Вступ
Крейсери класу “Bussard“ це німецькі кораблі побудовані в 1890-х рр. спеціально для колоніальної служби, яка триватиме більше 20 років. За цей довгий час вони відвідають безліч портів, пройдуть нескінченкі тисячі морських миль, приймуть участь у безлічі колоніальних конфліктів, а деякі з них дослужвать до початку Першох світової війни, але про кожного по порядку.
SMS Bussard
Це головний (перший) корабель класу, закладений в 1888 р. на Імператорській верфі в Данцигу, закінчений в 1890 р. Його прийняли до складу флоту 1 травня 1891 р. Першим його призначенням стала Тихоокеанська станція, для чого він прибув на Самоа 31 грудня 1891 р. Прибувши в Сідней капітан корабля став Головою станції, обов’язки якого капітани SMS Bussard будуть виконувати до 1898 р.
У 1892 р. крейсер взяв участь у силовій акції проти тубільців біля Хацфельдхафену (нині Папуа Нова Гвінея), які вбили 3-х німців. Подібні акції корабель підтримував на островах Герміт та Нуса. Далі відбулися численні круїзи з демонстрацією прапора по Тихому океану та ремонти в Австралії. Влітку 1893 р. SMS Bussard взяв участь в поваленні вождя острова Уполу. Пізніше разом із британським HMS Curacoa крейсер брав участь у придушенні повстання на Самоа, яке загрожувало європейському населенню острова.
У подібному режимі проходила все перше плавання SMS Bussard. У 1898 р. крейсер був відізваний на батьківщину. Корабель розпочав свій шлях 18 листопада, але був затриманий участю в силовій акції в Марокко. Судно повернулося в Кіль 9 квітня 1899 р., після чого його відправили на модернізацію в Данциг, яка завершилася 26 червня 1900 р.
Після модернізації SMS Bussard мав відправитися в Східну Африку, але через початок Боксерського повстання був направлений у Китай як супровід 4-х лінкорів класу “Brandenburg”. По дорозі на кораблі вибухнув котел, що призвело до поранення 5-х і смерті 2-х кочегарів і затримки на ремонт. У ході придушення повстання крейсер патрулював район порту Амой (Сямень). Він залишався в Азії до 1904 р., виконуючи звичні обов’язки корабля-стаціонера: відвідуючи порти і демонструючи прапор - інколи зупинячись на ремонт у Нагасакі. У ході цього SMS Bussard став свідком Російсько-Японської війни.
У квітні 1904 р. його перевели у Східну Африку, де він з 1905 по 1907 рр. брав участь у придушенні повстання Маджі-Маджі. У ході якого корабель забезпечував перевезення військ, охорону портів та сам його екіпаж прийняв участь в бойових діях у складі десантних партій. Після ремонтних робіт, корабель був відкликаний в 1909 р. і прибув до Кіля 12 квітня 1910 р., де був списаний і в 1913 р. проданий на брухт.
SMS Falke
заклали в 1890 р. на Імператорській верфі в Кілі, корабель прийняли до флоту 14 вересня 1892 р. На випробуваннях судно встигло сісти на мілину, але змогло самостійно звільнитися. Після короткого ремонту SMS Falke взяв участь в масштабних маневрах флоту 1892 р., які організував Альфред фон Тірпіц.
Після цього крейсер відправили в Західну Африку, по дорозі до якої прийняв участь у звільнені двох німецьких купців, яких затримали французи в ході повстання в Дагомеї. Прибувши на свою станцію, корабель займався систематичним обстеженням узбережжя для пошуку підходящого місця для порту та столиці колонії. Цю роботу перервало відправлення судна в Ліберію, через заворушення. У 1894 р. крейсер перейшов на Тихоокеанську станцію в Самоа. Там він активно служив і його присутність та дії повпливали на укладення Самоанського договору 1900 р., який поділив архіпелаг між Німеччиною та США. Він служив до 1899 р., коли був відкликаний.
Після повернення корабель пройшов модернізацію й у 1901 р. був відправлений у Південну Америку, там він проходив звичну службу. У 1902 р. крейсер піднявся по Амазонці, досягши селища Сан-Ігнасіо, за 400 морських миль від тихоокеанського узбережжя, тобто приблизно за 5200 морських миль від гирла річки. У тому ж році корабель прийняв участь в блокаді Венесуели в ході кризи 1902-1903 рр. SMS Falke повернувся з Америки в 1907 р. і був списаний, а в 1913 р. розібраний на брухт.
