Вітаю вас, мої *bʰréh₂tēr і *swésōr. Знайшовши хвилинку вільного часу, я поринувся у дослідження "Індоєвропейської традиції" авторства Жана Одрі - одного із найвизначніших дослідників у сфері індоєвропеїстики. Набирайте собі горнятко чи склянку чистого *h₂melǵ - перед нами лежить невідомий для широкого загалу шлях дослідження світу наших предків через призму бачення Одрі.
(Оскілки матеріалу там відносно багато, то я буду тезами публікувати два розділи за один раз).
Розділ №1, “Від індоєвропейської мови до індоєвропейців”
В першому розділі ми знайомимося із гіпотезою спільної індоєвропейської мови, яка має наступні наукові докази:
а) Випадки регулярних та чітких збігів між окремими європейськими мовами (більшість європейських та декілька азійських мов показують такі збіги не тільки на поверхневому рівні, але у всій своїй системі).
б)Довільність мовних ознак, тобто кожний регулярий та чіткий збіг між формами, які належать до різних мов, вимагає пояснення. Якщо лінгвістична ознака є дуже довільною за визначенням і випадковість (з огляду на кількість і абсолютну точність цих збігів) виключена, є дві гіпотези: запозичення і звичайне успадкування.
Цілком можливо, а скоріш за все так і було, що індоєвропейська мова була діалектом іншої, невідомої нам мови. На сьогодні не була знайдена жодна мовна ґрупа, з якою індоєвропейська мова була специфічно споріднена. Однак ця гіпотеза не ставить під сумнів внутрішню спорідненість індоєвропейської мовної сім'ї. Існування мови логічно передбачає наявність носіїв, але сукупність носіїв не є нацією. На основі таких прикладів можна стверджувати, що індоєвропейська співдружність могла бути "суто мовною" від самого початку. Таким чином, ми підходимо до гіпотези, що ніякої єдиної індоєвропейської нації могло й не існувати, люди ще ніколи не об’єднувалися разом тільки для того, щоб розмовляти однією мовою. Єдине питання полягає в тому, чи була індоєвропейська спільнота перехідним, гетерогенно складеним кластером, подібним до ранньої французької колоніальної імперії, чи стабільною, гомогенною нацією. Сьогодні задокументоване існування "індоєвропейської традиції" (з якою ми зустрінемося у другому розділі) ставить крапку в дискусіях про існування індоєвропейської нації.
Розділ №2 ”Що ми знаємо про індоєвропейців і як ми це знаємо”
У нас є два джерела. Непряме джерело: лінґвістична палеонтолоґія і пряме: "індоєвропейська традиція".
Перше полягає в банальному порівнянні одного слова в рідних одна одній мов, його яскравий приклад показаний у книзі а саме зі реконструйованим словом *áye/os на основі староіндійського áyas, авестійського áyah, латинського es та ґотського aiz. Але що воно означає?Латинська та ґотська форма означає бронзу, іранська - звичайний метал, особливо залізо, а ориґінальне значення індійської форми взагалі не відомо. Через це ми приходимо до висновку, що лінґвістична палеонтолоґія є найменш надійним джерелом, хоча раніше вона вважалася нашим єдиним джерелом. Тим не менш, німецький індоєвропеїст Рюдіґер Шмітт склав декілька сотень формул, що складаються з фраз, які збігаються у двох або більше індоєвропейських байках (переважно у Ведах і Гомера, але також в Авесті, старогерманських байках тощо). В основному ці формули - номінальні стиґмати, що складаються з одного іменника та одного епітета, тобто прикметника, наприклад *kléwos ńdhghwitom (Незгасаюча слава) або ж іменник з додатком в родовому відмінку, наприклад як *kléwos nérom (Слава панів). Також реконструйована ґрупа концептуальних схем, такі як схема думати-діяти-говорити. Ця традиція , яку можна позначити як літературну (і це усна література), пропонує нам прямі або інтерпретаційні спроби переосмислити ідеали, цінності, головні прагнення та проблеми індоєвропейців.
