Саша Чемеров усіх надурив новим альбомом і збив із пантелику клікбейтною назвою, гурт із найоригінальнішою назвою у світі дропнув свій перший ЕР, а емо-котики Re-Read нагадують про завжди актуальне: цінування близьких людей.
Лея та Алекс Ярмак здивували неочікуваною колаборацією, а Mozee Fee повертають до життя гаражний індірок у новому синглі.
Про це та багато іншого — у новому випуску дайджесту «Нова музика тижня».
Це заключний випуск літнього сезону. Від сьогодні дайджест іде у відпустку на два місяці та повернеться у середині вересня.
Дякуємо, що були з нами весь цей час 💙
Разом із вами ми підготували 14 випусків і розповіли про понад 200 нових треків від українських альтернативних артистів.
Ще раз — дякуємо за довіру, цікавість і репости.
Нехай ваші понеділки й далі будуть сонячними — з нашим плейлистом на улюблених стримінгах. 🎧
Саша Чемеров — Dymna Sumish (EP)
Жанр: alternative rock
Дата релізу: 27.06.2025
Антон Кістрін
Чемеров знову всіх намахав. І водночас — нікого не намахав. Обіцяв альбом у червні? Ось вам альбом. Обіцяв, що буде рок? Тримайте — чим вам не рок? Не зовсім те, що ви очікували почути? Очевидно, на це й був розрахунок. Менше з тим, про Dymna Sumish ще говоритимуть як про яскраву музичну подію і важливе мистецьке висловлювання — ось побачите.
У 17 хвилинах EP — шість дуже різних треків, які об’єднує один ключовий елемент. Це — нерв. В ньому — усвідомлення катастрофи, її прийняття й рефлексія. А ще — передчуття катастрофи ще більшого масштабу. Саме цей нерв і створює відчуття, що новий реліз Чемерова нагадує “стару ДС”, але водночас безапеляційно стверджує: так, як було — вже не буде.
А музично маестро знову прокатує нас на емоційних і жанрових американських гірках: від d’n’b-опенера “Спалахи”, через треки, в яких Чемеров передає вітання Тренту Резнору — міксує індастріал, речитатив, неогранж і скрімо — до “Карти Бажань” з присмаком кантрі та дезерт-року, й фінальних “Точок Дотику”, поп пісні ніби для Квест Пістолс, але все ще злої й даркової.
Місцями — як удар під дих. Але зроблено так, щоб вам неодмінно захотілося це переслухати. І ще. І ще раз.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Smalldick Samurai – Never Gets Bigger (ЕР)
Жанр: stoner / grunge rock
Дата релізу: 26.06.2025
Ден Пінаєв
У другому синглі Never Gets Bigger (який, якщо чесно, більше схожий на EP) музиканти презентують три треки, кожен із яких качає на повну. Перші два тяжіють до гранжу — тут легко впізнати дух Alice in Chains — а завершальна 1349 звучить як важкий стоунер у дусі Electric Wizard.
Але головне — це звучання, яке чіпляє з перших секунд: кристалічна чіткість інструментів, насичені гітарні ефекти (яких тут сила-силенна) і майже ідеально збалансований мікс.
У самих піснях — багато цікавих структурних рішень: бриджі, інтерлюдії, текстурні переходи. Щоправда, між треками відчувається певна монотонність. Для жанру це не критично — стоунер часто тримається на гіпнозі рифу — але все ж хочеться трохи більше контрасту. Особливо у вокалі: щойно він з’являється, межі між композиціями починають стиратись, і весь реліз перетворюється на 20-хвилинний трансовий моноліт. Хоча, можливо, саме така концепція тут і закладена.
