Якщо вірити New Yorker, у ліжку IKEA було зачато кожного десятого мешканця Європи. А каталоги шведського меблевого концерну сьогодні випускаються більшим тиражем, ніж Біблія. Успіх компанії спочатку в обраному сегменті - меблі за доступними цінами - цілком зрозумілий. Величезну роль тут відіграло ноу-хау: столи, ліжка, шафи та навіть стільці клієнти купують розібраними на частини, а потім самостійно збирають уже вдома. Такий принцип дозволяє, по-перше, суттєво спростити логістику (а це, певна річ, позначається на цінах), а по-друге, і це головне — допомагає покупцеві залучитися до процесу. З'явився навіть спеціальний термін - «ефект IKEA»: схильність середньостатистичної людини більше дорожити тим, що вона створила своїми руками. Повірте, друзі, ця історія вас точне здивує, адже людина, про яку зараз піде мова гідна вашої уваги.
Посилання на мій подкаст історій компаній - “Шалені Голови”, де ви можете слухати аудіо-версію статті на платформах - Apple Podcast, Spotify, Google Podcast
Історія IKEA – з чого все починалося
Історія компанії має Шведське коріння, засновником вважається шведський підприємець Інґвар Кампрад. Народився він 30 березня 1926 року і майже все своє життя він провів на фермі. У Кампрада німецьке коріння, у 1896 році його бабуся Франциска з 30-ти літнім чоловіком Акімом Ердманом Кампрадом приїхали в Швецію і там він з-за допомогою поштового переводу придбав лісове господарство, щоб за прикладом свого батька зробити бізнес на лісозаготівлі. Але ділянка потребувала великий додаткових капіталовкладень. Саме тому йому довелось перекваліфікуватись у фермери, щоб прогодувати молоду сім'ю. Та швидко чоловік самостійно пішов з життя, через кредитну заборгованість і Франциска самостійно була змушена піднімати господарство. Дивовижно, але вона не тільки змогла підняти ферму з колін, а й виховати дітей. І саме бабуся стала для Інґвара прикладом з її енергією, життєвим оптимізмом та палкою пристрастю до роботи. Батько Інґвара не хотів вести життя фермера і коли йому стукнуло 25 років, Франциска наказал йому стати керівником сімейних земель. Тоді батько вирішив жити окремо і переїхав на ферму подаровану тестьом, але все одно їздив на велосипеді 20 км на керувати маминою фермою.
Інґвар народився у маленькому шведському місті Ельмхульт у 1926 році. Ще у дитинстві стався випадок, який назавжди змінив його життя. Одного разу разом зі своїм батьком він прийшов у невелику крамницю і там він почув, як батько торгується з продавцем з приводу сірників, що цінник на товар не виправдано завищений і, що в місті вони коштують дешевше. Продавець відповів, якщо їм не подобається, то хай їдуть в місто і купують їх там. Повернувшись додому він зацікавився цим і запропонував батьку закупити партію сірників та продавати їх дешевше навіть ніж в місті. Враховуючи той факт, що в холодній Швеції сірники були необхідністю для кожної сім'ї, то вони були швидко розпродані Кампрадом у власному селищі, що пропонував він сусідам. Згодом вже всі почали приходити до хлопця додому саме за сірниками і він почав отримувати неабиякий дохід, як для школяра.
Час йшов, а Інґвар продовжував свою торгівлю і поступово до сірників додались нові товари, а саме ручки, олівці, гаманці і навіть багети для для картин. Всі товари знаходились в його кімнаті, а місце для збуту був сімейний будинок. Варто сказати, що підприємницька жилка хлопця з кожним роком ставала все міцніше, а цілі та бажання все більше набували матеріального характеру. Так, наприклад, усі отримані від батьків чи родичів гроші він не витрачав на солодощі чи іграшки, а просто накопичував гроші. За час навчання Інґвар перепробував багато занять, від торгівлі рибою до продажу різдвяних листівок. Це й стало справжньою школою. Бізнесу він не навчався, книг із цієї теми не читав. Але те, що ми знаємо сьогодні – компанія IKEA з'явилася завдяки особистому досвіду та уважності засновника.
