Лабораторія зустріла їх ядерною сумішшю запахів пилу, старості, хімії, гниття і чорт знає чого ще. Першим зайшов Анубіс. Долгівці швидко взяли під контроль приміщення і виходи з нього. В будці охорони лежав скелет у чоботях. Тьмяно і зловісно блимали старі ртутні лампи. Стіни були в засохлій крові і слідах кігтів. Незнайомець показав праворуч. В кімнаті була якась ванна, в якій хлюпався «холодець», якісь труби. З обірваних кабелів раз по раз сипалися іскри. То тут, то там чулися дивні звуки, якісь скрипи, щось стукало. Моторошна обстановка. З вмонтованої в стіну шафи незнайомець дістав чотири протигази із запакованими фільтрами. Дав Арту, Лірі і двом долгівцям. Анубіс і Зулус мали системи очистки повітря, а сам незнайомець мав тактичний шолом з фільтром. Знаком показав одягти. Вони вийшли з кімнати. Ланцюгом, прикриваючи один одного, пішли довгим коридором.
Насосна. На Анубіса стрибнув самотній снорк. Долгівець чітко зловив його за шию, грякнув ним об землю і наступив на голову. Голова снорка луснула під Анубісом, як гнилий горіх. В приміщенні стояло три здоровенні водяні насоси, обкутані «електрами». Біля розподільних щитів теж блукали розряди. Група вийшла з насосної. Вентиляційна. Два снорки. Анубіс і Арт пострілами з дробовиків відправили їх у вічний сон. Більше нічого. Коридор — вправо. Кімната систем очистки води була повністю залита хімічними аномаліями. Зелений туман ясно показував, що заходити туди не варто. Пішли далі. Якийсь склад. Доволі великий. На складі під стелею літала вогняна комета. Всі разом пішли «качиним кроком». Раптом знайомий синій туман застелив очі. І тут же загримів кулемет Зулуса. Ящики, сміття, рештки кісток піднялися в повітря і разом полетіли на звук пострілів. Тактика була відпрацьована: Зулуса прикрив своєю масою Анубіс, який прийняв на себе весь летячий мотлох. Раптом незнайомець перекотився вбік. Показався згусток енергії, з якого вилітали хмарки крові. Артур вгатив в нього пів магазина шроту, Ліра додала чергою з автомата. Почулося ревіння, і згусток енергії зник. З нього вивалився якийсь мутант. Всі предмети разом впали на підлогу. Гуркіт стих. Тільки шипіння комети над головою. Арт роздивився мутанта: голова відразу переходила в тулуб, шиї не було. Довгі руки. Нема ніг. Чортівня якась.
Через склад вийшли в коридор. Гравіконцентрат проламав стіну і пульсував, залишаючи зовсім мало місця, щоб пройти... Обійшли. Зелених новачків не було. Коридор привів до масивних дверей — вхід на другий рівень. Майданчик перед дверима долгівці звично взяли під контроль. Незнайомець дав Лірі карту і сказав:
— Введи карту і код — 1243.
Незнайомець, здається, знав усе. Ліра ввела. Знайомий звук, і двері відчинилися. З них вискочив здоровенний кровосос. Один з долгівців після удару могутньою лапою перелетів через всю кімнату, врізався в стіну і затих. Проблема: стріляти не можна, під вогнем решта групи. Навперейми мутанту кинувся Анубіс. Екзоскелет, призначений для ведення інтенсивних бойових дій, без проблем поглинув удар пазуристої лапи. Анубіс охопив кровопивцю за корпус. Щупальця обвили бійцю голову. Від виття мутанта звук працюючих на максимальному навантаженні сервомоторів був нечутний. Анубіс підстрибнув, одночасно перевертаючи мутанта, і всією масою луснув його головою в підлогу, аж плитка репнула. Дзвінкий хруст сповістив про те, що шия кровососа зламалася. Боєць встав і пострілом з дробовика розніс голову мутанта на шмаття. Ліра підбігла до пораненого долгівця. Перевірила пульс. Нічого. Боєць був мертвий. Його комбез, універсальний захист, поглинув більшість енергії удару, але зустрічний удар в стіну зламав ребра, які пробили легені й серце. У нього не було шансів.