Окрема повага — за україномовний трек «Надії». До цього я чув у репертуарі гурту лише англомовні пісні, й одна з них, схоже, стала основою для цієї. Якщо це дійсно адаптація вже існуючого треку українською — це варте окремої згадки. Сподіваюся, що ця тенденція триватиме й далі.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Re-Read – Прокладений квітами шлях (EP)
Жанр: еморок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
У новому мініальбомі щирі емо-котики Re-Read приберегли найцікавіше та знову врятували релізну п’ятницю музикою, яку сміливо можна віднести до “нової щирості”. І тепер уже точно можна сказати: на відміну від дебютника, ЕР «Прокладений квітами шлях» звучить жвавіше, динамічніше — і головне, не перевантажено. Наявні ідеї використані в межах жанрової традиції — якраз стільки, скільки треба.
Цей реліз хочеться назвати щирим і душевним. Він такий, що й інтро, яке тут звучить дещо недоречно, пробачаєш — хоч і хотілося б повноцінного треку замість нього. Але й без того Re-Read подарували пронизливу, красиву й крихку «Н.п.» — про важливість приймати себе таким/такою, яким/якою ти є, про прив’язаність до спогадів і до людей, які нас формували, хоч іноді доля розводить нас з ними.
А пісня «Я буду краще» — про внутрішній самоконтроль, про те, як стримати гнів, аби не виплеснути його на інших. Загалом, цей EP нагадує про прості, але важливі речі — ті, які справді можуть зробити світ і людей трохи кращими. Це про мораль, людяність і чутливість у будь-яких обставинах життя.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Лея, Alex Yarmak – Бий
Жанр:folk industrial metal
Дата релізу: 26.06.2025
Ден Пінаєв
Кому як, а мені особисто традиційна (музично) Лея ближча, ніж її тріпхопові експерименти — хоча й ті не залишили байдужим. Тим паче, цього разу вона увірвалася в "чарти" в складі потужної колаборації з Олександром Ярмаком — так, тим самим, що торік заспівав із Within Temptation.
Сказати, що трек потужний — це як сказати, що рок-музика гучна. Фольклорний вокал Леї розтікається треком, мов стрімкі річні води, а важкі гітари у стилі індастріал здіймають навколо штормову хвилю, яка виростає до рівня справжнього цунамі. А коли в гру вступає пекельно-вогняний екстрим-вокал Ярмака, світ у навушниках перетворюється на битву стихій. Саме так звучить синергія професіоналів.
Динаміка пісні вражає тим, як вона безперервно набирає обертів: усе починається з хукового приспіву і металевого програшу, поступово розганяється через куплет — і знову вибухає на приспіві, де обидві складові цієї гримучої суміші зливаються у шквал децибелів. Коли здається, що далі вже нікуди, з надр ніби виривається грізний голос Олександра, ще більше підвищуючи напругу. І тільки під кінець треку, у кульмінаційному дуеті з Леєю, обидва голоси нарешті зʼєднуються. Таке втілення концепції Beauty & the Beast позаздрили б і Within Temptation часів Enter, і Theatre of Tragedy з їхньою готичною класикою.
⭐️⭐️⭐️⭐️
DMEET - Шкереберть (feat. Slukhay Sashu)
Жанр: alternative rock
Дата релізу: 27.06.2025
Антон Кістрін
Свіжовичавлена стильна меланхолія від столичного сонграйтера Dmeet у цьому треку заграла новими фарбами — завдяки магічному тембру артистки Slukhay Sashu. При цьому, магічність тембру стосується і вокалу, і скрипки, завдяки нашарування яких в аранжуванні, гітарний смуток Дмитра Костиненка зазвучав більш текстурно — построково, неокласично і навіть трохи готично.
Зрештою, ця композиція точно резонує з нашим часом — непевності, розмитих горизонтів, втоми. Естетика смертельної тиші та приглушених станів ліричних героїв лежить на поверхні. Світ котиться шкереберть — але ж як красиво…
⭐️⭐️⭐️⭐️
Відень спить – Дерево
Жанр: психоделічний рок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Психоделічна сцена останнім часом трохи стагнує — активних виконавців, які тримають її на плаву, стає все менше. Та цього року Відень спить цілком заслужено можна вважати рятівниками україномовної психоделіки. Їхній новий трек “Дерево”, на відміну від попередньої пісні, має абстрактніший текст, але навіть без того легко запрошує до танцю й безтурботної веселухи.