Компанія була започаткована лише для того, щоб не зіпсувати відносини з постачальником, який вимагав «офіційності» у бізнесі. Через відсутність грошей та молодого віку 17-річний Інгвар не зміг зареєструвати свою компанію. Для здійснення був залучений батько Інґвара, на якого і була зареєстрована фірма. Назва компанії IKEA походить від кількох слів. Перші дві літери – це ініціали самого Кампрада, третя літера означає назву містечка, в якому він народився, а четверта - від ближнього містечка.
В той час відкривати свою справу була не зовсім гарною ідеєю, бо по всьому світу йшла війна, але Швецію вона не сильно заділа. У 1943 році молодий хлопець, завдячуючи зв'язкам сусідів та знайомих, знаходить постачальників товарів першої необхідності. У 1947 році, через п'ять років після відкриття першого магазину ІКЕА, в якому в той час продавалися лише дрібні товари для дому. Але для великих об'ємів йому потрібно було розширяти кордони збуту. Він думав глобально і розумів, що у селищі не зможе постійно розвиватись, а його товар чекають в інших поселеннях і навіть містах. Інґвар почав продавати меблі місцевих виробників, з самого початку зробивши каталог замовлень поштою частиною бізнес-концепції ІКЕА. І в його голові народилась геніальна ідея, а якщо товар буде самостійно приїжджати до замовника? Він відправився у відділення пошти та для зручності оформлення і доставки замовлень підписав свій перший договір з поштовою службою. Таким чином клієнти могли зробити покупку по каталогу і безкоштовно отримати товар до самого дому, що полегшує процес купівлі. До слова, не дивлячись на свій успіх у сфері торгівлі, юнак був вимушений поєднувати роботу та навчання в комерційній школі Гетеборгу.
Тоді особливим попитом в країні користувались письмові столи та інші канцелярські товари. Щоб збільшити дохід, він пішов на ризикований крок. Інґвар взяв кредит в банку на 500 шведських крон та замовив на них якісні кулькові ручки з Франції. Підприємець розраховував отримати їх значно раніше, але у зв'язку із військовими діями, товар прийшов запізно, тим самим поставив його в глухий кут. Але вихід знайшов відносно швидко. Хлопець вирішив звернути увагу покупців нотаткою в газеті, де обіцяв кожного пригостити кавою та смачною випічкою. І натхненні такою щедрістю, люди буквально ввалювались до нього на презентацію товару. За короткий час біля будинку в загальному зібралось більше тисячі людей за кавою та смаколиком. Але відступати було нікуди. Він розумів, що потрібно обов'язково задовільнити кожного і не дати комусь засумніватись у його чесності, як підприємця, інакше постраждає його репутація. Насилу та добряче витратитись, але він зміг стримати своє слово. Презентації проходили чудово і товар був швидко продан. Він виплатив кредит і з того часу більше ніколи його не брав. Інґвар виніс із ситуації з пригощанням гарний досвід, адже ця подія наштовхнула його на головну думку. Він усвідомив, що для успішного продажу йому необхідна якісна реклама.
По поверненню додому після служби в армії він задумався про розширення власного бізнесу. Він перебрав сотні ідей, коли зміг зрозуміти, що високим попитом у світі після війни є меблі, що після військового часу вартість на них була далеко не низька.
Кампрад вирішує виправити цей, почавши перетворювати свій магазин. Спочатку молодий підприємець дізнався, де можна закуповувати найпростіші та найдешевші меблі в країні. А трохи пізніше IKEA почала купувати найдешевші стільці, кав'ярні та столи.
Але найголовніша ідея, яка до нього прийшла, коли у 1950-му році він побачив, як підлеглий відкручував ніжки від столу, щоб той помістився в багажник покупцю. Саме так у Інґвара зародилася ідея про меблі, запаковані у плоскі коробки. Він признавав, що страждає дислексією і це накладає відбиток на ведення бізнесу. Наприклад, назви, а точніше імена товарів на Шведський манер, з'явились після того, що йому було важко запам'ятовувати числові артиклі товарів.