Треба було йти далі. Першим звично йшов Анубіс. Спустились сходами. Їдальня. Перевернуті столи і стільці. Роздача з вирваною центральною частиною. І знову кровосос. І знову Анубіс, який не став демонструвати свої рукопашні навички: приклад його SPAS-12 врізався мутанту прямо в обличчя. Черга з автомата іншого долгівця пробила кілька дірок в черепі кровососа. Мутант перейшов в «стелс» і побіг вглиб їдальні. За кілька секунд глухо плюнув підствольник Ліри. Кровосос залишився без ніг. Незнайомець підбіг і добив мутанта. Було чисто. Відносно. Обійшли житлові приміщення. Застрелили двох снорків. Далі — якесь велике приміщення, щось типу актового залу. Здоровенні вм'ятини в підлозі. Пусто. Купа здоровенних кісток посеред кімнати і до чорта кісток менших. Очевидно, людських. Кілька іржавих автоматів. Кістки посередині належали, очевидно, псевдовелетню. А решта — тим, хто намагався його вбити. Фотографія на стіні. Працівники лабораторії. Далі. Порожньо. Коридор. В кінці коридору виднілися два силуети зі зброєю. Незнайомець дістав стилет, кивнув Артуру. Двоє диверсантів підкралися до охорони. Ножі свиснули майже одночасно. Два тіла впали на землю. Арт підійшов, хотів перевернути, але дозиметр своїм тріском переконав його цього не робити. Різко заболіла голова, почулись голоси. Стіни захиталися. Артур впав на коліна. Незнайомець прикладом вирубив Артура, схопив його за комір і потяг назад.
— Псі-блокада. Вже! — крикнув він. — За дверима контролер.
— Що з ним? — Ліра бігла до них.
— Його мало не взяли під контроль. Закинь йому таблетки.
Ліра вклала таблетки в рот Арта, залила водою і затиснула ніс. Ковтнув. Незнайомець підізвав Зулуса:
— Він з нами не піде далі. Ще одного впливу він не переживе.
Зулус підізвав долгівця:
— Залишаєшся з ним. Охороняєш його. Відповідаєш головою.
Долгівець подивився на Анубіса. Той ствердно кивнув. Солдат швидко перетягнув Артура до стіни і зайняв позицію.
Незнайомець тим часом командував:
— Таблетки! Я перший, за мною Анубіс, Зулус і дівчина. Ліро, забери «Сайгу» в Арта. Вона практичніша за АК.
Ліра виконала наказ. Арт лежав біля стіни, не реагував.
— Де той контрик?
— Все одно. Він вже відчув наш розум. Головне — добратися до нього. Ця падлюка дуже сильна. Через бронедвері мізки мало не підсмажив.
Незнайомець приклав карту до замка і набрав код — 6201. Двері зі знайомим звуком відчинились. І всі одночасно почули голос в голові:
— Даремно ви сюди прийшли... — звучало в голові кожного. — Даремно. Даремно!!!
В лабораторії стояло кілька розбитих колб з якимись ембріонами. Одна з них була порожня. Металеві сходи вели нагору, до пульта керування. Біля сходів стояли чотири постаті, запаковані в екзоскелети.
— А-а-а-а-а-а, мочи-и-и-и-и, — прогундосив один з них.
Зомбовані. Зі зброєю. Група одразу розосередилась і відкрила вогонь. Кулемет Зулуса взяв своє соло. Один із зомбованих впав і смикався в конвульсіях.
— Ліро, що в стволі? — крикнув незнайомець.
Ліра перевірила магазин.
— Шрот.
— Сиди й не висовуйся! Не проб'єш!
Свист куль, постріли в приміщенні, вплив контролера створювали неймовірну атмосферу. Анубіс сидів за колбою і заряджав «жекан» у дробовик. Точним рухом кинув пачку Лірі. Дівчина за кілька секунд витягла шрот з магазина і запакувала «жекан». Дослала патрон. Прицілилася. Бухнула «Сайга». Один зомбак впав і завмер.