Якщо попередній сингл був такою собі життєвою пофігістичною маніфестацією з хіпстерським вайбом, то “Дерево” звучить жорсткіше: психоделія тут грубуватіша, а рифи — неотесані й рубані, що вже більше натякає на протопанк, ніж на сучасний гаражний рок.
Відень спить точно не дрімає — і йому вдалося телепортувати слухача в середину 60-х, щоб хоч на трохи забути про довбану реальність і віддатися хвилі пригод.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Three Dots – Гадюка
Жанр: groove metal
Дата релізу: 22.06.2025
Ден Пінаєв
Сингл вражає щільністю і точністю звучання: дві гітари, бас і барабани звучать настільки злагоджено, що між ними не прослизне й іон літію. Але ще більше дивує, як майстерно музиканти обіграли, по суті, один ритмічний патерн — і витиснули з нього максимум. Починаючи з барабанів і нашаровуючи по черзі бас, гітару, чоловічий вокал, жіночий, дует, другу гітару — Three Dots побудували повноцінну пʼятихвилинну композицію без жодного натяку на нудьгу.
Трохи навіть шкода, що композиція називається Гадюка, — бо вона зовсім не плазує по спинах слухачів, а навпаки: крокує впевнено, ляскаючи механічними суглобами в авангарді цього металевого маршу.
Цікаво, ритм якої великої чорної кицьки вам це нагадує?..
⭐️⭐️⭐️⭐️
Mozee Fee – Давай зіграємо в гру
Жанр: індірок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Яскраво дебютувавши на початку 2024 року, інді-рокери Mozee Fee вже встигли здобути певну популярність у колах андеграундного інді-року завдяки двом вдалим трекам — “Багато запитань” і “Невинні”. Свіжий реліз продовжує стилістичну лінію гурту — брудний, але злегка полірований гаражний інді-рок, у якому важливу роль відіграє меланхолійна атмосфера продакшену, що навіює спогади про 90-ті.
Mozee Fee ще на крок ближче до того, щоб зафітувати з Artistic Rats чи The Unsleeping. Але від повної подібності їх відділяє густіше нашарування гітарних текстур і темніша загальна аура нової пісні — тут Mozee Fee виглядають навіть важчими за своїх колег по сцені.
І ще невелика порада, без жодного негативу: щоб висловити заклик до спільної дії, варто використовувати наказову форму дієслова — адже "давай" у цьому випадку є не зовсім характерною конструкцією, якщо мовиться саме про спонукання. Втім, це поки що ваш найцікавіший трек з музичного погляду — і мені дуже до вподоби гранжева естетика, якою він пройнятий.
⭐️⭐️⭐️½
Electrobirds – На старих світлинах
Жанр: індірок, дрімпоп
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Електропташки повернулися з новим легким і меланхолійним треком про дитячі спогади та молодість — таку, якою вона є без зайвого гедонізму. Цих меланхоліків, щоправда, постійно кидає то в постпанк, то в індірок, але мені вони завжди найбільше подобались саме в образі душевного і простого індіпопу — такого, яким я їх і полюбив три роки тому.
«На старих світлинах» ніби повертає час назад, нагадуючи про безтурботність, що була колись — про дитинство, яке живе десь у спогадах і лагідно окрилює повітряною меланхолією з дрібкою щирої зажури. У цьому безпосередньому індіпопі Electrobirds мені знову нагадали, як я колись обожнював американську та британську гітарну індюшатину. І добре, що постпанк-гурт вирішив зіграти на почуттях і ввалити порцію українського індіпопу, якого мені завжди бракує. Зберігаю в ностальгічний плейлист. І думайте, що хочете.
⭐️⭐️⭐️½
ENAVE – Open Your Eyes
Жанр: alternative / piano rock
Дата релізу: 24.06.2025
Ден Пінаєв
Enave у новому синглі Open Your Eyes занурюється у потаємний вимір снів — і ділиться цим досвідом із слухачами. Слухаючи, з якою впевненістю вона дає поради у спілкуванні з Морфеєм, здається, що сама цю подорож проходила вже не раз — і точно знає: усе, що відбувається у світі снів, там і залишається.
