Цього тижня нової музики вийшло так багато, що це, здається, буде наш найдовший дайджест за весь рік. І символічно, що саме зараз виходить наш сотий, ювілейний випуск. Ми щиро раді цьому й дякуємо вам — бо без вашої уваги і підтримки ці тексти просто не мали б сенсу.
Тому ми захотіли придумати щось нове для вас. Цього разу до дайджесту долучився наш перший гість і добрий товариш — Alex Hast з каналу UA Music: Нова Українська Музика. Спеціально для нас він обрав і описав треки, які найбільше зачепили його останнім часом — вийшло дуже щиро і емоційно.
У підбірці цього тижня — від самоіронічного металкору до шугейзу, даркпопу, емороку та панку. Усі пісні, про які говоримо, зібрані в окремий плейлист.
Будемо раді, якщо знайдете в ньому щось для себе.
Monokate, Паліндром — Нас Несе (з ЕР «Половина Мене»)
Dark Pop, Trip-hop
Дата релізу: 24.10.2025
Антон Кістрін
Заголовний трек з альбому Monokate «Половина Мене» — це рідкісний випадок в українській музиці, коли фіти створюються не заради фітів. У пісні «Нас Несе» енергетики обох артистів, Каті Павленко та Паліндрома (Степана Бурбана), наче мають спільне коріння і проростають з одного джерела. І Катерина, і Степан — це майже завжди про глибоке, але виразно темне, екстремально відверте, але іноді лякаюче холодне. Відтак, метч між виконавцями в рамках твору відбувся наближений до ідеального.
Що ж до решти матеріалу з альбому: під обкладинкою сховані ще кілька очевидних перлів. Окрім синглу «Пахнеш», це — трек «Цілувати», на якому з'являється вокал Антона Шителя, котрий став співпродюсером всього EP. А також пісня «Хлопчик» із потойбічної краси аранжуванням.
Тут процитований саунд іконічних зразків ліричного тріп-хопу 90-х, як-от Portishead та Hooverphonic, зустрічається з дарковим розвитком наприкінці. З плівковим уповільненням, гітарами в традиціях Siouxsie And The Banshees та кількома шарами текстур з найдепресивнішої ери The Cure. Словом — справжня насолода для вух істинних меломанів.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Сліпток — Знайти
Dance-punk / Indie Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Alex Hast
Сингл «Знайти» від київського інді-гурту Сліпток — це приклад пісні, яку хочеться слухати знову і знову. Щоразу тобі здається, наче ти пропустив якусь чергову незначну «фішечку», якими наповнений цей трек. Це діамант, який так рідко трапляється на нашій сцені, що хочеться оберігати його від статичного фону десятків інших релізів.
Люди, які постійно жаліються на відсутність в Україні якісного денс-панку — ну от же він! Беріть. Слухайте. Кайфуйте. Тут є все: і якісний продакшн, і драйвовий приспів, і запальний вокал, що, як один механізм, працює з рештою аранжування. У куплетному груві навіть присутні невеличкі «математичні» елементи, що трошки нагадали мені дебютну платівку Foals.
Хоча, якщо вдаватись до референсів, ця робота радше нагадує більш важку та агресивну версію легендарного «Silent Alarm» від Bloc Party, або ранні альбоми We Are Scientists.
Це один з тих треків, який завжди буде розкриватись заново, залежно від настрою та емоційного стану. Тобі сумно — ти поринеш у медитативне аранжування; тобі весело — будеш танцювати під качаючий грув. Це відображається і в самій композиції, де на зміну ліричному куплету приходить енергійний приспів, ритмічно доповнюючи повільну частину. Для себе я знайшов найкращий реліз тижня у вигляді цієї пісні.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Aeon Resonance — Наш час
Metalcore
Дата релізу: 23.10.2025
Alex Hast
Aeon Resonance — відносно нова українська металкор-формація, яка має на рахунку вже чотири сингли, випущені протягом цього року. Було приємно почути, що, як і дві попередні роботи, новий трек «Наш Час» виконаний українською мовою, продовжуючи чудовий тренд. Порівнюючи з англомовним дебютником, україномовні роботи значно краще розкриваються та сприймаються.
Окрім цього, наразі це найліричніша пісня гурту з наявних. «Аромат тестостерону» — як це описують самі музиканти — тут відчувається вже менше, ніж на попередніх роботах. Натомість сингл пропонує відчути нову, глибшу та персональну емоцію. Гурт зміг передати своєю музикою конкретний настрій, який, зрезонувавши з певним слухачем, може зробити для нього цей трек дуже особистим, таким собі острівцем спокою та надії.