Найцікавіше на той час – у магазині Інґвара кожна річ мала своє ім'я, яке вигадував сам власник компанії. І навіть незважаючи на те, що конкуренти теж почали проявляти активність – у деяких магазинах асортимент був ідентичним. Підхід Кампрада дозволив IKEA виділитися зі своїми меблями на тлі конкурентів. Крім цього, почало працювати «сарафанне радіо» – радісні покупці розповідали про новий магазин дешевих меблів своїм знайомим, а ті своєю чергою своїм…Згодом він змінив підхід, почав скуповувати окремі деталі і в подальшому збирав їх особисто. Це дозволили в рази підняти продажі, при цьому не змінювати вартість. Саме тоді з'явилась його відома фраза Кампрада "краще продати 600 стільців недороги, ніж 60 за великі гроші". Та не дивлячись на все це продажі почали поступово падати. Причиною цьому стало невдоволення зі сторони конкурентів і вони просто не пропускали його продукцію на меблеві ярмарки. Але навіть це не змогло зупинити його стремління і він як і раніше приїздив на ярмарки і виставляв свою продукцію на парковці. Справа дійшла до абсурді і його оштрафували та він і далі продовжував збувати товар біля ярмарків.
Конкурентам нічого не лишалось, як піти на крайність та почати відправляти погрози постачальникам IKEA. Кампрада починає закуповувати більшу частину деталей для меблів у Польщі. Головним плюсом стало те, що значно зменшилися витрати, хоча доводилося доставляти деталі.
Та і це не допомогло, адже виною був оригінальний підприємницький підхід Кампрада, а також незвичайна популярність товарів компанії в Швеції. Така популярність та відомість стала завдяки нововведенням, особливо його зручні каталоги, в яких кожен може собі підібрати щось необхідне не виходячи з дому. У наступному каталозі були настільки низькі ціни, що потенційні покупці скептично відносились до їх якості. І тоді він пішов на ще один ризикований крок і переобладнав свій магазин на виставковий салон для того, щоб кожен міг роздивитись та впевнитись у високій якості меблів, а також особисто перевірити перед купівлею.
До того ж Інґвар був упевнений, що більша частина товарів під час доставки поштою були пошкоджені. Це стало другим важливим момент в історії бренду IKEA – початок розробки предметів меблів, які у розібраному вигляді можна було б помістити у плоску картонну коробку. Крім того, що це значно полегшувало транспортування столів та стільців до покупця, продаж меблів у розібраному вигляді спричинив народження найважливішої концепції – тепер покупець ІКЕА міг збирати меблі самостійно і бути залученим до процесу, знаючи як влаштовані його меблі. Цей крок позитивно позначився на підсумковій ціні продукції, що лише додало популярності. Замість таксі Кампрад їздив громадським транспортом; підстригався у звичайних недорогих перукарнях; проживав у тризіркових готелях, коли буває за кордоном; і харчувавсь у маленьких кафешках, а не у дорогих ресторанах. Цілком імовірно, що з таких поїздок Інґваром було підкреслено чимало ідей для IKEA.
У 1952 році Інгвар впроваджує нововведення у компанії. Справа в тому, що в цей час Кампрад завітав до США, де дізнався про принцип побудови магазинів за системою Cash & Carry. Магазини розташовуються в передмісті, де ціни на землю набагато дешевші, втім, як і робоча сила. Швед вважав, що майбутнє транспорту за автомобілями, а тому людям буде не складно дістатися до передмістя, щоб купити меблі за низькими цінами. Крім цього магазини будуть будуватися у формі величезних складів. Його надихнула та концепція і у 1958 році у Швеції відкривається перший магазин IKEA. Спочатку у Стокгольмі, а згодом і в рідному місті засновника з'явилися перші торгові магазини IKEA. Меблева експозиція в Ельмхульті загальною площею 6700 квадратних метрів стала найбільшою у всій Скандинавії.