В аранжуванні домінує фортепіано — не дивно, адже за словами самої Enave, всі пісні вона створює саме за клавішами. Це вдалий вибір: піано чудово підтримує потужний вокал і формує ту саму сомнамбулічну, майже гіпнотичну атмосферу. Рідкісні, але яскраві вкраплення оркестру та електрогітар вдало підкреслюють кульмінаційні моменти, врізаючись у мікс із нетерпінням і розрядкою.
Втім, не обійшлося без нюансів. Барабанні семпли звучать дещо "мідіво" і могли б бути свіжішими. Загальне зведення теж хочеться мати об’ємнішим і насиченішим.
Особливо ж сподобалося, як змінюється характер голосу Enave ближче до фіналу. Якщо на початку пісні чути очевидний вплив Evanescence: м’який, ліричний вокал і спокійне піаніно, — то під кінець у гру вступає вже зовсім інша інтонація — більш грайлива, бунтівна, трохи Toyah-подібна. Голос більше не заспокоює, а кидає виклик.
Єдине, що справді викликає питання — це тривалість: 5 з половиною хвилин для композиції зі стандартною структурою (куплети-приспіви) — це трохи забагато. Такий хронометраж більше пасує симфонічному металу, де є простір для епічних розгортань.
Утім, попри всі дрібні претензії — Open Your Eyes залишає післясмак, і я щиро чекаю нових робіт від Enave з оновленим, сміливішим звучанням.
⭐️⭐️⭐️½
Анна Петраш – Чуєш
Жанр: індірок
Дата релізу: 26.06.2025
Іван Лисько
Чим більше я слухаю Аню Петраш і чим частіше вона випускає нові треки, тим більше переконуюся, наскільки вона талановита й цікава. У новій пісні “Чуєш” стиль Ані відходить від типової попрокової форми, що була характерна для її перших робіт, і наближається до модного індіроку з чітким ухилом у попмузику як основний вплив.
З теплом згадую, як Антон (Антон Кістрін — ред.) постійно переконував мене звернути увагу на Аню, мовляв: “Навіть якщо ти не фанат попроку — її варто послухати”. І мав рацію.
“Чуєш” — це мінімалістична, виважена звукова естетика, що легко навіює асоціації з британською сценою, але при цьому трансформується у щось самобутнє. Так, можливо, ця пісня поступається “Сутінкам” — поки що найсильнішій роботі Ані, — але “Чуєш” усе одно тримає планку й залишає по собі приємне враження, хоч і не такий хіт, а з текстом я не вловив жодного конекту.
⭐️⭐️⭐️
санкен — Вдячний Поточним Дням (ЕР Трикутник Ч. 1)
Жанр: indie rock, psychedelic rock
Дата релізу: 27.06.2025
Антон Кістрін
Новий реліз і власне перша частина Трикутника від санкен — це відчайдушна спроба автора будь-що не здатися слухачеві надто простим і примітивним. У результаті замість бодай одного запам’ятовуваного мелодійного ходу чи вокального гуку у пісні “Вдячний поточним дням”, ми отримуємо чотири хвилини майже безперервного жонглювання структурою і постійні, не завжди виправдані зміни розмірів.
Щодо самого звучання — це індірок з відчутним нахилом у рифи акустичної гітари в дусі Pixies, з гармоніями, що ніби намагаються запозичити щось у Боуї чи ранніх Radiohead, і доволі недолугою імітацією психоделічного флеру The Beatles епохи “Сержанта Пеппера” у фіналі. Враховуючи все це, дуже хочеться додати до кожного компонента префікс “псевдо-”, а у саму “вдячність” із тексту — не дуже й віриться, а тому ЕР надалі інтересу не викликає.
Системний підхід — Лабіринт
Жанр: індірок, нойзрок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
У редакції ми називаємо такі проєкти “новою кров’ю, що здатна освіжити андеграунд”. І цей молодий гурт справді системно підходить до своєї творчості: дебютувавши на початку року, він уже має в активі кілька цікавих робіт.
