Хто не знає творів Дюма про д’Артаньяна і його друзів-мушкетерів? Думаю таких людей настільки мало, що їх можна заносити до червоної книги. А як багато з нас знає музичний міні-напрям натхненний цією історією? Думаю відповідь буде повністю протилежна. А там є що послухати.
Гурт dArtagnan з’явився в 2015 році і його домівкою стало місто Нюрнберг. Тож на відміну від книжкового д’Артаньяна, рідною мовою цих мушкетерів стала німецька, якою і написані більшість пісень.
Учасники гурту вирішили що їх суміш сучасного року і фольклорної музики достатньо помітно відрізняється від колег і дали їй самоназву: мушкетерський рок. А свої тексти вони здебільшого спрямовували на оспівування дружби, взаємодопомоги, доблесті і жаги до життя. Все, так сказати, по канонам легендарного лозунгу “один за всіх і всі за одного”.
Власне перший альбом “Seit an Seit” (можна перекласти як “пліч о пліч”) навіть несе дещо схожу ідею в своїй назві. А титульну пісню можна хоч зараз ставити в будь який фільм про мушкетерів, настільки вдало вона передає цей настрій.
На цьому етапі музика гурту легка, весела, з великим акцентом на акустичні гітари і споріднені інструменти. Нескладно уявити як щось подібне грають в якійсь корчмі або військовому таборі, де мушкетери спинились на перепочинок. Або в дорозі, як це було і проілюстровано в відео до “Bis zum letzten Atemzug”.
Говорячи про відео, варто звернути увагу на доволі незвичний експеримент який було зроблено для пісні “Komm mit”, де в одному ролику підряд презентовано 2 версії однієї і тієї в пісні: авторська і ремікс оної. Не знаю чому було прийняте таке рішення, але в роботах на офіційних каналах гуртів я більше не бачив нічого схожого.
Є один цікавий запис з того періоду, який по суті є єдиним їх виконанням каверу на пісню “Hulapalu”. В жоден з їх альбомів цей кавер не увійшов, а шкода, в їх виконанні це звучить дуже гарно:
Взагалі цікаво послухати тріо засновників без допоміжної команди в повністю акустичному форматі. Благо це не єдиний запис такого формату що зберігся на їх каналі.
Вцілому, варто відмітити що в цьому гурті був і лишається певний поділ на тріки: тріо що виступають як обличча проекту і тріо музикантів (ударник, електро-гітарист і бассист) які часто лишаються за кадром. На старих відео цих музикантів взагалі можна було побачити тільки на живих виступах, як наприклад цей:
В 2017 гурт випускає свій другий альбом, який в повній мірі наслідує перший. Той самий настрій, те саме звучання, але зовсім новий набір пісень, які гідно тримали планку якості першого альбому.
Дуже раджу подивитись відео до пісні “Neue Helden” з цього альбому. Окрім того що сама пісня має дуже класний настрій, відеоряд демонструє доволі колоритний перфоманс який гурт влаштував на пересувній сцені. Доволі цікавий спосіб привернути до себе увагу (а в реаліях України, мені здається, деяким гуртам ще і легше було б організувати щось подібне, ніж знайти в деяких містах майданчики для виступу).
Наприкінці 2017 один з трьох батьків-засновників гурту залишає команду і на його місце приходить скрипаль Густаво, що призводить до певних змін в звучанні нових пісень.
До речі, варто відзначити що з початкової трійці двоє представляли гурт Feuerschwanz (про який була мова в поза-минулому тексті). Один з них, Бен Мецнер, і досі встигає відпрацьовувати в обох гуртах як вокаліст-мультиінструменталіст (волинка, флейти, гітари, лютні і тд). Інший же, його товариш дитинства Фелікс Фішер, встиг вже залишити обидва проекти (що якраз і стало причиною появи скрипаля в dArtagnan) і наразі грає мелодік дез метал в гурті Deathbale (доволі радикальна зміна напрямку, я вам скажу).