Традиція також розповідає нам про головний фізичний тип індоєвропейців. Усюди в індоєвропейському світі цей тип відповідає нордичному. Фізичному типу також і зразкове значення підкреслено символікою, котрою він наділений. Так, у ґрецькій міфолоґії герой приурочений до солярної безсмертності Елісія (Єлисейських полів) обов'язково світловолосий, і навпаки нижні шари населення та ворожі сусіди - темні як ніч. Така символіка була немислима, якби верхній шар населення, на який працюють та від якого отримують платню, не мав світлі шкіру та волосся. З цього мим можемо без сумнів доказати, що такий тип був представлений у верхньому шарі населення найбільше, тм більше, що іконографія підтверджує цей висновок. Якщо порівняти, наприклад, трьох представників фізичного типу з класичної Греції (Перікла, Сократа і Хрісіппа), то неважко визначити, хто з них найближчий до нордичного типу. Ми знаємо, що Перікл походив з одного з двох найвидатніших аристократичних афінських родів, Сократ був скромного походження, а Хрісіпп, як і більшість стоїків, походив з Малої Азії. Наприкінці дослідження можна взяти до уваги преісторичну археологію, щоб часопросторово встановити останній спільний батьківщина індоєвропейців, тобто ключову область, в котрій мусять існувати всі реалії задокументовані. Однак питання залишається відкритим: де ця область? До уваги приходять культура лінійно-стрічкової кераміки (5 тисячоліття до н.е.), наша улюблена ямна, лійчастого посуду, також існує і теорія походження індоєвропейців із Закавказзя.
Але традиція не дає нам жодних доказів цих теорій. Вона ж пропонує власну теорію, від якої легковажно відмовилися. Вже давно спостерігалося, що Індія, Іран і кельтський світ зберігають згадку про арктичне походження свого етносу, про батьківщину, де ніч триває цілий рік. “Спочатку Туата Де Дананн були на островах північного світла і вчилися науці та чарам, друїдській мудрості та мистецтву”. Ірландський текст про арктичні витоки кельтської традиції не може бути більш чітким, ніж цей. Згідно Авести, колись батьківщиною Аріїв була “перша із знаменитих земель”, однак сьогодні там зима триває десять місяців, літо два а обидва місяці холодні. Такий клімат біля Ірану марно шукати. А брахманська гомолоґія між роком та днем (людський рік це день для богів та складається з днівної та нічної частин) зрозуміла лише тоді, коли рік справді складається з довгого дня та довгої ночі як у субполярних областях. Формальна згода ґерманського *dagaz (день) з литовським позначенням теплої частини року, dagas, дістає в такій гомолоґії свій сенс. В індійській традиції Білий Континент простягається аж до північної частини молочного океану, а в Ведах північ визначена сузір’ям Великий Віз, це місце перебування брахманів. Круговий рух небосхилу навколо цього небесного полюса, можливо, символізує свастика, яка тлумачиться як символ місячного, пізніше сонячного року, а також благодатного року (звідси її назва). Також, згідно Сервія Гонората північ - це “найвища, найближча до місця розташування Юпітера частина світу”. Ми повинні шукати наші найглибші корені на далекій півночі; звідти походять наші найстарші та найсвятіші традиції.
Невелика післямова
Ось ми підійшли до кінця перших двух розділів “Індоєвропейської традиції” французського індоєвропеїста Жана Одрі. Особисто я трохи критично сприймаю його творчість, бо більшість науковців підтримує саме ямну гіпотезу як теорію походження індоєвропейців. Проте, ми можемо сміливо вважати Одрі як наступника Освальда Шпенґлера, Рене Ґенона та Юліуса Еволи.
P.S.Це моя перша проба пера у цьому плані, тому буду радий вашій конструктивній критиці та рекомендаціям.