SMS Seeadler
був закладений в 1890 р. на Імператорській верфі в Данцигу. Корабель прийняли до складу флоту 15 березня 1893 р., але ще на випробуваннях крейсер умудрився протаранити SMS Bayern. Перед своїм призначенням у Східну Африку, судно разом із SMS Kaiserin Augusta взяло участь в урочистостях на честь 400-ліття плавання Колумба, що відбулиця у Нью-Йорку. У ході африканської служби крейсер брав участь у придушенню повстання в районі річки Мавуджі. Пізніше корабель займався евакуацією німців із Мозамбіку, через антипортугальске повстання. Також SMS Seeadler вивіз султана Занзібару який відрікся престолу у результаті Британо-Занзібарської війни в серпні 1896 р. У 1898 р. SMS Seeadler повернувся в Кіль.
Корабель ввели назад до стрію в 1899 р. і він був відправлений як стаціонер у Тихий океан. Але його службу перервало Боксерське повстання, після якого він залишився в Східній Азії, де взяв участь в спостереженні за Російсько-Японською війною. У 1905 р. його перевели до Африки, через повстання Маджі-маджі.
Крейсер залишався на східно-африканській станції аж до січня 1914 р., судно повернулося в Кіль в березні 1914 р. і було виведене з експлуатації і перекласифіковано в канонерку. З початком війни воно стало мінним складом у Вільгельмсхафені. 19 квітня 1917 р. SMS Seeadler затонув в результаті внутрішнього вибуху, на щастя ніхто не постраждав.
SMS Cormoran
був закладений в листопаді 1890 р. на Імператорській верфі в Данцигу. Його ввели до складу флоту 2 жовтня 1894 р. Першим призначенням крейсеру стала східно-африканська станція. У 1895 р. корабель перевели на станцію у Східній Азїі, на шляху до якої судно зайшло в порти Перської затоки. У вересні 1895 р. SMS Cormoran прибув у Сингапур 13 вересня 1895 р.
У Китаї крейсер встиг піднятися по Янцзи та взяти участь в окупації Ціндао в 1897 р. У березні 1899 р. корабель сів на риф, з якого він зміг самостійно знятися. У червні судно ремонтувалося в Сіднеї. Після укладення Самоанського договору SMS Cormoran залишився в Тихому океані й виконував кругові плавання по Німецьких колоніях, перериваючись на ремонт в Австралії. У 1903 р. крейсер повернувся в Німеччину, де став на ремонт та модернізацію. Він перебував у Німеччині до 1909 р., коли був направлений до Тихого океану, але його подорож перервала революція младотурків, яка загрожувала християнам. Корабель переправили в Малу Азію, де він займався захистом християнського населення.
У кінці року судно прибуло в Тихий океан, де взяло участь у підйомі по річці Імператриці Августи (нині Сепік), SMS Cormoran пройшов по ній 183 милі. У 1910-1911 рр. він взяв участь в придушенні повстання на о. Понапе. Крейсер залишався в Тихому океані до початку Першої світової війни, де був перекласифікований в канонерський човен, 10 серпня корабель вивели із експлуатації, а його екіпаж і озброєння перевели на захоплений крейсером SMS Emden російський пароплав Рязянь, який переробили на допоміжний крейсер.
Цей крейсер також назвали Cormoran, він із міноносцем і 2 вугільними транспортами зміг вийти з китайських вод непоміченим, 27 серпня з’єднався з головними силами Крейсерської ескадри біля Маршалових островів. Далі він діяв, не надто успішно, проти торгівлі. Але Cormoran був сильно залежний від поставок вугілля, яке було обмежене. Тому 14 грудня йому довелося зайти в американський порт на Гуамі, де його інтернували.
7 квітня 1917 року Cormoran дізнався там про початок війни з США, влада яких вимагала здати корабель. У відповідь екіпаж підірвав свій допоміжний крейсер і покинув його (353 людини). Він затонув за 4 хвилини з піднятим прапором. 7 осіб загинули. Екіпаж потрапив у полон.
Роззброєний корпус канонерського човна був затоплений у ніч з 28 на 29 вересня 1914 року персоналом Імператорської верфі Ціндао у внутрішній бухті.
