Автор: Еміль Кастехельмі
Переклад: t.me/in_factum
Наступ на Харків триває вже тиждень. Росія мала певний початковий успіх, але Україна змогла стримати російські війська від просування вглиб.
Існує багато наративів і тверджень щодо цієї ситуації. По-перше, чому Росія змогла просунутися так швидко?
"Цифрове сканування" прикордонної території відбувається майже безперервно. Російські підрозділи повітряної розвідки, радіоелектронної боротьби та ударні групи активно діють на багатьох ділянках. Це ускладнило для України підготовку потужної оборони або концентрацію великої кількості військ на кордоні.
Для України розумним варіантом було використати глибину на свою користь, що вона і зробила. За кілька кілометрів від кордону росіяни можуть менше покладатися на підготовлені позиції та іншу інфраструктуру на російській території, і їм доводиться висувати свої допоміжні елементи вперед.
На цей час росіяни наступають у напрямку Липців і намагаються прорватися через Вовчанськ. У Липцях починається довгий ланцюг сіл, який змусить росіян прориватися через понад 17 км забудованих територій. Вовчанськ — це логістичний вузол.
Втрата Вовчанська була б прикрою для України, але в загальній картині цей напрямок має дуже обмежене стратегічне значення. Росія може захопити великі території, наприклад, такі, як на цій карті, фактично не змінюючи загальну стратегічну ситуацію радикально.
Напрямок на Липці є більш загрозливим, але РФ має досягти значного прогресу, щоб навіть наблизитися до Харкова на відстань стрільби реактивної артилерії. За повідомленнями, початковий наступ був здійснений силами близько п'яти батальйонів, але оскільки Росія хоче просунутися далі, їй необхідно залучити більше сил.
Російські цілі:
Однією з ймовірних ключових цілей є зв'язати резерви України на цьому "другорядному" напрямку. Атака змушує Україну реагувати, перекидаючи війська на північ, що, своєю чергою, створює кращі умови для просування Росії, наприклад, у Донецькій області.
Ще одна мета, про яку говорили росіяни, — створення буферної зони між Бєлгородом та Україною.
Ця зона могла б захистити російську територію від рейдів ЗСУ, які зазвичай здійснюються російськими добровольчими підрозділами з Харківської області в напрямку Бєлгорода.
Однак, оскільки Росія змогла проникнути на 8 км від кордону, вона може захотіти закріпити успіх. Росія може залучити більше сил без суттєвого підриву їхньої здатності продовжувати наступальні дії в напрямку Часів Яру та Покровська.
Найгіршим сценарієм була б ситуація, коли росіяни змогли б наблизитися до Харкова на відстань пострілу ствольної артилерії. Це створило б підґрунтя для майбутніх операцій із захоплення всього міста. Однак, на цю мить вони не мають достатньо сил у цьому районі, щоб захопити Харків.
У кращому випадку Україна зможе стабілізувати фронт без надмірного використання своїх резервів і, можливо, навіть трохи відтіснити росіян назад, як тільки сили атакуючих будуть виснажені. Однак контрнаступ, який би повністю витіснив Росію з північної Харківщини, є малоймовірним.
Це найбільш значна активізація Росії на півночі Харківської області з початку війни. Існує кілька незрозумілих аспектів, які можуть вплинути на успіх захисників, наприклад, якість українських укріплень та інших оборонних приготувань.