Мінуси в роботі також є, але я не хочу на них сильно зупинятися. Десь проскакує занадто проста та пряма рифма (як-от «днів» / «слів»), десь зовсім трохи не вистачило агресії у вокальній подачі (хотілося сильніший акцент на останній склад у фразі «це наш край, наш фінал…»). Але я не думаю, що основна аудиторія помітить ці нюанси. Та й кого хвилюють такі дрібниці, коли основна функція пісні виконана на «відмінно»?
⭐️⭐️⭐️⭐️½
ДК Енергетик — Запаяні (з альбому «Квадрати»)
Post-punk, Doomer wave, Synthwave
Дата релізу: 24.10.2025
Антон Кістрін
«Усі очікують кінцеву, та роблять вигляд, що це не так…» — саме цими рядками з пісні «Запаяні», яку в якості найбільш репрезентативного синглу запітчив менеджмент гурту ДК Енергетик, можна узагальнити настроєву амплітуду нового альбому «Квадрати».
Журба заради журби у текстах Марного від релізу до релізу поступово заміщується більшою образністю і метамодерновою схильністю детальніше та цілісніше розкривати ліричного героя та ситуації. А підвищення майстерності сонграйтингу змушує уважно вдивлятись у титри лірик-відео до усіх пісень платівки.
Пісня «Запаяні» і альбом «Квадрати» в цілому справляють враження, що ДК Енергетик зараз переживає стадію прийняття того самого «ешелону пиздеця», який згадують у ліриці. Тут набагато більше гіркої іронії й досвіду, ніж вдаваного монохрому панельок і сигарет без фільтру. Менше намагання ностальгійно наслідувати маркери призабутої епохи, натомість більше спроб творити власний всесвіт у нових координатах.
Четвертий повноформатник гурту звучить збалансованіше і м'якше, ніж багато попередніх робіт. Тут з’явилося місце для більш чіпляючих, хоч і простих, гітарних мелодій (як у пісні «Мисливці»), для позажанрового саунд-дизайну (як у пісні «Про Любов»), для відголосків синтвейву і нової хвилі (як у пісні «Хлопаки»).
Акустична гітара, що з-під фільтру виринає в інтро «Запаяних», ніби шепоче на вухо середньостатистичному українському 13-річному школяреві: «Давай-но, розучи цю пісню під гітару, стань зіркою школи». Що цілком імовірно може статись, враховуючи те, що ДК Енергетик виходить за рамки просто лідера у музично субжанровій локальній ніші й поступово перетворюється на голоси покоління у темні часи в Україні. А на тенденцію досі криво припаювати до стилістичних визначень гурту префікс «soviet-», Марний реагує, яскраво зображуючи побут кризової епохи «перебудови» у пісні «Дружище», тим самим розставляючи крапки над «і» в питаннях пієтету гурту до радянської естетики. Зокрема, там є і такі рядки: «Жити в мінус — це все одно жити…»
⭐️⭐️⭐️⭐️
Апатія — Я (не) врятую тебе від самотності (LP)
Cyber-Emocore / Electronic Hardcore / Witch House
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Композиції з альбому об'єднують у собі вітчхаус, хардстайл, а також елементи хардкор-панку та емо-року. Хоч це вже другий повноформатний реліз у дискографії гурту, саме тут вони найгучніше заявляють, хто вони такі. Саме тому посеред альбому є кульмінаційний трек-маніфест «Я — Апатія! Ти — Апатія! Ми — Апатія!».
З тих альбомних пісень, що найбільше сподобалися, виділю «В реальності новій», яка дуже добре і по-своєму сентиментально відображає настрій зумерів до реалій, у яких вони змушені адаптовуватися і жити. А трек «Ненавиджу осінь» взагалі має стати своєрідним гімном для тих, хто буквально переживає осінню депресію, адже яскрава ритм-секція та насичені електронікою аранжування точно допоможуть «пережити ненависну осінь».
Парадокс іще в тому, що пісні, які не виходили синглами, звучать найцікавіше, і в них є якась іскра, яка запалює серця, але не рятує від самотності. І це точно поки що найбільш осінній альбом від гурту. Я вражений їхньою працьовитістю, захоплююся тим, що вони зняли безліч вертикальних відео для TikTok, де ніколи не прагнули показати себе ідеальними, але працювали невпинно. Вони перетворили свої музичні вади у свої переваги. Такою працьовитістю може похвалитися тільки Шугар. Тож, питання, хто серед вас найбільший Апатія?
