А осінь холодом гаями…
І степом тіні хмар похмурих…
В шорстких пожовклих травах вітер —
По них слони, верблюди, лами
В хитанні хвиль неспішно смурно
Ходою в час руїн та зіткнень… —
Ці тихоплинні сірі тіні
З несмілих дивних перетворень.
Їм озов слізний, відчай з болю
Од віт обпалих в день осінній,
Що в небо як молитва кволих.
А мерзлі, хворі у тремтінні
Отари тіней екзотичних
По степу осені…І вітер
Обпалим листям
Шурхотінням
Злітанням,
Паданням в століття!
І стрімко перекотиполе
У самоті самот шляхами —
Там, де слони, верблюди, лами
В пилу
В осінні виднокола
Попутні з перекотиполем
Мов крапки в таненнях зі снами…
…Ці тіні в холоді гаями
В тумані танень в далях долі…