Експозиція була виставкою меблів, рух якими був ретельно продуманим. Відвідувачі рухалися проти годинникової стрілки, оглядаючи виставлені зразки. При влаштуванні експозиції співробітники ІКЕА застосували принцип "кошика" – між наборами меблів були виставлені фурнітура та інші супутні товари для дому, створюючи таким чином відчуття достатку за доступною ціною.
Важливим моментом стало запровадження принципу самообслуговування клієнтів. Відвідувач вибирав товар і разом із ним просувався до кас, щоб сплатити за покупку. Лише деяких випадках, за відсутності у залі моделі потрібного забарвлення чи розміру, товар доставлявся покупцю окремо. Згодом такий формат став надзвичайно популярним серед усіх рітейлерів світу.
Кампрад не зупинився на цьому… Він продовжив розвивати додаткові сервіси, які були здатні покращити життя клієнтів. З 1958 року в кожному магазині IKEA є кафе, в якому представлені фірмові шведські готові продукти, такі як фрикадельки, пакети з підливою, варення брусниці, різні бісквіти і крекери, а також пасти з лосося і риби. Рішення виявилося мудрим, оскільки частина відвідувачів магазинів проходила досить довгий шлях до IKEA. Наявність можливості перекусити та випити чашечку ароматної кави у магазинах, допомагало їм повернутися у тонус.
Зусилля ІКЕА не залишилися без результату і в 1963 році компанія виходить за межі Швеції, відкривши меблевий магазин в столиці Норвегії, Осло. Це започаткувало нову епоху, яка ознаменувалася багаторазовим розширенням ринку збуту. У період з 1969 по 1973 роки IKEA відкрила магазини у Данії та Швейцарії. Остання мала особливе значення, оскільки стала першою країною за межами Скандинавії, до того ж, країною з великими купівельними можливостями. Принципи ІКЕА забезпечили успіх компанії у Швейцарії, що стала ключем до найбільшого ринку Європи – у 1974 році було відкрито перший магазин у Мюнхені (Німеччина). Про успіх на німецькому ринку свідчить такий кумедний факт – компанія помилково відкрила один із салонів у Констанці замість Кобленця.
Але за успіхом завжди йдуть невдачі. До 70-х років усі акції компанії оцінювались в 160 млн. крон, а податкове законодавство Швеції не дозволяло розвиватись ІКЕА. І саме в цей час Інгвар вирішує перенести бізнес в іншу країну. З 1974 році головний офіс компанії розташовується в Данії. Інженери ІКЕА працювали над створенням нових моделей меблів та різних предметів побуту, надихаючись митцями усіх часів. Можливо саме завдяки цьому майже всі елементи інтер'єру легко комбінуються між собою.
Інґвар Кампрад зміг відкрити майже 20 магазинів в різних частинах світу, від країн Європи і до Австралії. По 1984-рік фірмові магазини ІКЕА були відкриті в Саудівській Аравії, Кувейті та Китаї, а в наступному році перший магазин був відкритий в США, на початку 90-х магазин відкрили і в Еміратах. У 1991 році ІКЕА купує власні лісопильні заводи та виробничі цехи, а також створює промислову групу "Шведвуд" для виробництва меблів та компонентів з дерева.
Компанія IKEA сьогодні
З 1986 засновник ІКЕА обіймав посаду старшого радника компанії. Він пішов із життя 27 січня 2018 року у віці 91 року у своєму будинку в Смоланді, Швеція. Ця людина пройшла через багато труднощів створивши величезний бренд і захистила його, побудувавши таку структуру, яка перешкоджає утриманню всієї влади в одних руках.
На сьогоднішній день ІКЕА закупляє товари у більш ніж тисячі трьохсот постачальників в 50 странах світу. Компанії "Шведвуд", що входить в концерн ІКЕА належить більше 30 мебельних і деревообробних підприємств в 11 країнах світу. Компанія IKEA є однією з найбільших у світі. Її річний оборот перевищує 45 мільярдів доларів. А під новим керівництвом Єспера Бродіна та Торбйорна Лефа працюють понад триста магазинів по всьому світу, в яких працюють 211 тисяч людей.