— Перезарядка! — крикнув Зулус.
Його тут же прикрив незнайомець, поливаючи зомбаків короткими чергами. З лівого боку бухнув дробовик Анубіса. Ще один зомбований затих. В Анубіса врізалося кілька куль. Броня екзоскелета справно прийняла удар, але одна з куль перебила шланг сервомотора. Анубіс не міг підняти ліву руку. Він заревів і кинувся вперед. Схопив останнього зомбака за горло і швиргонув його в колбу. Той з гуркотом впав, повільно підвівся, і голову йому рознесла черга з кулемета. Незнайомець добив зомбованого, який смикався на підлозі. Кинулись нагору. Шум в голові сильнішав. Голос ставав все голоснішим.
— Всім назад! — скомандував незнайомець. — Бо зараз станете новою охороною пульта. Бігом!
Анубіс, Зулус і Ліра вибігли із залу. Незнайомець почувався добре. Екранований шолом і таблетки вберегли його. Він майже не відчував впливу. Біля пульта стояв чоловічок в лабораторному халаті перед ноутбуком. Сталкер взяв його на приціл.
— Відійшов!
Чоловічок повільно повернувся і сказав:
— Він тебе не чує. Розмовляй зі мною, полковнику. Я відповім на твої питання.
— То, може, ти вийдеш?
— Без проблем. Ти все одно помреш.
Двері в кінці операторської вилетіли. Звідти, пробивши частину стіни, вийшов велетенський контролер. Незнайомець спитав:
— Ти організував ці напади?
— Я. І повідомлення тому, що лежить там в коридорі, теж слав я. І мерків на нього наслав я. І полоненого тримаю тут я.
Контролер раптом повернув голову: Ліра стояла внизу і цілилася в нього з підствольника. Незнайомець випустив чергу в контролера. Ревіння мутанта заповнило всю лабораторію. Сталкер побачив, як Ліра впала і закрила вуха — вплив мутанта був неймовірно сильним. Він зарядив підствольник і вистрілив в шию мутанту. Вибух розворотив контролера. Він зробив два кроки назад і впав. У чоловічка змінився погляд. Незнайомець вистрілив йому в голову, підскочив до мутанта і вистріляв весь магазин йому в морду. Мутант затих. Голоси в голові зникли. Образи перед очима знову стали чіткими.
Сталкер зайшов за двері, з яких вийшов контролер. Довга кімната з колбами, пробірками, шафи, ящики. В кінці кімнати була клітка. В ній непритомним лежав чоловік — схудлий, змарнілий.
— Ось ти де... Вже з ніг збились тебе шукати.
Біля клітки була ліфтова шахта. Ліфт працював. Видно, звідси «контрабас» виходив на поверхню і брав під контроль сталкерів. Почулись кроки. До нього підходили Ліра і Зулус.
— Що тут у тебе?
— Ліфт. І, мабуть, він виведе в оглядову яму на фабриці.
— Контролера бачив? Чого такий величезний?
— Без поняття. Але вчений, що там лежить поруч, був його руками. Він взяв його під контроль, але не зомбував. Висилав повідомлення, завдання. Використав знання. Використав весь потенціал лаби. Навіть полтергейста виростив. Бачив порожню колбу внизу?
Ліра була в шоці. Незнайомець продовжив:
— Плюс тут полонений є. Ліро, глянь, як він.
Ліра схилилась над полоненим...
— Тату? Боже, це ж він...
Сльози полились рікою. Вона впала на полоненого і плакала. Зулус сказав:
— Треба вибиратися звідси. Ну його, це місце.
— Я заберу мужика. Ти виводь дівчину і забери ноутбук на пульті.
Зулус і долгівець, що охороняв Артура, взяли сталкера. Анубіс йшов попереду. Все було спокійно. Біля входу на другий рівень Анубіс забрав тіло загиблого бійця. За кілька хвилин група покинула лабораторію Х-18. Перед виходом незнайомець замкнув її і знищив електронний замок. Щоб туди знову не залізла якась сволота...