“Лабіринт” — це пісня про заплутаність у житті, у власних думках, про роздоріжжя вибору в сірому, позбавленому радості світі. Це індустріальний індірок з домішками нойзу, який звучить холодно й стримано. Миттєво згадалися King Hannah і Kathryn Mohr — у цих сухих, відсторонених гітарних партіях справді є щось спільне. Цікава робота. Потенціал є. Стежимо далі.
⭐️⭐️⭐️
УСІ ТВАРИНИРІВНІ – Воля & Розум
Жанр: indie rock
Дата релізу: 23.06.2025
Ден Пінаєв
Шукаєте розслаблюючу пісню після виснажливого, важкого чи просто нудного робочого тижня? Маємо саме таку: Воля & Розум від музичного проєкту УСІ ТВАРИНИРІВНІ. Ненапряжний трек з неквапним темпом, купою приємних гітарних програшів і елегантними шматочками соло, що м’яко тануть у вухах.
Ця пісня не про пляжі й коктейлі. Вона — про затишний вечір у кріслі, поруч із штучним каміном і гарною книжкою. І, попри назву гурту, це, швидше, Рік у Провансі, ніж Оруелл.
Композиція вдало відтворює лампову атмосферу у дусі Oasis і Acoustic Alchemy, використовуючи і акустичну, і ледь перевантажену електрогітару. Вокал — мрійливий і приємний, з таким гіпнотичним ефектом, що хоч переслухай десятки разів — так і не вловиш, про що ця пісня. Але, може, й не треба.
⭐️⭐️⭐️
сервант — все по колу (Танцюй)
Жанр: танцювальний рок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Новий бадьорий трек від не завжди позитивних інді-рокерів сервант. У пісні “все по колу” хлопці щиро відриваються, дуркують собі на втіху і пропагують культурний гедонізм — із натяками на спортивні елементи.
Трек викликає асоціації з Epolets часів 2017–2019 років, а вокаліст звучить так, ніби він молодший брат Павла Варениці, щоправда, вирішив будь-які сліди спорідненості всіляко приховати (окрім музики). Але попри все, трек справді веселий і викликає щирі позитивні емоції.
Хочеться трохи більше самобутності від сервант, але цей блюзнірський інді-рок точно вартий просування. Хлопці талановиті й нагадують про часи, коли на фестивалях з’являлося дедалі більше української музики.
⭐️⭐️½
туди-сюди і смерть — РУБІКОН (ЕР)
Жанр: попрок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Не знаю, чи це було свідоме рішення, але вокал Олексія дуже нагадує і тембром, і інтонаціями Тараса Тополю — ще в його найгіршій версії, з початку кар’єри. Це порівняння якого неминуче уникнути трохи псує враження від ЕР Рубікон, адже в Олексія, без сумніву, є відчуття стилю, смаку, здатність генерувати цікаві ідеї — він справляє враження перспективного індірок-проєкту.
Однак Рубікон виглядає поки що як найслабший реліз: вокальний стиль надто вторинний, а сам запис, зроблений, очевидно, вдома — звучить, ніби зібраний на умовному Fruity Loops без подальшої професійної обробки. Можливо, в іншому випадку я б охочіше сприйняв цей DIY-підхід, бо проти нічого не маю, але така відверта дешевизна звучання не стимулює дослуховуватись до деталей.
⭐️⭐️
Saymer — Вітролом
Жанр: альтернативний рок
Дата релізу: 27.06.2025
Іван Лисько
Saymer мусолить по колу одну й ту саму тему. Йому дуже хочеться виглядати драматичним, таким стражденним — але виходить радше вдавано, нещиро. Вже не віриться, особливо якщо згадати слова класика: це ж було вже!
Продакшн, можливо, можна списати на DIY-підхід і свідомо обрану естетику — але з усього цього дійсно запам’ятовується лише вокал пана Сеймера. Він співає з таким емоційним надривом, що у тебе просто не залишається шансів його не почути.
⭐️⭐️