У день 50-ї річниці затоплення допоміжного крейсера Cormoran 7 квітня 1967 року, члени екіпажу, які ще були живі, поклали біля меморіального каменю, присвяченого їхнім семи загиблим товаришам на острові Гуам, вінок з блакитною стрічкою та пам'ятним написом.
SMS Condor
був запланований як заміна затонулого в 1888 р. біля Апіа канонерського човна SMS Eber. Його заклали в липні 1891 р. на верфі компанії Blohm & Voss у Гамбурзі. Через епідемію холери будівництво затримувалося і корабель ввели у стрій 2 жовтня 1894 р. Його призначили служити до Східної Африки, у 1896 р. судно перевели на Тихий океан, але повернули через британський рейд Джонсона на територію Бурських республік.
З початком першої Англо-Бурської війни в 1899 р., крейсер займався спостереженням за британськими військовими перевезеннями та інцидентами пов’язаними з діями англійського флоту проти німецьких торгових кораблів, що вимагало великої політичної вправності від офіцерів. У 1901 р. судно відізвали на батьківщину, воно прибуло в Кіль 1 березня. Там корабель пройшов звичний для класу ремонт та модернізацію.
1 квітня 1903 р. SMS Condor був направлений у Тихий океан на заміну SMS Cormoran. Підчас служби на цій станції зона дії крейсера охоплювала всі полінезійські, меланезійські та мікронезійські острови, а також Австралію. У 1904 р. він брав участь в придушенні заворушень на Самоа, у 1905 р. корабель доставив губернатора Самоа для візиту на Гаваї, у 1908 р. придушував виступи на Маршалових островах разом із SMS Jaguar. Його діялбність переривалась щорічними ремонтами в Сіднеї.
У 1910 р. він зустрівся з основними силами східно-азійської крейсерської ескадри – SMS Scharnhorst, SMS Nürnberg та SMS Emden. У наступному році корабель брав участь в придушенні повстання на Понапе (Сокехське повстання викликане земельною реформою). Далі судно пройшло декілька ремонтів в Ціндао та Сіднеї. У 1912 р. крейсер повторив шлях SMS Cormoran по річці Імператриці Августи, пройшовши 250 миль.
У 1913 р. SMS Condor першим із класу в канонерський човен. У травні, під час ремонту в Ціндао, виявили значне зношення корпусу, тому його відправили на батьківщину. На шляху до Кіля, судно врятувало німецьке торгове судно Zanzibar, яке сіло на мілину біля узбережжя Марокко, і де його атакували місцеві жителі.
Після прибуття SMS Condor списали 30 березня 1914 р. У 1916 р. його корпус використали як склад мін. У 1920 р. викреслений зі списків флоту й у наступному році проданий на брухт.
SMS Geier
став останнім кораблем класу і був останнім “колоніальним” крейсером Німеччини. Його заклали в 1893 р. на Імператорській верфі у Вільгельмсхафені. За рахунок досвіду минулих представників класу, цей корабель був побудований за дещо модернізованим проектом. Водотоннажність збільшилася на 50 т., змінили задню надбудову та конструкцію корми, що покращило обводи корпусу й дало більшу швидкість. Змінили конструкцію руля, що покращило маневреність, також видалили спонсони для другої пари 105 мм гармат.
Крейсер закінчив випробування 21 січня 1896 р., але простояв майже 2 роки до грудня 1897 р., поки його відправили у Вест-Індію (Карибський басейн). Там він мав замінити, визнані недостатніми, навчальні кораблі, також туди направили перероблений в крейсер SMS König Wilhelm. SMS Geier прибув у свій район дій 3 січня 1898 р. Там він курсував по Карибському морі та Південній Америці, але початок Американо-Іспанської війни в 1898 р. змусив крейсер перервати свою подорож.
13-14 травня SMS Geier став свідком обстрілу міста Сантьяго-де-Куба американським флотом під командуванням адмірала Семпсона. 22 червня він увійшов у заблокований порт Гавани за дозволом уряду США, де переправив звідти 20 цивільних осіб різних національностей до Веракруса. Там крейсер провів торпедні стрільби у присутності мексиканського губернатора міста, а командир з 27-ма членами екіпажу на запрошення німецького посла відвідав Мехіко, де їх зустрів президент Мексики.
