Вступ
Голчаста гвинтівка Дрейзе є важливою віхою у історії вогнепальної зброї, оскільки саме у ній було вперше успішно використано унітарний патрон та ковзний затвор, що в подальшому стали невід’ємними елементами конструкції більшості гвинтівок останньої третини XIX - першої половини XX століття.
Частина 1
Винахідником гвинтівки виступив уроженець тюрінгського містечка Зоммерда (Sömmerda) Йоханн Ніколаус Дрейзе (Johann Nicolaus Dreyse), що в молодості (приблизно у 1809-1815 роках) працював на підприємстві французького зброяра Жана Полі, який займався розробкою заряду, запровадження якого у військах дозволило би пришвидшити перезарядку особистої зброї солдатів. В результаті дослідів Полі, було створено паперовий набій, який він запатентував 1812 року, а також рушницю, пристосовану для стрільби ним. Прототип Полі являв собою, в сутності, першу реалізацію концепції голчастої зброї: всередині набою знаходилося трошки бертолетової солі, що детонувала від удару довгим голчастим ударником, що проколював задню частину патрону при натисканні на спусковий гачок. Детонація бертолетової солі, в свою чергу, підпалювала заряджений у набій чорний порох.
Розробки Полі не знайшли застосування у військах: наполеонівські війни завадили прийняти на озброєння складну за системою рушницю, а створений ним набій був занадто ненадійний для польових умов. Ідея Полі, однак, зацікавила Дрейзе. Повернувшись до Зоммерда, він відкрив фабрику з виробництва капсулів для рушниць, і паралельно почав розробку власної рушниці під паперовий патрон.
Перші прототипи Дрейзе все ще мали роздільні паперовий набій-заряд та кулю, вкладену у піддон (шпігель), на задній поверхні якого знаходився капсуль. Заряд та куля заряджалися до рушниці з дула, а голчастий ударник приводився у зведене положення важелем, що був розташований з справа від ствола. Така схема, однак, виявилася незадовільною, оскільки при досиланні заряду та кулі по каналу ствола шомполом, існував ризик випадкового пострілу, особливо якщо голчастий ударник, через помилку стрілка, не було завчасно відведено у заднє положення. Як результат, Дрейзе було вирішено переробити систему на казнозарядну: роздільні заряд та кулю було замінено повністю унітарним паперовим патроном, а у конструкцію рушниці було введено ковзний затвор. Перероблена конструкція була запропонована прусській армії, і 1840-41 року почала поступати на озброєння. Виробництво було налагоджено у рідному містечку Дрейзе Зоммерда.
З технічної точки зору, гвинтівка Дрейзе являє собою однозарядну зброю с нарізним стволом калібру 6 ліній (15,4 мм) та затвором ковзного типу, що запирається поворотом ручки вбік, яка використовує унітарний паперовий набій. В середині затвору розташовані бойова пружина та голчастий ударник, що утримуються у зведеному положенні примітивним шепталом, з’єднаним із спусковим гачком.
У готовому до стрільби стані, голчастий ударник та бойову пружину відведено назад, бойова пружина стиснута. При натисканні на спусковий гачок, шептало опускається, вивільняючи бойову пружину, яка протовкує вперед голчастий ударник. Ударник детонує капсуль набою, що запалює порох. Відбувається постріл. Для перезарядки гвинтівки, стрілок повинен був повернути у заднє положення пружину та ударник, для чого необхідно відтягнути важіль, розташований позаду затвору. Після цього було необхідно відвести назад затвор та вкласти у зброю набій, після чого знову заперти затвор. При запиранні, затвор, просуваючись уперед, товкає за собою бойову пружину, яка, в свою чергу, стопориться об шептало та стискається, приводячи зброю у зведений стан.
Внутрішній устрій гвинтівки Дрейзе, положення частин відносно одна-одної як під час пострілу.
На схемі позначені:
а) Голчастий ударник;
б) Бойова пружина;
в) Шептало;
г) Спусковий гачок;
ґ) Важіль, за допомогою якого ударник та пружина мають бути повернені у заднє положення.
Частина 2
Патрон являє собою конструкцію з паперової гільзи з картонним донцем, на дні якої знаходиться заряд 4,8 г чорного пороху, над яким розташовано картонний шпігель, у який із заднього боку вкладено капсуль, а з переднього - кулю яйцеподібної форми вагою 30,4 г. Під час пострілу, голчастий ударник пробиває донце набою, заряд пороху, та вдаряє о капсуль, викликаючи його детонацію. Згоряючи, порох протовкує вперед шпігель із кулею. Оскільки калібр самої кулі дещо менше за калібр стволу - всього 5,3 лінії, - при пострілі її веде нарізами стволу саме шпігель, що рухається разом із нею. Оскільки паперовий патрон майже повністю згоряє при пострілі, одразу після “відстрілу” першого, у гвинтівку можна було заряджати другий.
Конструкція гвинтівки давала змогу вести швидку прицільну стрільбу, проте не була позбавлена низки недоліків. Так, зброя не вирізнялася великою надійністю: довгий і тонкий голчастий ударник, який під час пострілу перебував в середовищі пороху, що згорає, швидко зношувався, ламався або гнувся, після чого вимагав заміни. Сам механізм гвинтівки під час стрільби забруднювався через прорив порохових газів, внаслідок чого зброю потрібно було часто розбирати і чистити. Крім того, гвинтівка не вирізнялася хорошими балістичними характеристиками: картонний шпігель (піддон) не міг забезпечити надійного контакту кулі з нарізами, через що зброя втрачала у точності і дальності стрільби.
Проте гвинтівка Дрейзе виявилася для свого часу революційною. Озброєний цією зброєю прусський піхотинець міг здійснювати до п'яти прицільних пострілів за хвилину (або до дев'яти неприцільних), що в кілька разів перевищувало скорострільність дульнозарядних рушниць, які стояли на озброєнні більшості країн у 1840-60-ті роки. Крім того, гвинтівку з ковзним затвором, на відміну від дульнозарядної, було зручно перезаряджати, стоячи на колінах або навіть лежачи, що забезпечувало тактичну перевагу на полі бою.
Перше бойове застосування гвинтівок Дрейзе, за окремими повідомленнями, припадає на німецько-датську війну 1848-50-го років, під час якої ними був озброєний 12-й прусський полк. Під час же датської війни 1864-го року і австро-прусської війни 1866-го року, гвинтівка Дрейзе вже була основним типом стрілецької зброї прусських військ, що забезпечило їм значну перевагу над супротивниками. Успішні кампанії Пруссії у 1860-х роках пожвавили інтерес до зброї під унітарний патрон в інших країнах. Так, під час франко-прусської війни 1870-71-го років, пруссаки зіткнулися вже з супротивником, озброєним досконалішою голчастою гвинтівкою системи Шасспо, що, однак, не завадило їм завершити французьку кампанію на свою користь. Хоча голчасті гвинтівки Дрейзе почали знімати з озброєння одразу після франко-прусської війни як застарілі, саме цей винахід заслуговує на славу зброї, якою було об’єднано Німеччину.
Інші характеристики
Деякі характеристики гвинтівки Дрейзе:
Повна довжина без багнету - 142 см.
Повна довжина з багнетом - 192 см.
Вага без багнету - 4,65 кг.
Темп вогню - від п'яти до дев'яти пострілів на хвилину.
Калібр - 15,42 мм (калібр кулі без шпігеля - близько 12 мм).
Початкова швидкість кулі - 295 м/с.
Приціл - планкового типу, найбільше градуювання - 600 м.
