Історія успіху Lamborghini: від тракторів — до спорткарів

Бренд Ламборгіні (Lamborghini) — більше, ніж просто марка авто. Для багатьох це синонім мрії, адже ціна такого суперкара перевищує сотні тисяч доларів. Мріють про нього мільйони, але дозволити собі можуть далеко не всі. Тим не менш, з кожним роком продажі Lamborghini тільки зростають і щороку б'є рекорди попереднього. Марка Lamborghini завдячує своєю появою неуважному ставленню Енцо Феррарі (Enzo Ferrari) до одного зі своїх замовників. Так говорить чутка, але фактом є те, що Lamborghini зі своїм першим автомобілем став гідним конкурентом Ferrari і явним супротивником.

Передумови, що наштовхнули до мрії

Ферруччо Ламборгіні народився 28 квітня 1916 року в невеликому селі Ренаццо, неподалік Ченто (провінції Феррара). Його батьки Антоніо та Евеліна Ламборгіні займалися землеробством та виноробництвом і мріяли про те, щоб син продовжив фамільний бізнес. Але змалку Ферруччо цікавився технікою, і батьки, бачучи захоплення сина, в одному з сараїв ферми створили невелику майстерню, в якій Ферруччо відливав деталі, необхідні для техніки на фермі, а також для конструювання різних власних механізмів. Якось при відливанні однієї з деталей, у цеху стався невеликий вибух, який мало не призвів до пожежі на всій фермі.

Після закінчення школи хлопець вступає до технічного університету, який розташовувався неподалік Болоньї, де з легкістю опанував майстерністтю лиття та сварки. Ферруччо отримав професійну ліцензію та не втрачаючи ні дня, він відразу влаштувався на роботу в місцевій кузні в 1932 році і він стає одним з підмайстрів Гефері Обі. Через 2 роки переїзжає до Болоньї працювати в іншій майстерні, де напряму працює з військовою технікою. Варто відзначити, що хлопець шаленів від улюбленої справи, крім того що робота приносила йому великий дохід, так вона йому ще подобалася. Саме цей досвід принесе йому згодом багато знань у машинобудівництві.

У 1940 році Ламборгіні був призваний до Королівських військово-повітряних сил Італії, де служив механіком на острові Родос. Він отримав посаду начальника відділу технічного обслуговування автомобілів і згодом потрапив у полон до німців. Італія згодом з падінням режиму Муссоліні перестала бути союзником Німеччини. Дізнавшись, що хлопець був особистим механіком керівництва, його поставили перед вибором: в'язниця та смерть чи стати механіком з ремонту військової техніки. Так Ферруччо став воювати обслуговуючи військову техніку переважно німців. А згодом острів звільнили англійці і він почав працювати над ремонтом та модернізацією англійської техніки. Так він отримав знання щодо влаштування не лише італійських, а й зарубіжних механізмів. Ці навички чудово знадобилися йому згодом. Коли війна закінчилася, Ламборгіні повернувся додому із твердим наміром відкрити свою справу. Залишаючи Італію англійці розпродували надлишки не потрібної їм тепер техніки — повертати її до Великобританії було справою занадто напруженою. А також потрібно було відновлювати Італію та годувати населення і заповзятливий молодий італієць скористався цим. До кінця 1947 році в його рідному містечку не було жодної техніки, до якої він не приклав своїх зусиль по відновленню та ремонту. Усвідомивши, що його знання та праця набирає популярнгості, Ферруччо вклав усі свої заощадження та зайнявши гроші батьків він відкрив майстерню.

Майстерня тракторів Lamborghini

Ферручіо не склало труднощів зібрати з брухту свій перший трактор. Він придбав старий мотлох, який був трактором, оновив та модернізував його. Перша модель трактора виявилася дуже простою за конструкцією і надійною в експлуатації, що й визначило її успіх. Двигун взяли з війсьової вантажівки, а інші деталы запозичені чи модернізовані з іних тракторів. Потім, побачивши, що конструкція досить вдала, а ринок збуту величезний, підприємливий Ламборгіні почав скуповувати військову техніку, автомобілі, механізми і переобладнати їх у сільськогосподарські машини. Так з'явилася невелика компанія з виробництва тракторів. У розореній війною країні, що поступово відроджується, ця техніка була дуже затребувана. Він поставив собі за мету облегшити працю фермерів та серійно випускати дешевший трактор, який би задовільняв потреби при роботі із землею.
Перші моделі були запропонвані місцевим фермерам і вони настільки були задоволені роботою механіка та інженера, що вже через декілька місяців вони зробили ще 10 замовлень. Це дозволило молодій компанії швидко стати на ноги.

