Зона, здавалося, всіма способами хотіла перешкодити виходу скваду з бази «Волі». Зграя мутантів перла на головні ворота. Охорона вміло та, економлячи боєзапас, стримувала хвилю.
Тим часом у Яра сквад перевіряв спорядження. Старий технік закінчив дрібний ремонт гвинтівки Хребта, огляд броні Арта та займався екзою Анубіса.
— Видно роботу Азота. Завжди був уважним до деталей, — бурмотів Яр собі під ніс.
Екзоскелет був у чудовому стані. Тільки тканина помічена кулями. Анубіс навмисно не хотів її замінювати. Екза Кременя теж була справна і теж після Азота.
За годину сквад розмовляв з Лукашем.
— Хлопці, поверніться. І не робіть дурниць... І зніміть нашивки, — звернувся він до Анубіса й Кременя. — Ви — одиночки. Думаю, не треба пояснювати причини...
Сквад перевірив зброю. Перед ними в сірому тумані стелилася дорога до Рудого лісу...
Анубіс, що зазвичай мовчав, питав у Кременя:
— Як самопочуття після Грифа?
— Та як... Голова часами болить. Рука ниє. І сіпнув мене чорт з ним у рукопашну лізти. І не перший же раз.
Анубіс не відповів. А майстер у жовтій екзі без знаків розрізнення пригадав, як Костоправ говорив йому:
"Тішся, що так все обійшлося. Після такого удару можна і дебілом залишитись. І рука дасть про себе знати."
Попереду Арт не забував контролювати оточення і Хребта. Арт не довіряв мерку.
З пагорба було видно сквад у чорно-білих комбезах. Арт безпомилково визначив дівчину. Монолітівці чекали наказу. Арт підійшов до дівчини:
— Ліро, розставляй своїх у похідний порядок. Я йду з тобою попереду — мої позаду.
— Я — Сестра, сталкере.
Дівчина відвернулася і таким самим монотонним голосом віддала команди. Монолітівці перешикувалися, і група вирушила вперед...
Дорогою до Рудого лісу Арта підізвав Хребет:
— Нехороша обстановка, босс. У цих каналій посилена броня. На одному якась незрозуміла електроніка. І за нами йде ще двоє. Ми під наглядом. Скоріш за все, нас ще й слухають.
Арт уважно слухав акцент Хребта з перекрученими наголосами. Стосовно групи супроводу — це було очікувано. А от решта... Арт кивнув найманцю і зайняв своє місце. Сестра розрядила дві електри, обійшли безпечним маршрутом.
Сонце розігнало рештки туману. Було видно червоні крони дерев вдалині. Стало тепліше.
— Привал. 15 хвилин, — скомандувала дівчина.
«Моноліт» одразу зупинився. Один вправно розпалив переносну піч і взявся за підігрів їжі. Двоє інших зайняли оборону. Сквад сталкерів попарно споживали сухпайки. Двоє їдять, двоє охороняють. Найманець вміло інтегрувався у сквад. Команди розумів з півслова. Арт дивувався його навичкам.
— Вперед! — різкий голос Сестри повернув їх до реальності.
Група, відстрілявши невелику зграю снорків, наближалася до мосту через річечку, за яким був тунель у Лиманськ...
На насипі тунелю лежав Бродяга. Його СВУ була націлена на дорогу. Сталкер чекав на групу. Тут вони мали захопити дівчину і ліквідувати решту «Моноліту». Те, що вони були одинаками, мало зняти всі претензії до кланів. Час спливав. Затерпла спина. Піт під бронею неприємно холодив спину. Каремат теж був уже мокрий. Легенда Зони не боявся появи мутантів. Він чекав. Але Бродяга не врахував одного...
Не дивлячись на всю обережність при виборі позиції, його спалили. Деймос в оптику своєї гвинтівки контролював прохід групи і засік точку, яка йому здалася зручною для ведення снайперського вогню. Чуйка не підвела. Командир помітив Бродягу...
КПК Арта прийняв повідомлення:
"Після сигналу".
Надолонник Сестри — схоже: "Ви під прицілом".
Сестра непомітно оцінила обстановку. Ніби нічого не змінилося. Її не здивувало повідомлення від Деймоса. Якщо він пішов, значить, так сказав Майстер...
Одиночний постріл гримнув, як грім. Один з монолітівців завалився на спину. Арт блискавично кинувся на Ліру. Точними рухами він обеззброїв дівчину і двома точними ударами вирубив її. Хребет без слів зрозумів алгоритм дій. Його ніж точно вклинився під шолом бійця. Фонтан крові з-під ножа підтвердив точне попадання в сонну артерію.
Останній зреагував. Миттєвий відскок у бік — і Анубіс зловив чергу в корпус. Слідом за ним кілька куль у свій екзоскелет схопив і Кремінь. Хребет, натомість, змінив позицію і заткнув ствол останнього монолітівця.