⭐️⭐️⭐️⭐️
АНТАЙТЛД – Ще Одна
Metalcore, Gestalt-Core
Дата релізу: 24.10.2025
Антон Кістрін
«Ще Одна» від АНТАЙТЛД — це, по суті, діс Євгена Тимчика на самого себе та відсилкою до попередніх пісень у кліпі. Проте цей трек важко назвати актом творчого мазохізму, оскільки це радше здорова, виправдана і, подекуди, екстремальна, самоіронія.
Смакуючи кліше про мідлайф-кризу та структурувавши власні факапи, ліричний герой ~~обклавшись своїми кентами~~ звертається до своїх «послідовників» — представників молодого українського музичного андеграунду. Він називає їх дітьми, заради яких прокладав буремний шлях піонера альтернативної сцени.
«...ви — кола і пепсі, а я, нахуй, Живчик!..» — саме так самоідентифікує себе герой у цьому маніфесті.
Попри усю саркастичну самокритику, Євген цим твором доводить, що «у сорок років бути рокером» — це зовсім не крінж, якщо ти маєш у своєму артистичному багажі такий безцінний скілл, як самоіронія (якої, на жаль, дуже бракує багатьом молодшим колегам Тимчика). А якщо ця самоіронія і набуває форм аутоагресії, то винятково терапевтичної.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Leleka i Paporot — Квіти можуть зів’янути
Shoegaze, Dream-pop
Дата релізу: 24.10.2025
Ден Пінаєв
«Квіти можуть зів’янути, не розпустившись» — співає Софія Мацук з гурту Leleka i Paporot, намагаючись пояснити свій та кожного, кому знайомий, біль втрати близької людини через війну. У тексті пісні загиблі порівнюються з квітковими бутонами, які не встигли розпуститись, залишившись молодими назавжди.
«Цей трек про кожного, хто не встиг втілитись, про все, що не встигло відбутись, для кожного, хто втратив близьких людей», — зазначають музиканти.
Як влучно зазначив мій колега з редакції The Rock Spectrum, голос Софії нагадує спів Sinéad O'Connor. Вокалістка Leleka i Paporot провадить душі героїв пісні крізь морок царства Аїда, відтвореного стіною звуку із гітарних ефектів та синтезаторів. Артистам вдалося ідеально передати настрій композиції через музику — навіть не чуючи слів, слухача огортає есенція ніжності та скорботи.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Alina Skiffska — At The End Of The Earth
Synth-pop / ambient pop
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Перевидання синглу «At The End Of The Earth», пісні, яка залишилася в тіні через невдалий неймінг, а тепер отримує нове життя, відновлюючи зв’язок між двома творчими іпостасями української продюсерки Аліни Скіфської.
Як пояснює сама Аліна, цей реліз концептуально об’єднує дві частини її особистості: Alina Skiffska (вокал, людська присутність) та Skiffska Music (саунд-дизайн, середовище, атмосфера).
Для мене ця музика стала синонімом пошуку спокою після виснажливого дня. Уявіть: ви приходите додому після важкої фізичної праці, вмикаєте ембієнт, наприклад, Аліни Скіфської, і цей саунд-дизайн вас просто заколисує, миттєво облаштовуючи простір для гармонії та затишку. Слухаючи ці два треки, що складають основу синглу, я відчув, як атмосфера і звук зливаються в єдиний стан спокою, де мені було неймовірно добре наодинці з собою.
Цікаво, що ця гармонія має реальне підґрунтя. Пісня присвячена справжньому місцю на краю землі, де океан зустрічається з вулканічними скелями. Вона народилась у 2020 році як інструментальна композиція — спокійна, атмосферна, наповнена відчуттям океану й вітру. А у 2021-му вона отримала вокал, ставши однією з перших робіт, що визначили майбутній напрямок звучання Аліни Скіфської.
⭐️⭐️⭐️⭐️
GRATY — Мій Шик
Pop-rock / Alternative Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Alex Hast
GRATY — це гурт, який ніколи не перестає дивувати. Постійно експериментуючи зі стилями та балансуючи на межі попрок, гранжу та панку, колектив дійшов до своєї найкращої на цей час роботи.