Після цього візиту крейсер повернувся в район Куби, але війни завершилася 14 жовтня і судно продовжило свою подорож Південною Америкою. Після візиту в Буенос-Айрес, SMS Geier направили до Тихоокеанського узбережжя Америки. 20-23 лютого 1899 р. він пройшов Магелланову протоку, зайшов у Вальпараїсо, Кальяо й Панаму, а з 11 по 17 травня біля Сан-Хосе разом з британським крейсером висунув фінансові вимоги до уряду Гватемали. Крейсер затримався в Центральній Америці якраз достатньо, щоб побачити розпад Великої Республіки Центральної Америки, а пов'язані з цим заворушення вимагали захисту місцевих німців.
SMS Geier залишався на тихоокеанському узбережжі Америк до 1900 р., коли його перевели у Східну Азію. Там він у 1901 р. змінив на Янцзи SMS Bussard. Далі виконував звичні стаціонерські обов’язки, подорожуючи по Азії. У 1904 р. крейсер з квітня по серпень переважно перебував біля Чемулпо - порту постачання Японії для облоги Порт-Артура. У 1905 р. його повернули в Німеччину для ремонту та модернізації, який провели в 1908-1909 рр.
Крейсер повернувся на службу лише в 1911 р. для заміни SMS Sperber в Східній Африці. Але початок Італо-Турецької війни змусив направити корабель в Середземне море, де він залишався до 1914 р. У ході свого перебування він відвідував порти по всьому Середземномор’ї, у 1912 р. на ньому вибухнув вугільний пил, 2 моряки загинули. У 1913 р. SMS Geier взяв участь у міжнародній блокаді Чорногорії.
У 1914 р. SMS Geier повернувся у Східну Африку, де його перекласифікували в канонерку. 12 червня його перевели до Тихого океану, по дорозі, через загрозу війни, він заправився вугіллям в Сингапурі 28-29 липня та йшов замаскованим маршрутом. 1 серпня його приписали до Східноазійської крейсерської ескадри. 3 серпня екіпаж дізнався про початок війни, у серпні корабель маневрував і декілька разів заправлявся в морі. 20 серпня він зустрівся в морі із SMS Emden біля порту Офак, де екіпаж канонерки повідомили про ситуацію.
Через технічні несправності SMS Geier мав дуже низьку швидкість і його буксирувало торгове судно Bochum. За довоєнним планом корабель мав оснастити своїм озброєнням і перевести екіпаж на торгове судно, що мало стати допоміжним крейсером і вести війну проти торгівлі. Але район дій не давав надій на успішне крейсерство, через відсутність великої кількості торгових суден, тож SMS Geier намагався доєднатися до крейсерської ескадри, але через проблеми з двигуном не зміг її наздогнати. У таких умовах капітан корабля прийняв рішення незважаючи на швидкість лише у 8 вузлів слідувати за ескадрою до Південної Америки.
Але така подорож потребувала зупинки на Гаваях і 15 жовтня 1914 р. судно зайшло в порт Гонолулу. Стало очевидно, що корабель знаходиться в жахливому технічному стані, запаси вугілля дуже малі та екіпаж виснажений. Через це SMS Geier довелося інтернуватися в США, бо на виході з порту вже перебували два японські військові кораблі. США 4 лютого 1917 р. інтернували більшу частину екіпажу на суші, частина яка залишилася на кораблі пошкодила котли та машини, щоб зробити корабель непридатним для використання, через мілину його було безцільно затоплювати. 16 березня з судна назавжди зняли прапор.
7 квітня, із оголошенням війни, SMS Geier захопила влада США, його великими зусиллями ввели у стрій як канонерський човен USS Schurz. Але судно недовго прослужило в американському флоті й 21 червня 1918 р. воно було протаранено і затонуло в 10 милях від мису Лукаут.
Висновки
Такою була довга і насичена служба крейсерів класу „Bussard“. Вони прийняли участь у безлічі колоніальних інцидентів, придушували повстання, захищали німецькі інтереси та німців у світі та демонструвало прапор у далеких від дому водах. Лише два кораблі залишилися в строю на момент початку першої світової війни, але вони були надто застарілими і зношеними, щоб якось вплинути на її хід тому обидва були інтерновані. Інші ж кораблі розібрали на брухт до війни або вони були складами для мін.