А черз рік замовлень було настільки багато, що компанії не вистачало рук, деталей та місця для виробництва, щоб задовільнити мінімальні потреби. Тоді Ферруччо було вже 35 років і він грунтовно зробив свій вибір, він знав, що хоче зв'язати з технікою усе своє життя, а тому пішов на ризиковий крок. Потай від усіх Ламборгіні бере кредит у місцевому банку на свого батька та закладає усе сімейне майно, що належало і його братам та тракторний цех. Справа була дуже ризиковою, але він був дуже впевненним у своїх силах та місії, яку він поставив. На отриманну суму Ферруччо закуповлює тисячу нових двигунів фірми МОРІС.

1949 року в Ченто він відкрив свою першу фабрику з виробництва тракторів і заснував компанію Lamborghini Trattori. Так було дано старт першому успішному проекту. Компанія випустила трактор власної конструкції, оздоблений фірмовим знаком бика. Того ж року з конвеєрів Lamborghini Trattori змогли продати 50 машин, а середині 1950-х — уже понад 200! Успіх компанії був зумовлений винятковими технічними характеристиками та надійністю товару. Адже відремонтувати трактор міг навіть хлопчисько, який хоч трохи розбирався у техніці. Компанія розвивалась дуже стрімко. Після війни робота на землі була ледь не єдиним способом вижити. Кількість співробітників збільшувалось з кожним роком, як і устаткування, яке змінювали кожних 2 роки на більш якісне. Ламборгіні особисто брав участь у проектуванні та випробуваннях нових моделей. Технічні знання та інтуїція дозволяли йому випереджати конкурентів. Наприкінці 1950-х Lamborghini Trattori фактично став монопольним виробником тракторної техніки в Італії та однією з провідних компаній цього профілю в Європі.

Фабрика Lamborghini Bruciatori

Маючи за плечима великий досвід та володіючи солідною фінансовою допомогою, у 1960 році Ламборгіні заснував друге виробництво – фірму Lamborghini Bruciatori. Фабрика, що знаходилася в досить відсталій, в економічному плані, області країни П'єве ді Ченто. Ферруччо створював нові робочі місця, зміцнював місцевий бюджет — одним словом, підтягував П'єве ді Ченто до розвинених регіонів. Команія займалася виробництвом нагрівального та охолоджуючого обладнання, а також займаючись їх обслуговуванням. Тому майже уся Італія поступово переходить від вугільного опалення своїх будинків до газового. Подібна продукція в Італії не випускалася, і Ламборгіні хотів зменшити експортну залежність своєї країни. Та й у цілому завдяки злагодженій роботі всього колективу, зруйнована після війни економіка Італії, стала потихеньку зростати.

Успіхи та досягнення Ламборгіні, що зробили неоціненний внесок у піднесення зруйнованої війною економіки Італії, не пройшли непоміченими. Італійським урядом енергійному підприємцю було надано титул Кавалера Лаврового вінка. А ще до того, Ламборгіні почав заздрити славі Енцо Феррарі, зірка якої яскраво засвітилася на економічному небосхилі в 1950-і роки. «Тракторний король» любив швидкість. Навіть брав участь у перегонах. У різний час він володів розкішними Mercedes, Maserati, Jaguar E-type та кількома Ferrari 250 GT. Кожне авто його влаштовувало не до кінця, завжди спливали недоліки, лише після використання. Тому часто змінював авто, а в різних моделях Ферарі взагалі знайшов проблеми зі зчепленням.

Перший автомобіль Lamborghini

За легендою, Ламборгіні особисто приїхав на фабрику до Енцо Феррарі, щоб поскаржитися на якість його автомобіля та дати кілька порад для покращення його улюбленої марки автомобіля. Але на його здивування зарозумілий Енцо посваривися з ним, і засновник Ferrari видворив «тракторного короля», порадивши тому не пхати носа в спорткари, та повертатись туди звідки він прийшов. Тоді талановитий механік особисто розібрав трансмісію 250 GT та зміг вирішити проблему за допомогою заміни деталей від власних тракторів.

І тут доля знову виявилася прихильною до Ламборгіні. Справа в тому, що його опонент Енцо Феррарі був людиною запальною і зарозумілою, і подібні риси характеру аж ніяк не сприяли злагодженій роботі його колективу. Після чергової сварки з босом із компанії Ferrari пішли такі талановиті фахівці, як Джотто Бізаріні, Джан Паоло Даллара та Боб Уоллес. Чи треба казати, що вони недовго залишалися без роботи? Ламборгіні з радістю запросив їх до себе. Ця «трійця» утворила кістяк колективу, перед яким Ламборгіні поставив завдання побудувати автомобіль категорії GT, а заразом втерти носа Феррарі. Тим часом в одному з невеликих цехів тракторного заводу Ламборгіні повним ходом йшла робота над першим суперкаром. Ферруччо вибрав для свого «первістка» двигун V12 і Джотто Бізаріні допоміг розробити двигун, який розробив кілька найсучасніших двигунів для Ferrari, зчеплення зробили ідентично тракторному, а ідею кузова втілив у реальність дизайнер Френко Сакрліоне. У 1963 році було засновано компанію Automobili Ferruccio Lamborghini SpA. Всього за 15 км від Маранелло, «лігва» Ferrari, у містечку Санта-Агата в Болоньї почалося будівництво підприємства з випуску суперкарів.