Мабуть головним успіхом гурту (18 млн. переглядів на одному ютубі, що для цієї музичної ніші дуже великі цифри) стає кавер початково записаний ще старим складом, але випущений в ютуб вже за участі оновленого. Їх варіація “Was wollen wir trinken” (німецька версія “Son ar Chistr”, “пісні про сидр”) вийшла особливо яскравою і енергійною.
Про цю пісню в різних її варіаціях і про безграмотну русню, яка прозвала її “гімном Люфтваффе" (фейспалм) я раніше вже писав окремий текстик, де в тому числі пояснював наскільки цей міф позбавлений будь якого здорового глузду.
2019 стає роком виходу вже 3го їх альбому “In jener Nacht” (“тієї ночі”). А відео до титульної пісні створило картинку приєднання нового учасника трійки в стилістиці яка дещо нагадує початок історії д’Артаньяна в оригінальному творі.
В цьому ж альбомі вони окрім “пісні по сидр” зачепили ще один широко відомий фолковий твір “Bella Ciao”, який якраз був на піку популярності завдяки серіалу “Паперовий будинок”. Вони зробили німецьку версію цієї пісні.
Окрім каверів і скрипки, новинкою альбому стали і пісні з історичними прототипами, як наприклад “Wallenstein”, присвячена полководцю часів Тридцятирічної війни.
А пісня “Chanson de Roland” відсилає нас до стародавньої франкської класики: Пісні про Роланда.
Як ми всі знаємо, 20ті роки почались для музикантів доволі незвично: з карантина. І як показує історія їх ютуб каналу, вони в цей час успішно розважають класичною музикою своїх сусідів (а ви до цього чули оду Бетховена на волинці?):
Але вже в 2021 році, попри нову реальність, вони роблять ще один альбом: “Feuer & Flamme”. Альбом дійсно вийшов вогняним і відповідав повністю своїй назві.
Як і у побратимів з Feuerschwanz, у мушкетерів в цей період дещо змінюється звучання пісень. Вони стають потужнішими і епічнішими, а деяка почали відчуватись масштабніше. Сам же альбом (як і його наступник) став цілісніше, з вищою середньою якістю. Але попри всі новинки старий дух веселого авантюризму залишається на місці.
Також в цей момент відбувається перша колаборація з запрошенням іншого виконавця для запису однієї з пісень. Дует з Патті Гурді вийшов дуже яскравим, як поєднанням голосів, так і рідкісною комбінацією звучання волинки і колісної ліри.
Іншим колабом цього ж періоду стала спільна пісня з гуртом Schandmaul, ще одним яскравим представником німецької фолк сцени.
А ще вони зробили локальний творчій вибух для пост-радянського слухача, записавши кавер на пісню з радянського фільму про мушкетерів (чи не єдина хороша річ яку совок створив за своє існування). Враховуючи що серед екранізацій “Трьох мушкетерів” пісні зустрічаються рідко, дивуватись що їм в руки потрапив цей матеріал особливо не доводиться.
Веселе, енергійне і бешкетне аранжування з дууууже помітним акцентом (вони не російськомовні, тож звучить це не набагато автентичніше ніж Rammstein у виконанні когось з нас, хто не говорить німецькою, але при гумористичній подачі це те що треба). По суті вони вивели пісню на якісно новий рівень і, хоча все російськомовне зараз викликає певне відторгнення, ці німці змогли зробити щось настільки позитивне, що навіть мова не здатна це повністю перекрити.
Із пісні слів не викинеш і тому варто згадати і те що після цього каверу до них виник такий інтерес в рашці, що мова дійшла до планування повноцінного туру, але до честі гурту, все було відмінено після широкомасштабного вторгнення (це було дуже впритул, враховуючи що дати стояли якраз на перші весняні дні). Так сказати, накрили санкційним мідним тазом сподівання росіян послухати таке наживо, на відміну від багатьох наших запроданців. Але дещо печально (в розрізі реалій до 2022), що поки росіяни намагались запросити до себе на виступи такі гурти, наші організатори здебільшого шукали кого привезти з попсової русні в Україну :(
Ну і щоб одразу закрити всі пов’язані з “запорєбриком” теми, згадаю ще одну річ, яка явно зародилась в часи коли європейцям ще не відкрили очі на сутність наших сусідів.
