Відсутність незалежної преси ускладнює донесення своєї версії подій для уряду.
У ході останнього конфлікту на кордоні між Камбоджею і Таїландом націоналізм знову проник у кіберпростір. У Камбоджі впливові особи в соціальних мережах згуртувалися, щоб кинути виклик тому, що вони вважають глобальним наративом, вигідним для Таїланду, стверджуючи, що міжнародні ЗМІ зображують Бангкок у більш симпатичному світлі просто тому, що він є потужнішим, має кращі зв'язки або є популярнішим у геополітичному плані.
«Тільки тому, що Таїланд більший і має більший медіапростір, Камбоджа стала лиходійкою?» — запитала інфлюенсерка у сфері краси та лайфстайлу СрейНеа Неа.
Поп-співачка та авторка пісень Сінора Роат підтримала цю думку у вірусному відео, в якому вона сказала:
«Таїланд вторгся до Камбоджі, бо хоче відібрати у нас ще більше храмів. Чому ти такий жадібний, Таїланде? Ваша країна більша за нашу, у вас набагато більше населення, ваша їжа поширена по всьому світу, ви одна з найбільш відвідуваних країн Південно-Східної Азії, і ви все ще хочете більше? Від такої країни, як наша? Ваш медіапростір настільки великий, що коли ви сказали світу, що це ми вторглися, світ вам повірив».
Блогер Кріс Дайна додав:
«Як маленькій країні, нам дуже важко бути почутими. Більшість ЗМІ висвітлюють події лише з Таїланду або з його території, а деякі ЗМІ використовують у своїх репортажах громадян Таїланду, що демонструє чітку упередженість».
Від мемів до коментарів, домінуючим настроєм в інтернеті є розчарування через інтерес міжнародних ЗМІ. Але розбіжність у глобальному сприйнятті випливає з факту, який стосується нас безпосередньо: а саме, що в Камбоджі немає вільної преси.
Незважаючи на свою історію частих військових переворотів, Таїланд все ще вважається «недосконалою демократією» за оцінкою Economist Intelligence Unit і має рейтинг «частково вільна» за оцінкою Freedom House. Країна проводить регулярні вибори, підтримує активне громадянське суспільство та зберігає відносно різноманітне інформаційне середовище, хоча все це функціонує в умовах значних обмежень. Преса стикається з самоцензурою та суворими законодавчими обмеженнями, особливо тими, що накладаються законом про зневагу до монарха, проте гостра журналістика продовжує існувати, особливо в англомовних та онлайн-ЗМІ.
Наприклад, на відміну від Пномпеня, в Бангкоку розташовані регіональні бюро або кореспонденти таких великих міжнародних ЗМІ, як Reuters, BBC, Associated Press, Al Jazeera, Financial Times, NBC та інших, багато з яких пов'язані з Клубом іноземних кореспондентів Таїланду (FCCT).
Натомість у Камбоджі нічого з цього не відбувається. Незважаючи на те, що в країні все ще проводяться періодичні вибори, вона зараз широко вважається авторитарною однопартійною державою під контролем Камбоджійської народної партії (КНП). Протягом останнього десятиліття уряд систематично ліквідовував незалежні ЗМІ, що у 2023 році завершилося закриттям «Голосу демократії» (VOD), однієї з останніх великих редакцій, яка була готова кинути виклик офіційній версії подій.
Радіо «Вільна Азія» (RFA) закрило своє бюро в Пномпені ще в 2017 році, посилаючись на «безпрецедентний» рівень урядового тиску. Того ж року влада закрила понад два десятки місцевих радіостанцій, більшість з яких ретранслювали програми RFA, фактично усунувши критичні голоси з ефіру. Англомовна газета Cambodia Daily, яка довгий час була стовпом журналістських розслідувань, також була змушена закритися після того, як на неї обрушився раптовий, руйнівний податковий рахунок. Наступного року газета Phnom Penh Post була продана під тиском інвесторам, лояльним до уряду. До виборів 2018 року, коли КПК здобула всі 125 місць у Національній асамблеї, незалежна преса країни була практично знищена.
Журналісти, які наполегливо викривають незручні правди – особливо щодо захоплення землі, корупції або політичних зловживань – часто стикаються з наглядом, переслідуванням, вигнанням або ув'язненням. Візьмемо, наприклад, справу Уон Чхіна та Єн Сотеаріна, двох колишніх репортерів RFA, яких заарештували та звинуватили у передачі інформації іноземній державі, що карається позбавленням волі на строк до 15 років. Є також справа Меч Дара, камбоджійського журналіста-розслідувача, відомого тим, що він викривав інтернет-шахрайство та корупцію в уряді. У вересні 2024 року його звинуватили в підбурюванні до вчинення тяжкого злочину або спричиненні соціальних заворушень через його дописи в інтернеті. У січні Джеральд Флінн, британський репортер з питань екології, який працює в Mongabay, дізнався, що його внесли до чорного списку і відмовили у в'їзді до Камбоджі, очевидно, у відповідь на його репортажі про екологічні злочини, пов'язані зі впливовими елітами.
Тож якщо хтось дивується, чому під час цієї війни з Таїландом так мало репортажів з Камбоджі – чому жоден великий ЗМІ, здається, не висвітлює нашу сторону історії – ось чому.
Як камбоджієць, я спостерігав, як мої співвітчизники звикають до думки, що свобода слова небезпечна, і що деякі речі просто не говорять публічно. Роками ніхто з моїх знайомих не здавався особливо стурбованим свободою преси. Але тепер раптово по всій країні виникло обурення через «дезінформацію» та «упередженість іноземних ЗМІ», і все це через сприйняття того, що наратив виходить з Бангкока, а не з Пномпеня.
Але Камбоджа не виграє цю медіа-війну в інформаційну епоху, передаючи інфлюенсерам ідентичні сценарії, без перевірки третьою стороною чи незалежної журналістики. Ми не можемо просити світ почути нас, поки наш уряд заглушає кожен голос, який наважується говорити. Таким чином, ця війна має стати сигналом тривоги для камбоджійських лідерів, який попереджає їх про важливість незалежної преси. Заглушуючи ці голоси, камбоджійський уряд втратив довіру, необхідну іншим, щоб повірити в його версію подій.
Автор статті — Джей Сопхалкалян, камбоджійський журналіст та культурний критик, пише для The Dispatch та Quillette.
Джерело — The Diplomat