— Лягайте! — з акцентом на останньому складі крикнув француз...
Тим часом Деймос, з коліна, без особливих проблем тримаючи важку гвинтівку, вицілив Бродягу. Куля з Баррета, пролетівши майже 800 метрів, розбила приклад СВУ Бродяги і пробила йому лікоть. Легенда подавив крики болю і відкотився вбік. Наступним у розмітці оптичного прицілу виявився Кремінь. Постріл — майстер поточився і завалився набік, тримаючись за бік. Екзоскелет погасив майже всю енергію, але від пробиття не врятував. Хребет миттю кинувся до Кременя, попутно безпомилково вказавши сектор обстрілу. Анубіс заліг. Загримів його кулемет у вказаному напрямку. Довкола Деймоса засвистіли кулі. Він швидко змінив позицію і спробував вицілити Анубіса. Але тут вже було не так просто. Майстер «Долгу» спритно змінював позиції, ховаючись за рештками машин, бетонними плитами та залишками стін. Супутник Деймоса, маючи модифіковану LR-300 з прицілом ACOG і збільшеними магазинами, почав захід з флангу, короткими і точними чергами перемикаючи увагу Анубіса на себе.
Арт тим часом тягнув дівчину до мосту, не відволікаючись на перестрілку. Залишалося небагато. Показався Бродяга. Перебинтована абияк права рука висіла вздовж тіла. З пальців капала кров...
— Допоможи, — прохрипів Арт.
Бродяга, використовуючи нечисленні кущі як прикриття, підходив ближче. І тут Арт, помічений Зоною, ветеран, припустився помилки... Він першим виповз на міст, повністю відкрившись... Деймос цим одразу скористався. Важка куля з гвинтівки без проблем майже з кілометра пробила сталкерську «Зорю» і слідом за нею легені та діафрагму Арта. Сильний поштовх відсунув його вбік. Кашель з кров'ю красномовно показав внутрішню кровотечу... Бродяга кинув погляд на сталкера. Йому стало ясно, що ветеран приречений. Арт дивився на дівчину в пів метра від себе. Пекельний біль розлився по тілу. Червоний туман застилав очі... Останнє, що побачив Артур — обличчя дівчини, яка змінила його життя в Зоні...
Деймос зрозумів, що броню Анубіса йому не пробити. Останній постріл з Баррета потрапив у кулемет Анубіса, намертво заклинивши йому затворну раму. Деймос скинув гвинтівку і побіг вперед... Анубіс відклав кулемет і озирнувся навколо. На очі йому потрапив Хребет, який тягнув Кременя.
— Відходьте! Я займуся ним!
Якщо хоч хтось виживе в цьому поході, значить, все було недарма...
Машина війни, Анубіс, раптом ясно зрозумів, що цей бій — останній. Але він мав піти достойно...
Випад Деймоса Анубіс проґавив. Могутній удар відштовхнув його, незважаючи на екзоскелет. Деймос миттєво оцінив зміцнені шланги сервоприводів, посилену броню та вибудував тактику бою. Головне — збити шолом.
Анубіс дивився на суперника перед собою. Він бачив ніби близнюка. Підкралося давно забуте почуття страху. Але він його відігнав і кинувся вперед. Анубіс діяв механічно. Удар, блок, випад, ухилення, два удари в броню. Суперник був підготовлений набагато краще. Техніка вражала. Долгівець не міг його відчутно пробити, не міг дотягнутися до приводів його екзоскелета.
Деймос і правда був краще підготовлений. Але вік давав своє. Треба було шукати рішення. Бо програє.
Раптово монолітівець, ніби оступившись, підставив привід правої руки. Анубіс потрапив у пастку. Намагаючись схопити і вирвати шланг, він пропустив випад під шолом. Сталося те саме, що і з Гранітом. Деймос встиг прибрати тіло з траєкторії та зірвав шолом з голови Анубіса. Кулак з силою гідравлічного молота врізався в скроню, а потім у щелепу долгівця, вминаючи і ламаючи кістки. Смерть Анубіса була миттєвою і майже безболісною. Майстер «Долгу» пішов достойно. Як і хотів...
Хребет, тягнучи майже непритомного Кременя, зреагував на напад збоку. Напарник Деймоса не мав екзоскелета і не був таким спритним, як командир. Французький спецпризначенець без проблем зловив його на больовий, зламав руку і ножем перервав муки монолітівця...
А Бродяга тим часом однією рукою затягував Ліру до тунелю на Лиманськ. За його спиною з десяти осіб живими залишилось троє... Деймос, що стояв над переможеним Анубісом. І Хребет, який тягнув напівживого Кременя до дому Лісника...