Маючи за плечима значний досвід керівництва іншими підприємствами, Ламборгіні зумів організувати виробництво, яке найкраще підходило для досягнення його мети: вельми функціональну структуру, якої на той час не було рівних у галузі. Великий та світлий головний цех знаходився поряд з офісною будівлею, що дозволяло керівництву постійно контролювати ситуацію на виробництві. Це було ідеальним рішенням для Ламборгіні, який не соромився сам засукати рукави і працював над майбутніми суперкарами, якщо щось не відповідало його очікуванням.

Емблема легенди італійського автопрому є чорним щитом із зображенням золотого бика. Багато хто знаходить її підозріло схожою на жовтий логотип-щит Феррарі з чорним конем, що ще раз наголошує на суперництві двох марок. Ламборгіні народився під знаком Тельця за Східним Гороскопом. Бізнесмен вірив, що зображення зодіакального символу принесе йому успіх, а також продемонструє потужність спортивних автомобілів бренду. До того ж, засновник компанії був давнім шанувальником кориди.

У Ламборгіні було лише кілька місяців з того моменту, коли він вирішив побудувати завод до офіційної презентації, тому перша модель була створена дуже швидко. Офіційна презентація була присвячена Туринському автосалону, який відкривався на початку листопада 1963 року. Оскільки Ламборгіні мав досить чітке уявлення про те, чого він хоче, йому не довелося гаяти час на підбір співробітників. Перед ними був серйозний виклик, часу залишалося мало. Проте модель 350 GTV стала справжнім шедевром.

1964 виявився воістину видатним в історії компанії. Була створена модель 350 GT, випущена у кількості всього 120 екземплярів. Майже відразу з'явилася і її модифікація - 400 GT. Об'єм двигуна в цій версії був збільшений до чотирьох літрів, на неї встановлювалася перша коробка власної розробки Lamborghini. Спочатку була створена двомісна модель, пізніше перетворена на 400 GT 2+2 з двома знімними сидіннями за двома основними. Обсяг виробництва 400 GT виявився більшим – 273 екземпляри. Дебютне авто Lamborghini здобуло визнання публіки, розпродавшись у рекордно короткі терміни.Примітно, що саме Lamborghini 400 GT стала тим необхідним етапом розвитку компанії, який дозволив їй згодом створити одну зі своїх легендарних моделей «Lamborghini Miura».

Підготовка Miura здійснювалася з величезною швидкістю. Уявити нову модель хотіли на Женевському міжнародному автосалоні 1966 року. І сталося диво: ходова частина, показана восени 1965 року як експериментальний прототип, всього за кілька місяців перетворилася на найприголомшливішу дорожню модель у світі. Прем'єра Lamborghini Miura стала головною подією автосалону у Женеві! Новинка викликала небувалий інтерес, але Ламборгіні привернув ще більше уваги, приїхавши на Miura на гран-прі Монте-Карло - найприголомшливіший вікенд для спорткарів загалом і для кращих італійських моделей зокрема. 1967 року Ламборгіні міг дивитися в майбутнє з великим оптимізмом. Потік замовлень на Miura забезпечував його компанію грошима, але, головне, дозволив досягти неймовірного інтересу та справжньої популярності. Принаймні в цьому Ламборгіні потрапив точно в ціль: така модель була просто приречена заволодіти думками та серцями всіх автолюбителів. Завдяки їй бренд Lamborghini став символом в автомобільному світі, втіленням зростання, прориву за всяку ціну, переваги над конкурентами незважаючи на традиційні обмеження та забобони.

