Що слухали в Європі 10-16 лютого
Щодня і щоночі у світі пишеться маса цікавої музики, яка майже ніколи не потрапляє в ефіри поза межами своїх країн. Нерідко там трапляються абсолютно хітові речі, талановито й мистецьки зроблені. Кожного тижня будемо відбирати по 10 таких оригінальних новинок у наш плейлист, мандруючи чартами Європи та її околиць.
Італія. Поки що Emis Killa потрапив лише в неприємну історію. А може потрапити і в тюрму. Поліція підозрює його у тісних зв’язках з лідером міланських футбольних ультрас, котрий водночас є й кримінальним авторитетом. Співака можуть судити за участь у побитті стюарда на стадіоні, незаконні грошові операції і носіння зброї. Пацан, здається, уже знайшов виправдання своїм вчинкам: Демони покусали. Прямо в громадському туалеті.
Польща. Ця пісня з’явилася в ефірі ще наприкінці минулого року. А зараз Sarsa (Марта Маркевич) скомпонувала, як вона сама каже, катедральну версію. Де магнетичний біт доповнено урочистими хоралами і мальовничою анімацією. «Пух» – це про тендітність душі, про пошук гармонії. Sarsa тут намагається урівноважити два своїх потяги: до технологічності й прогресу цивілізації – з одного боку і до природи і природності – з другого.
Гвінея-Франція. Дикі танці африканські нам покаже Lil Saako. Ще у 2022 році він був визнаний кращим сучасним співаком франкомовної Африки. Його тодішній хіт Sapata став вірусним. Вангуємо, що нова робота – Bamola – залетить не згірше. 1 мільйон переглядів за 10 днів – це вам не коники ліпити піл баобвбом. Музика Lil Saako лунає у Гвінеї з кожної праски. Якщо там у когось є праски.
Чехія. Трохи справжнього тепла на наші черстві его проливають Lipo з Anna Julie Slováčková. В основу цього кліру лягла дуже особистісна історія від Lipo. «Після тривалої хвороби минулої осені пішов з життя мій дідусь, з яким я проводив багато часу в дитинстві, а також і в останні його роки», – поділився співак. Дідусь ще застав початок роботи над цією піснею, але так і не почув її закінченою. Тож це наче присвята йому. Попри сумні обставини мораль у пісні назагал життєствердна: необхідно цінувати кожну прекрасну миттєвість, допоки можеш.
Словенія. Жан Пасарич на псевдо Гидке Каченя (Ružno Pače) ніколи так і не стане лебедем, якщо не зверне зі слизької дороги. Секс, дрегс, рок-н-рол – ось на що він підбиває балканську молодь. А можна ж обмежитися тільки останнім. Бо тільки рок-н-рол безсмертний. Усе решта минуще. Швидко минуще.
Іспанія. Зараз будуть дві пісні, яким сам бог велів стояти поряд. Про жіночу долю. Перша – Hartita de Llorar (Набридло плакати) від Lachispa. «Я дивлюся в дзеркало і бачу там свого найбільшого ворога – себе. Я втомилася лити сльози над своїми негараздами. Треба це припиняти. Присягаюся: я віднайду себе». Так вона постановила. І хто посміє засумніватися? Кожне слово, кожну ноту вона наче випалює пристрастю. Недаремно ж Lachispa в перекладі означає «іскра».
Німеччина. А тепер DELA. Ruf mich nicht an (Не дзвони мені) – це по суті її перший серйозний хіт. У дівчини також є все необхідне. І глибокий чуттєвий вокал, і внутрішня експресія. Нехай не фламенко, а ближче до блюзу. Але стержня не вистачає. Більше не дзвони мені. Забудь мій номер. Ти трахаєш мій мозок – лається DELA. І відразу по тому: Ну, давай уже, трахни мене. Що це за плюралізм в одній голові? Визначся, дівчино.
Латвія. Цих балаклавників на сцені уже як собак нерізаних. Не шоубіз, а якийсь ку-клукс-клан. Але квартетові Muud пробачається. Надто вже красивезні у них дизайнерські балахони. Сам носив би. Хоч Muud і вважається новою формацією. але всі її учасники – музиканти уже добре прошарені. Встигли пограти у різних латвійських колективах, поки знайшли одне одного. І свій дебютний альбом вони видали не абиякий, а концептуальний. Надихалися, запевняють, Дантовою «Божественною комедією».
Греція. Хтось скаже, що вся грецька музика схожа на сиртакі. Не без того. Та ось Katerina Lioliou і Yannis Fakinos не стали вигадувати велосипед – і мають хіт. Цьому є пояснення. Стара добра мелодія – як улюблене вино. Тобі постійно кортить спробувати чогось нового. Ти можеш експериментувати зі смаками й марками. Колись вгадуєш, колись ні. Але ти завжди певен, що коли уся ця серія спроб і помилок набридне, правдивий класичний херес ніколи не підведе.
Угорщина. Гурт з такою питомою українською назвою Zaporozsec мав би гарантовано виступати з козацькими маршами чи народними думами. Ба ні. Жодної краплі діаспорної крові у Бенчі Варги та його ватаги нема. Усі четверо – корінні угорці. А назву придумали ще в школі, коли довідалися про чудо радянського автопрому. Це їх прикололо. А тепер нас.
