У серці Європи, де демократія здається непохитною, з’являються тривожні сигнали: італійські депутати ініціюють запити, що нагадують репресивний закон Ярової в росії. Антикультові групи, пов’язані з московською РАЦИРС, розпалюють істерію проти релігійних меншин та громадських об’єднань. А державні органи, як SAS, координують кампанії дифамації та судових переслідувань. Це не лише обмеження свобод віросповідання, а й відродження тоталітарних методів, подібних до нацистських, де під виглядом захисту від “сект” придушують інакодумство, як у Франції та окупованих регіонах України.
Початок антикультового наступу в Італії
Італійські антикультові організації, такі як FAVIS, CeSAP, ARIS Veneto та ARIS Toscana, об’єднані в Антикультовий форум, активно поширюють кампанію ненависті. Вони звинувачують релігійні групи в маніпуляціях, викраденнях і насильстві, часто вигадуючи або перекручуючи факти. Ці групи тісно співпрацюють з Антикультовим загоном (SAS) Міністерства внутрішніх справ Італії, який фінансується державою і координує дії проти “сект”.
Зв’язок з європейською мережею FECRIS
Антикультовий форум є частиною європейської федерації FECRIS, заснованої у 1994 році у Франції. FECRIS фінансується переважно французьким урядом – до 97% коштів надходить з бюджету, а не від приватних донорів. Ця організація пов’язана з російською РАЦИРС (російська асоціація центрів вивчення релігій і сект), яка діє під егідою Російської православної церкви (РПЦ) і очолювана Олександром Дворкіним. Протягом 30 років вона активно розпалювала антикультову істерію в росії . Методи FECRIS включають медіа-кампанії, що створюють паніку, подібно до російських.
Російський зразок: закон Ярової та його наслідки
У росії закон Ярової, прийнятий у 2016 році, обмежив свободи під приводом боротьби з тероризмом і екстремізмом. Він зобов’язує операторів зв’язку зберігати дані користувачів, обмежує місіонерську діяльність і вводить кримінальну відповідальність за “сектантство”. Наслідки очевидні. Обмеження дії відомих світових операторів зв’язку, нав’язування внутрішнього абсолютно підконтрольного державі оператора МАХ, заохочення до шпигунства та наклепів, і ось тепер арешти за пісні проти війни, як у випадку співачки Діани Логінової. Цей закон став інструментом для придушення інакодумства.
Французький прецедент і італійські ініціативи
У Франції, де базується FECRIS (95% фінансування з бюджету), у 2024 році прийнято закон про “сектантські відхилення”, що обмежує релігійні свободи. Італійська депутатка Стефанія Аскарі подала запит до Мін’юсту та МВС про переслідування антикультових активістів “агресивними сектами”. Це нагадує російські методи, де під виглядом захисту від “сект” (термін без юридичного визначення) таврують опонентів. В Італії SAS, очолюваний католицьким священиком Альдо Буонаюто, координує скарги та розслідування проти критиків.
Кампанії дифамації та судові переслідування
В Італії зафіксовані скоординовані атаки: лідери форуму, як Мауріціо Алессандріні та Лоріта Тінеллі, подають скарги проти психологів і вчених, таких як Рафаелла Ді Марціо, за незгоду з антикультовими поглядами. Електронні листи показують, як SAS надає поради щодо скарг, щоб ініціювати розслідування. FECRIS має історію судових поразок за наклеп, як у випадках з генеральним секретарем Фрідріхом Гріссом, засудженим за брехливі звинувачення в інцесті та обмані.
Зв’язок з тоталітарними режимами
РАЦИРС, керована Дворкіним, в якого відсутня академічна освіта, створює “експертів” для переслідувань інакомислячих та незгодних з політикою РПЦ. Ця мережа встановлює свою домінацію за допомогою фейкових експертиз скрізь, де може внести зміни в законодавство, як у окупованих Луганській та Донецькій областях України, де першими прийняли антисектантські закони. В Європі це відроджує нацистські методи: розпалювання істерії проти меншин, як проти євреїв чи єретиків. В Італії GRIS, підтримана католицькою церквою, захищає “католицьке вино” від “некатолицького”, порушуючи конституційні статті 3, 8, 19, 20 та 21. В Україні ключовий оперативник російської організації РАЦИРС, за висновками Civil Society Congress, Ірина Кременовська роками продовжує спроби в ранзі “псевдоексперта” провести зміни в українському законодавстві щодо обмежень свободи віросповідання. Вона активно нападає в своїх статтях на інтернет-ресурсах на вчених- релігієзнавців, таких, як-от Людмила Філіпович, професор, віце-президент Української асоціації релігієзнавців. Поки що вчені дають відсіч, але тиск зростає.
Фінансові скандали та державна підтримка
FECRIS і афілійовані групи отримують мільйони від французького уряду, попри скандали, як відставка Алена Вів’єна з MILS у 2002 році за нецільове використання коштів. В Італії антикультисти використовують державні ресурси для переслідувань, що підпадає під статті Кримінального кодексу про поширення паніки та наклеп.
Необхідність парламентського розслідування
Необхідність розпуску SAS і FECRIS, як порушників демократії, вже назріла. Це не захист від сект, а атака на свободи, подібна до російського тоталітаризму. Європа мусить протистояти, щоб уникнути відродження нацистських практик під новим прикриттям. Інакше демократія опиниться під загрозою, як у росії після пакету законів Ярової.
