпілотник робить усе це автономно.

ARD-10 - перший баражуючий боєприпас, або африканський прототип IAI Harpy

У іншій частині Земної Кулі в рамках війни за незалежність Намібії (та ряді інших конфліктів) ВПС ПАР зустрілися з аналогічною проблемою - радянськими системами ППО, що перешкоджали їх роботі. Для вирішення цієї проблеми у ПАР теж вирішили використовувати БПЛА, що могли б боротися з ЗРК. В рамках цієї програми був створений БПЛА Kentron ARD-10.

Прототип протирадіолокаційного безпілотника ARD-10 від компанії Kentron вперше був показаний на виставці DEXSA 1992 року. БПЛА протестували, він виграв тендер та був готовий до серійного виробництва, ВПС ПАР обрали безпілотник Kentron ARD-10 як основу своєї майбутньої системи прорадіолокаційної зброї. Проте, контракти були скасовані, оскільки військові конфлікти ззовні закінчилася і у ПАР почався період внутрішньої політичної нестабільності.

БПЛА був оснащений пасивною радіолокаційною ГСН, яка працювала в діапазоні частот 2,12 ГГц.  Дельтоподібне крило оснащене сервоприводами, що дозволяють безпілотнику виконувати плоскі розвороти і уникати складних маневрів.

ТТХ БПЛА Kentron ARD-10

IAI Harpy - перший ізраїльський баражуючий боєприпас

У 90-тих в Ізраїлі все ж вирішили реалізувати свій задум, що з’явився в них після операції в Лівані. Доволі імовірно, що ізраїльтяни вивчали аналогічний досвід своїх колег з ПАР, оскільки ці дві держави й раніше мали доволі тісну співпрацю у військовій сфері.

В результаті було створено БПЛА IAI Harpy. Harpy був відносно малим, з розмахом крил трохи більше двох метрів і двигуном внутрішнього згорання потужністю 38 к.с. Але невеликі розміри цього маленького літаючого безпілотника компенсувалися його потужністю, адже він мав 32-кілограмову осколково-фугасну боєголовку. На носі безпілотника знаходилась його найважливіша частина обладнання - пасивна радіолокаційна головка самонаведення, здатна виявляти й наводитись на певні радіочастоти.

Ідея полягала в тому, що одна вантажівка могла перевозити й запускати десятки "Гарпій", які виконували роль приманки, летячи до заздалегідь визначеної зони, де вони чекали б на вмикання ворожих радарів. Якщо це станеться, "Гарпія" полетить прямо на радар, підірвавши себе по досягненню цілі і знищивши радіолокаційну систему разом із собою.

Це була геніальна й економічно ефективна система озброєнь, що мала експортний успіх: Індія, Туреччина, Китай, Чилі й Південна Корея купували ці БПЛА у великих кількостях.

ТТХ БПЛА IAI Harpy

IAI Harop - подальший розвиток баражуючих боєприпасів

Наприкінці 1990-х років Ізраїль почав працювати над наступником "Гарпії". Це був би більший за розмірами зразок, який можна було б використовувати для ураження різних типів цілей, у тому числі радарів, ведення радіоелектронної і оптичної розвідки та атаки інших наземних цілей (скажімо, транспортних засобів чи бронетехніки). 

Harop - невеликий, маневрений, відносно недорогий і абсолютно смертоносний. Насамперед, це система придушення протиповітряної оборони противника, що використовується для нейтралізації РЛС противника.

Мініатюрний дрон не несе жодних боєприпасів; йому це не потрібно, тому що він і є боєприпасом. 16-кілограмовий заряд вибухівки є частиною самого " Harop", і якщо він виявить ворожий радар або іншу ціль поблизу, він починає пікірувати на неї, підриваючи при цьому себе й ціль.

Harop зі складними крилами можна запускати з пускової, встановленої на вантажівці чи кораблі, або налаштувати для запуску з повітря. У повітрі він може керуватися людиною або виконувати свою місію повністю автономно. У будь-якому випадку, він може застосувати свою систему камер для відстеження і ураження рухомих цілей, або пасивну радіолокаційну головку для самостійного виявлення і ураження ворожих радіолокаційних станцій. Він навіть може бути оснащений для обох місій одночасно, так що якщо радар вимкнеться після того, як його виявить головка самонаведення, то БПЛА зможе долетіти до місця знаходження РЛС і використати електрооптичне наведення, щоб знайти і уразити ціль.

Величезна різниця між "Харопом" і "Гарпією" полягає в дальності польоту та часі перебування в повітрі: сучасний Harop має приблизно вдвічі більшу дальність польоту, ніж його простіший попередник, або близько 1000 км чи шість годин. Окрім того, Harop може самостійно повертатися додому і приземлятися, якщо в нього закінчується паливо.

По суті, Harop - має радіолокаційну сигнатуру маленького птаха і практично не має інфрачервоної сигнатури та є відносно недорогим рішенням для виконання багатьох місій у невеликому, транспортабельному і, за бажанням, багаторазовому пусковому контейнері. 

З точки зору саме що придушення ворожої ППО, можна також уявити, що рій "Харопів", котрий знаходиться в районі дії ворожої ППО, просто не дасть операторам ворожих їх радарів увімкнути, через загрозу знищення дорогих складових систем ППО ударами БПЛА. Таким чином Harop виконує свою місію, навіть не "знищуючись" у процесі.

Harop, як і його попередник, уже є успішним експортним проектом, оскільки його вже придбали Індія та Азербайджан.

ТТХ БПЛА IAI Harop

Бойове застосування БПЛА IAI Harop в Нагірному Карабасі

Вперше ці БПЛА практично застосували в Нагірному Карабасі.

Тоді азербайджанські дрони Harop вперше потрапили на перші сторінки ЗМІ навесні 2016 році, коли Азербайджан використав їх під час зіткнень у Нагірному Карабаху. Тоді один Harop влучив в автобус із вірменськими військовими, при цьому 7 з них загинули.

Цього ж дня було здійснено другу атаку, але ніхто не постраждав, дрон звалився на землю за кілька десятків метрів від цілі.

Восени 2020 року азербайджан розпочав великомасштабну наступальну операцію проти карабаських сепаратистів. У цих боях БПЛА камікадзе активно використовувалися проти всіх типів цілей.

Їм приписується знищення трьох ЗРК Тор, кількох комплексів С-300 на території Вірменії та ряду інших цілей. У мережу викладено десятки відео, де баражуючі боєприпаси застосовується по силах ППО, РСЗВ, артилерії, бронетехніці й навіть скупченнях піхоти.

Mini Harop та Mini Harpy - баражуючі боєприпаси наступного покоління

Досвід використання БПЛА камікадзе в реальних бойових діях продемонстрував необхідність меньших, дешевших і значно більш чисельних баражуючих боєприпасів. У результаті цього компанія IAI створила два новітніх БПЛА-камікадзе: IAI Mini Harpy та IAI Mini Harop.

ТТХ БПЛА IAI Mini Harpy

ТТХ БПЛА IAI Mini Harop

Висновок

У висновку важливо зазначити, що все вказує на велике майбутнє безпілотників камікадзе, котрі стануть абсолютним стандартом, а не винятком. Що дійсно захоплює,  або ж жахає, залежно від того, як на це подивитися - так це те, на що може бути здатний Harop, якщо велика їх кількість буде об'єднана в мережу, як рій. Працюючи разом, вони могли б спричинити хаос в інтегрованій системі протиповітряної оборони противника та створити безліч інших проблем для будь-якого противника.