Після спроби додати більш агресивної подачі у попередньому треку «Останній День На Землі», новий сингл зустрічає нас неочікуваним блюзовим інтро, яке згодом переростає у типовий альт-рок приспів. І цей контраст спрацював ідеально, задаючи гарну динаміку протягом всього треку.
Окрім усього, це ще й найякісніший сингл гурту з погляду аранжування та зведення. Радує, що дівчата прагнуть розвиватись та шукають для себе різні варіанти співпраці. У цьому випадку я б порадив колективу ще якийсь час попрацювати з продюсером / мікс-інженером цієї пісні, бо склалося таке враження, що він напрочуд добре зрозумів цей матеріал та видав саме те звучання, якого трошки бракувало минулим роботам.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Околиця — вул. Середня
Acoustic Hip-hop
Дата релізу: 24.10.2025
Ден Пінаєв
Новим топонімом поповнилася музична мапа України цього тижня, назва якому «вул. Середня». Уже відома на теренах естради нашої країни картографиня Околиця поділилася особистими спогадами першого кохання.
Частина тексту наповнена образами з уривків минулого, які лірична героїня турботливо зберігає в найтеплішому куточку серця, а інша — теперішня ретроспектива цих спогадів з дещицею легкої ностальгії за тими безтурботними часами.
Особисто мене дивує поетичний талант Анастасії, особливий прояв якого я відмітив у рядках:
«В мені є обидва і Герда, і Кай Вдихаю останнє повітря серпневе А ось і ця осінь, і ось цей…»
Відсутність рими до імені «Кай» лишає слухачу простір для уяви стосовно того, що мала на увазі співачка: кайф, вайб, драйв? Хоча за логікою тексту там має бути «туман». Це цікава форма побудови діалогу виконавця зі слухачем.
Також приємно вразила манера виконання приспіву співом на противагу речитативу в куплетах. І окрема дяка за музичний супровід у вигляді дуету акустичної гітари з басом, які гармонійно доповнюють один одне, ілюструючи фабулу пісні.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Джозерс — Той, хто біжить по лезу II
Avant-pop, Alternative Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Діма Лесик
Цього тижня гурт Джозерс у звичайному порядку розкриває шматочок за шматочком реворк альбому «Післямова» під назвою «Ну що ж, прощавайте всі хто заплутався». Для мене особисто було очікувано, що «освіжена версія» переосмислить оригінал у більшому драйві та з концентрованішою увагою на гітарах.
Але що справді мене здивувало, так це те, що в оригіналі було більше постпанкової атмосфери. Якщо у попередніх роботах (зокрема «Капітан мовчить») було менше такої естетики, то тут вона була чи не найбільшою. І така зміна справді звучить цікаво та навіть приємно. Проєкт «Джозерс» змінив свій стиль і перейшов на новий творчий етап, і цей реліз чи не найбільш чітко показав мені зміну, що відбулася за ці п'ять років різниці між релізами.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Delayed minds – deeper
Noise Pop / Screamo
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Цей тиждень справді порадував одразу трьома дійсно хорошими і по-своєму чудесними шугейз релізами. Доки Дарина Рой закуталася у пледик, обклалася чаями та осінньою депресією, занурюючись у фільми Тіма Бертона, розповідати про шугейз буду вам я.
Проєкт delayed minds — напевно, найцікавіший цього тижня серед наслідувачів Slowdive. Хоча шугейз тут скоріше умовний, і його вплив відчувається лише у втопленому в міксі вокалі та класичній "стіні звуку". По суті, сингл deeper значно ближчий до жанру Noise Pop, де об'ємні шумові звуки превалюють над усім іншим і створюють особливий нічний неоновий настрій розпачу та розгубленості у великому місті.
Трек розділяється на дві виразні структури. Перехід від нойз-попу до скрімо з густими панковими гітарами, кинутими на поталу в глибину міксу, досягає справжнього моменту катарсису саме в другій половині. Хоч виконавець робить скрімо досить незграбно, але в цьому полягає його особлива краса — це звучить щиро і не награно. Здається, музиканту справді хотілося передати настрій депресії, і він зробив це максимально доступним для себе способом.
⭐️⭐️⭐️⭐️
last past — Sorry, Heart (з альбому «Sorry, Heart»)
Shoegaze / Dream Pop / Ambient
Дата релізу: 22.10.2025
Іван Лисько
Справжня осіння меланхолія неможлива без якісного шугейзу, і проєкт last past знову нагадує про цю істину своїм третім повноформатним альбомом Sorry, Heart.
