Витоки напрямку та до чого тут Дарвін?
Емоції — це невидимі фарби, якими ми малюємо своє життя. Вони роблять наші спогади теплішими, зустрічі — яскравішими, а втрати — болючішими. Емоції не просто прикрашають нашу буденність, вони керують нашими рішеннями, формують зв’язки між людьми та залишають відбиток у нашій пам’яті на все життя. Але чи завжди ми розуміємо, що стоїть за цими переживаннями, і як вони змінюють нас та суспільство?
Маловідомий факт, але остання книга, яку написав за життя відомий дослідник та автор теорії еволюції Чарльз Дарвін розповідала читачу про емоції та спосіб їх вираження людиною та тваринами (“The Expression of Ehe Emotions in Man and Animals”, 1872). Це був 1872 рік.
Задовго до нього численні вчені , філософи, поети описували емоції як наукові чи медичні терміни та прояви людського життя у тілі та психіці (гуморальна теорія Гіпократа, V ст. до н.е).
Проте історія емоцій сьогодні — це новий, але надзвичайно перспективний напрямок, який відкриває нам не лише хронологію подій, а й людський вимір історії. Вивчаючи емоції, можна краще зрозуміти, як суспільства розвивалися, реагували на виклики та змінювалися під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Появою окремого напрямку у вивченні історії світова наука завдячує загальному зацікавленню людиною абсолютно іншого рівня чи глибини історії, а саме - історії окремої людини, а не політичних подій, країн чи цивілізацій. Постаючи на руїнах глобальних світових війн (попри те що перші спроби писати про емоції були і у стародавньому світі, і у попередніх століттях, саме 20 століття стало
Отже, зміна зацікавлень людини іншим виміром історії призвела до якісно нового явища, яке в історичній науці прийнято називати “антропологічним поворотом”.
Ось його основі риси:
Фокус на "маленькій історії": Замість масштабних досліджень війни, революцій чи економічних трансформацій, увага зосереджується на приватному житті, традиціях, віруваннях і щоденній практиці людей.
Дослідження суб'єктивного досвіду: Вивчаються не лише дії, а й емоції, уявлення, наративи, символи, що допомагають зрозуміти, як люди інтерпретують свої переживання.
Міждисциплінарність: Поєднання історії, соціології, культурної антропології, лінгвістики та літературознавства для аналізу явищ.
Антропологічний поворот розширив горизонти гуманітарних наук, дозволяючи досліджувати аспекти історії, які раніше залишалися "за кадром". Він також сприяв розумінню того, як культурні контексти впливають на поведінку людей, їхні уявлення про світ і прийняття рішень.
Основні ідеї історії емоцій:
Емоції змінюються з часом: те, як люди розуміли та виражали емоції в минулому, суттєво відрізняється від сучасності (наприклад, “Історія меланхолії” Карін Юханісон, 2009; “Емоції давніх греків”, Давід Констан, 2005; “Історія емоцій : минуле, теперішнє, майбутнє”, Роб Боддіс, 2017).
Емоційні режими: Ян Плампер, один із провідних дослідників у цій сфері, увів поняття "емоційний режим" для опису домінуючих емоційних норм, що регулювали поведінку суспільства в певні періоди. (“Історія емоцій”, Ян Плампер,
Емоції як інструмент влади: історики, зокрема Плампер, аналізують, як держави чи релігійні інститути використовували емоції для контролю, мобілізації чи підтримки порядку.
Історія емоцій вивчає не лише індивідуальні переживання, а й колективні реакції на великі події, дозволяючи нам краще зрозуміти, як людська емоційність впливає на хід історії. Це не просто дослідження почуттів, а глибокий аналіз того, як емоції змінюють наше сприйняття світу і рухають суспільними процесами.
Історія емоцій Яна Плампера
Фундаментальною працею в цьому напрямку стала книга німецького історика Яна Плампер "Історія емоцій” (2010, Німеччина). Автор досліджував, як емоції вивчалися в історичній перспективі, розглядаючи їх як ключ до розуміння поведінки людей і трансформацій у суспільстві.
У своїй праці Плампер звертається до міждисциплінарного підходу, поєднуючи історію, антропологію, психологію та культурні дослідження, щоб показати, як емоції визначають соціальні зміни та поведінку людей.
Він вводить поняття "емоційних режимів" — специфічних норм і уявлень про емоції, які панували в різні історичні періоди. Ці емоційні норми, на думку Плампера, керували реакціями людей на важливі події та соціальні процеси. Автор також підкреслює, що емоції не є універсальними або сталими, а змінюються залежно від культури, історії та соціальних умов.
Плампер досліджує емоції як частину колективної пам'яті та як інструмент політичного впливу. Відповідно до його теорії, емоції можуть бути використані для мобілізації мас, підтримки стабільності влади або сприяння революційним змінам. Книга також досліджує роль емоцій у формуванні національних ідентичностей і колективних травм, таких як наслідки війн чи соціальних катастроф.
Українські дослідники
Історія емоцій поступово розвивається й в Україні. Українські історики та культурологи використовують цей підхід для аналізу важливих подій, як-от:
Колективна травма від радянських репресій чи Голодомору, яка залишила емоційний слід у пам’яті поколінь.
Роль емоцій у формуванні національної ідентичності, наприклад, під час революційних подій на Майдані.
Вплив літератури, мистецтва та усної традиції на формування емоційної культури українців.
На сайті Historians.in.ua публікуються матеріали про цю тематику, де дослідники розглядають емоційні аспекти української історії.
Висновок
Історія емоцій вивчає не лише індивідуальні переживання, а й колективні реакції на великі події, дозволяючи нам краще зрозуміти, як людська емоційність впливає на хід історії.
Це не просто дослідження почуттів, а глибокий аналіз того, як емоції змінюють наше сприйняття світу і рухають суспільними процесами.
Історія емоцій — це новий, але надзвичайно перспективний напрямок, який відкриває нам не лише хронологію подій, а й людський вимір історії.
Вивчаючи емоції, можна краще зрозуміти, як суспільства розвивалися, реагували на виклики та змінювалися під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Що почитати та подивитися на цю тему?
Огляд книги “Історія емоцій” Яна Плампера (Наталя Лаас, Богдана Матіяш, Володимир Рижковський).
“Історія меланхолії” (Карін Юханісон).
“Емоції давніх греків” (Давід Констан).
“Емоційні спільноти в ранньому середньовіччі”, 2006 р. (Розенвейн Барбара).
“Емоції в історії - загублені і знайдені”, 2011 р. , (Фреверт Уте; Frevert, Ute. Emotions in History – Lost and Found). Книга доступна на сайті Центральноєвропейського університету у Будапешті - https://books.openedition.org/ceup/1496.
Аби підтримати український розвиток науки у цьому напрямку, раджу вам переглянути коротке відео про історію емоцію українського історика Єгора Брайляна - https://www.youtube.com/watch?v=VybxLAFzW1w.