Не надто розкручені гурти часто готують якісь пісні спеціально з розрахунком на закордонні вояжі (особливо коли вони ними не розбалувані, а наші герої за межами Німеччини майже не гастролювали). Схоже саме десь в цей час вони зачепили пісню “коробейнікі”, мелодія якої більше відома на Заході як “мелодія тетрісу”. І навколо цього “тетрісу” вони побудували власну пісню, з повністю авторським і не пов’язаним з першоджерелом текстом, але запозиченою мелодією. “Trink my Freund”. Сказати що вийшло вдало, це не сказати нічого!
Після того як вони примудрились відкопати на болотах пару як виявилось недорозкритих мелодій, мені от цікаво що вони змогли б зробити якби їм в руки дали наприклад “Ти ж мене підманула”, оскільки це якраз мелодія того типу які вони здатні виводити на якісно новий рівень енергетики (може колись хтось з нашої діаспори до них підбереться і підсуне?).
Попередня пісня стала представницею вже 5го за ліком альбому гурту “Felsenfest” (2022), промоушин якого почався з “травневих танців”:
А продовжилась “західним вітром”, дивлячись на який, можна припустити що наші мушкетери вирішили трошки стати піратами (при чому, судячи по прапору, корсарами самого кардинала).
Але схоже підходящого фрегата для них не знайшлось, тож вони повернулись на звичнішу тверду землю, запросили чергову гостю для колаборації і видали “My Love's in Germany”, власне аранжування старої пісні написаної в Шотландії в ХVІІІ сторіччі. Рідкісний зразок любовної лірики в їх арсеналі, але дуже потужний.
Сам же альбом продовжив традицію минулого в плані цілісності і епічності. Практично відсутність прохідних пісень робить ці 2 альбоми максимально приємними для по-альбомного прослуховування.
Мій особистий фаворит серед їх свіжих пісень наразі “Freiheit & Tod” (“Свобода або смерть”), пісня революціонерів які поставили на кон все. Присвячена Французькій революції, але є в ній те, що сильно резонує з реальністю яка оточила нас зараз і з боротьбою яка відбувається зовсім поряд.
Ще одним приємним бонусом альбому стала англомовна версія однієї з їх найкращих пісень “C'est la vie” (німецький оригінал наведено на самому початку тексту). Все таки приємніше коли ще і розумієш кожне слово.
А ще вони повернулись до “пісні про сидр” і зробили колаборацію з Nlackmore’s Night. У обох гуртів вже було по власній версії цієї пісні, але вони вирішили що версій багато не буває і зробили на двох третю.
2023 рік в плані нових релізів був у них не дуже активним. Вони випустили один кавер “Hey Brother”. Доволі потужна робота, по перетворенню пісні з зовсім іншого жанру, на щось абсолютно органічне для їх репертуару.
Є у мене підозра що робота над 6м альбомом вже кипить, враховуючи періодичність виходу попередніх і енергійність лідера гурту Бена Мецнера. Тож дуже ймовірно що наступного року мушкетерський рок розростеться новою колекцією яскравих пісень.
Сам по собі гурт став яскравим прикладом як любов до якогось літературного твору може стати натхненням до створення власної творчості. Настільки своєї, що вона вартуватиме самоназви для стилю. Самі німці якщо їх і порівнюють, то тільки з Santano, старичками-морячками, що вже є ветеранами німецької фолк сцени і дійсно в звучанні мають дещо спільне з мушкетерами, але тематично то зовсім інша історія.
Особисто я люблю музику dArtagnan за її особливий настрій. За пісні які дають віру в те що разом, працюючи пліч о пліч можна досягти поставленої мети. За позитивні емоції, якими так щиро ділиться гурт і яких так сильно не вистачає в наших реаліях. І такої музики хочеться більше.