На восьми композиціях лонгплей пропонує мрійливий, дощовий саунд, у якому фірмовий шугейз філігранно переплітається з елементами ембієнту та дрім-попу. Музичний матеріал запакований у коробку рефлексійних спостережень про щось глибоко особисте, інколи абстрактне і не завжди чітко зрозуміле.
Втім, для мене тут тексти не є першочерговими. Набагато важливіші аранжування, які викликають стійку емоцію та створюють асоціативні враження туманної атмосфери великого міста — місця, де людина може почуватися загубленою. Sorry, Heart — це ідеальний саундтрек для самоспоглядання у вологому, міському пейзажі. Альбом вартий того, щоб у ньому розчинитися.
⭐️⭐️⭐️⭐️
corn wave — follow
Shoegaze / Dream Pop / Indie Pop
Дата релізу: 23.10.2025
Іван Лисько
Три цьогоріч випущені сингли corn wave можна прирівнювати до сезонів року. Якщо два попередні були весняно-літніми, то «follow» ідеально підходить для осені. У ньому навіть відчувається деякий проблиск світла.
Це не стільки сумний осінній шугейз за класичною формулою, скільки градієнт змішаних фарб із дрім-попу, інді-попу та шугейзу. corn wave завжди перебував десь посередині жанрових меж, ще коли його творчість була російськомовною.
Для мене corn wave цікавий ще й тим, що з невигадливих одно-двохвилинних пісень його почерк еволюціонував у доволі розмашисті аранжування на 5-6 хвилин. Новий трек, попри доволі примітивну назву і середняковий текст, радує приємно продуманими щільними текстурами. Вони поєднують два настрої: меланхолійно-споглядальний зі сподіваннями і вірою у щось світле і хороше.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Zwyntar — Кажани 1983
Gothic Rock / Post-punk Remix
Дата релізу: 22.10.2025
Іван Лисько
Перед святом Геловіну Zwyntar випускають нову роботу, і це вже перетворюється у певну приємну традицію. А ще 31 жовтня їх можна почути наживо.
«Кажани 1983» — це прикольний ремікс на їхню пісню з мініальбому «Мертві голоси». Я вперше почув її шість років тому в ужгородського таксиста, який катав мене по місту пів години, аби здерти з мене грошей і водночас продемонструвати свою класну музичну флешку. Тепер, коли вийшов оновлений ремікс на «Кажанів» у дусі старої європейської готики, я з посмішкою пригадую той спогад, який познайомив мене з Цвинтарем.
Ремікс вийшов приємним, зберігає оригінальну атмосферу пісні, зачаровує меланхолійним соло й оновлює вайб готично-постпанковими рифами. Ідеальний саундтрек для осінньої поїздки. Якщо ваш таксист надто креативний, то можете показати йому цей трек.
⭐️⭐️⭐️½
Vasylysa — Рокі (EP)
Indie Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Після трьох пробних синглів у 2024-му році Василиса Фурманова взяла тривалу паузу, щоб знову повернутися з трипісенним EP «Рокі», в якому Василиса виплескує свою ненависть до Росії.
Треки мають символічні назви: «Еморок», «Індірок» та «Яхпр». Якщо в першому я не почув жодного емо (хіба що думати про музичні жанри), то «Індірок» виправдовує свою назву в усіх трьох піснях.
Насправді ж тематика мініальбому — це особиста рефлексія Василиси на життя під час війни, де вона ставить собі незручні питання, розбирається у своїх переживаннях і страхах. Тут і смуток за безтурботними часами, коли ці пісні були написані, та випущені тільки тепер.
Порівняно з першими піснями, тут відчуваються доросліші аранжування та якісніша робота зі звуком. Гітарна музика Василисі навіть більше личить, ніж непримітний індіпоп. Емороку тут немає, однак є душевна й приємна гітарна інді-музика — для шанувальників чогось неважкого, але гітарного і, без сумніву, якісного.
⭐️⭐️⭐️½
Цвях — В чорному вдіта
Ska Punk
Дата релізу: 24.10.2025
Ден Пінаєв
Тематика примирення зі смертю, з мого досвіду, не є типовою для панк-року — цьому жанру властивий протест. Однак, враховуючи, що сьогодні смерть може прилетіти щосекунди, такий тейк безумовно буде виринати у творчому просторі. Востаннє я стикався з вираженням подібних думок у музиці під час написання огляду на альбом «Skresnava» блек-метал гурту Eskapism.