Важкі часи та продаж бренду

З моменту свого заснування і до початку 1970-х років бренд Lamborghini розвивався досить прогресивно, нарощуючи як свій інтелектуальний, і економічний потенціал. Проте, 1972 року з низки причин було розірвано вигідний контракт експорту сільськогосподарської техніки з Південною Америкою. Це занурило фірму у стан затяжної кризи, і спонукало Ферруччо продати свою частку підприємству Fiat. Поступово все тракторне виробництво почало належати великому італійському концерну Same Deutz-Fahr Group, який володіє контрольним пакетом тракторного виробництва Lamborghini і досі. У період 70-х років минулого століття єдиним, що дозволяло компанії продовжувати функціонувати, були успішні продажі від моделі «Countach». Однак виключно автомобільне виробництво не могло покривати всіх витрат Lamborghini, це змусило Ферруччо розпродати пакети акцій, що залишилися в нього. Так, фірма набуває нових власників від великих швейцарських інвесторів – Рене Леймера (René Leimer) і Жоржа-Анрі Росетті (Georges-Henri Rossetti). Не надто успішному стану справ бренду сприяла світова нафтова криза, що вибухнула на початку 70-х років ХХ століття. У цей період авто різко впали в ціні, а Lamborghini зіткнулася з черговою фінансовою проблемою: терміни постачання запчастин та комплектуючих були зірвані, у зв'язку з чим розпродані заздалегідь машини могли потрапити до рук своїх власників лише після закінчення дворічного очікування. Низка дрібних невдач і негараздів призвела до того, що в 1978 році компанії не залишалося нічого, крім як оголосити про своє банкрутство. Державний суд Італії змушений був продати фірму на торгах. Новим власником Lamborghini стали брати-швейцарці Мімрам (Mimra).

Для вирішення грошових проблем керівництво компанії уклало контракт з BMW на доведення та виробництво спортивного автомобіля під кодовою назвою Е26, який згодом здобув популярність як BMW M1. Конструкторські розробки велися на BMW, а фірма Lamborghini мала виготовити необхідні 400 машин для омологації Міжнародною спортивною федерацією. Для виконання робіт з цього контракту Леймер отримав велику позику в італійського уряду. У той же час компанія Lamborghini підписала угоду з американською фірмою Mobility Technology International про розробку швидкісного армійського позашляховика із двигуном Chrysler. Цей автомобіль, названий Cheetah («гепард»), викликав справжній шок у відвідувачів Женевського автосалону 1977 - ніхто не очікував від Lamborghini нічого подібного. У липні того ж року мало розпочатися виробництво E26, але витрати на розробку та випробування Cheetah поглинули велику частину позики, відпущеної на замовлення BMW. Тим часом у керівництва BMW урвався терпець, і контракт з Lamborghini був розірваний

До 1987 року Lamborghini знову було продано – цього разу американському концерну Chrysler. Люди з Детройту відразу почали встановлювати свої порядки, а на підприємстві почалася розробка та підготовка виробництва автомобіля. Через три роки в серію пішов Lamborghini Diablo, що представляв подальший розвиток Countach: у автомобілів було однакове компонування, схожа конструкція шасі з просторовою рамою, посиленою деталями з композитних матеріалів, і кузов, розроблений Марчелло Гандіні вже як незалежний дизайнер. До створення кузова доклали руку стилісти Chrysler.

У 1974 році Ламборгіні купив колись вподобані 740 акрів землі разом з нерухомістю під назвою La Fiorita, на березі озера Тразімено, в Кастільйоне-дель-Лаго, Умбрія. Спочатку він приїжджав туди, щоб розслабитися та сходити на полювання, але незабаром він береться за справи. Він починає вирощувати виноград, з якого робить вино, що згодом отримує визнання та здобуває нагороди. Він багато подорожує й у мандрівках замислює побудувати поля для гольфу, які він згодом таки будує у себе на землі. Також він робить автомобілі для гольфу. Окрім цього він виготовив автомобіль для Папи Римського Івана Павла II.

Ферруччо пішов лише з автомобільного бізнесу, а компанії Lamborghini Calor та Lamborghini Oleodinamica залишилися в його руках.

За деякими відомостями Ферруччо в 1974 році, тобто у віці 58 років, одружився втретє, але інші джерела говорять, що одруження не було і дочка Патриція народилася від другої дружини Анніти. Ферручіо Ламборгіні у жовтень 1963 року, перед Туріном написав наступне: «У свій час я придбав кілька найкращих автомобілів Gran Tourismo і в кожному з них виявив недоліки. Або дуже жарко в салоні. Або незручно. Або недостатньо висока швидкість. Або неякісно зібраний. Зараз я хочу побудувати автомобіль GT, який буде позбавлений недоліків. Не технічну «бомбу». Навпаки, звичайний, але досконалий автомобіль».

Ферруччо Ламборгіні помер 20 лютого 1993 року внаслідок серцевого нападу. Тіло його було поховано на кладовищі монастиря Чертоза ді Болонья в фамільному склепі.

За всіх своїх амбіцій Chrysler недовго «водив бика за роги». У січні 1994 року контроль над компанією отримала індонезійська MegaTech, а через рік акції компанії були перепродані трьом іншим компаніям. Але черговим власникам утримати в руках норовливого «бика» теж виявилося не під силу. Зрештою, з 1998 року Lamborghini стала частиною імперії Фердинанда Піха і увійшла до складу концерну Volkswagen AG під «крило» Audi. За шість років, повністю відмовившись від колишніх напрацювань, прагматичні німці запустили у виробництво дві нові моделі: Murсielago та Gallardo, а також дві їхні відкриті версії. Але це вже зовсім інша історія.