Натомість музиканти Цвях більш радісно, якщо так доцільно висловитися, оповідають зустріч з невідворотною пані. Ліричний герой виражає задоволення від пройденого шляху і вбачає смерть початком, а не кінцем подорожі. Зі слів пісні навіть здається, що він шукав цієї зустрічі. А тріумфальний спів труби наповнює трек позитивом у стилі «Жадана і Собак».
Загалом, пісня написана цілком у стилі гурту Цвях — драйвово і музично. Комусь це може здатися чимось на кшталт застілля під час чуми, я ж вбачаю тут альтернативу відчаю.
⭐️⭐️⭐️½
homepunkk — 20 осінь
Alternative Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Діма Лесик
У новому синглі від виконавця homepunkk під назвою «20 осінь» відчувається файний альтернативний рок, який віє власною депресією, навіть певною мізантропією. Усе це — наслідок тиску багатьох факторів на ліричного героя: пошук свого справжнього «я», спроби досягнути бодай однієї мети за це життя, 20 прожитий рік на цій землі. Усе це впливає, і явно не у хорошу сторону.
Сингл вийшов непоганим і створив невеликий ажіотаж, щоб оглянути попередні роботи автора задля цікавості. Буде також цікаво послухати його нові релізи в майбутньому.
⭐️⭐️⭐️
detoure — Не йди від мене
Alternative Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Alex Hast
Мені дуже подобається, що майже у кожен свій трек detoure намагається додавати щось нове, розкривати цікаві, а іноді й курйозні теми (чого тільки вартий трек «Тигреня у левеня»). Після ліричних, і, практично, акустичних дебютних релізів, гурт зробив ставку на драйв, що привело їх до неймовірно цікавого EP «Такий чудовий час». А сингл «Ми загубились у пітьмі» став для мене без перебільшення одним із найулюбленіших альт-рок треків у 2024 році.
Я дуже сподівався, що даний EP стане початком нової історії та дасть мотивацію колективу, не зважаючи на кримінально низьку кількість слухачів. Але щось зламалось. Новий сингл «Не йди від мене» став скоріше розчаруванням. Тут немає ані цікавої теми, ані драйву, ані якоїсь унікальності. Дуже стандартний грув, просте аранжування, текст, немов висмоктаний з пальця, та настільки банальне гітарне соло, що краще б його взагалі не було.
Я б узагалі не став загострювати на цьому релізі увагу, якби це не був гурт, до якого у мене були великі очікування. Я знаю, що хлопці можуть більше. Можуть краще, ніж банальна рок-балада з давно набридлою всім тематикою. І вірю, що те, що я розгледів у попередніх піснях, — це не просто співпадіння. Дуже чекаю на наступні роботи.
⭐️⭐️½
Лея і туди-сюди і смерть – Ти мене не знаєш
Blues Rock
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Це буде найлінивіший блюз, що ледве доповзає до кінця, який ви почуєте на цьому тижні, і, будь ласка, не переходьте по інших плейлистах, щоб почути більше такого лінивого блюзу.
⭐️⭐️
de sens — Назавжди
Blues-rock / Alternative
Дата релізу: 24.10.2025
Іван Лисько
Гурт de sens блукає просторами блюзу у пошуках якихось незрозумілих сенсів, ставить собі чомусь геть непотрібні філософські питання про буття та вічність. А могли б послухати хороший блюз-рок, якби тут були якісні аранжування і хороший продакшн. Їм усім потрібно пройти уроки блюзу у Макса Товстого.
⭐️⭐️
SadSvit — Наяву
Soviet Post-punk
Дата релізу: 24.10.2025
Діма Лесик
SadSvit, який свого часу став центральною зіркою постпанк-сцени, вирішив перевидати трек із дебютного мініальбому «Суматоха», записаного російською. Ідея звучить цікавою, допоки ти не вмикаєш після новинки оригінал і... нічого нового не чуєш?
Насправді, я брешу. Звучання набуло чистішого продакшену, а жіночий бек-вокал прибрали. Як «бонус» у самий кінець треку впихнули розпачливий крик, який більшість слухачів спокійно не почує.
Цю роботу можна було спокійно переробити у в рази цікавіший та повноцінний продукт. Але реальність така, що інколи виконавцям байдуже, і їм просто хочеться штампувати середньосортний продукт, а не торувати свою лінію у вже новому стилі.
⭐️
